Презентация на тему Ринок капіталів

і пропозиція в основному на середньо- і довго­строковий позиковий

капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капі­тал і де формуються попит і пропозиція на нього.

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

1.    СТРУКТУРА РИНКУ КАПІТАЛІВ

кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в

процесі відтво­рення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.
Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшен­ню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню ос­новного капіталу.
Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

точки зору ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію

і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінан­сового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ри­нок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення коротко­строкових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позиково­го і банківського капіталів, комерційного і банківського кре­дитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної сис­теми і

розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем на­громадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.
Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кре­дитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу

позикового капіталу.
 

мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал;
спеціалізовані посередники - кредитно-фінансові

організації, які здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;
позичальники - юридичні і фізичні особи, а також держа­ва, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові запла­тити спеціалізованому посереднику за право тимчасового корис­тування ними.

ОСНОВНІ УЧАСНИКИ ЦЬОГО РИНКУ:

комерційного характеру. Найбільше поширення вони одер­жали в аграрному секторі,

а також при кредитуванні інновацій­них проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;
довгострокові позики - в інвестиційних цілях. Для них ха­рактерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетично-му комплексі, сировинних галузях економіки. Такі позики вида­ються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони використо­вуються не дуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість у порівнянні з короткостроковими кредит­ними операціями.
 

відно­син, яка пов'язана з наданням коштів у позику і

по­верненням її разом із певним відсотком.
Кредит є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.
Кредит поєднує у собі два процеси:
    І) акумуляцію тимчасово вільних коштів;
2) вкладення або розміщення цих коштів.

2.     СУТЬ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ

категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дає змогу встановити

зв'язок креди­ту із системою економічних відносин.
Розглядаючи суть і функціонування кредиту в сучасних умо­вах, слід враховувати, що кредит - джерело формування основ­них і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки, що є най­важливішою умовою ефективності суспільного виробництва - збалансованістю між тимчасово вільними ресурсами й обсягом коштів, що перерозподіляються. Недотримання цього балансу веде до перекручування природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг.

через систему відносин комерційного розрахунку; зокрема, він впливає на відтворювальний процес

через кругообіг і оборот фондів під­приємств. Із суті кредиту випливає, що він виконує функцію перерозподілу вартості в процесі відтворення.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту пере­даються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий пере­розподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозпо­діляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.

кредит­них грошей для грошового обігу, її виконує тільки банківський кредит.

Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу, причому ви­лучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важ­че, ніж їх випуск в обіг.
Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю ви­пливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступив­ши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністюповернути кредитні ресурси.

Банк є однією із сторін відносин, яка в

певній угоді на рин­ку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.
У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в гро­шовій формі. Банк утворився як наслідок розвитку кредиту, який, у свою чергу, є фундаментом цієї установи.
Банк є головною ланкою кредитної системи і забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кре­дитна установа приймає і розміщує грошові внески громадян та юридичних осіб, надає різні види позик, здійснює розра­хунки за дорученням клієнтів та їхнє касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, збері­гає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

всі види діяльності комер­ційних банків поділяють на дві групи:
 пасивні

операції - забезпечують формування ре­сурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності, забезпечен­ня ліквідності й одержання запланованого доходу.
До пасивних операцій належать:
-  залучення коштів на депозитні рахунки (поточні, строкові,
ощадні та інші):
- недепозитне залучення коштів (одержання позик на міжбанківському ринку, позик Центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань).

коштів для одержання до­ходу і забезпечення своєї ліквідності.
До активних

операцій належать:
-  операції з надання кредитів (кредитні операції);
-   вкладення у цінні папери;
-   формування касових залишків та резервів;
-   формування інших активів (формування основних засобів -будівель, обладнання тощо).
Ключовий вид активних операцій - кредитні, які забезпе­чують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерело коштів для економіки.

за якою кошти надаються в позику банками. Банківський кре­дит -

необхідний інструмент стимулювання економі­ки, без якого не можуть успішно працювати товаро­виробники.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є:
- тимчасово вільні кошти держави й осіб, на добровільній основі передані фінансовим посередникам для подальшої капіталі­зації і отримання прибутку. Вони відображаються на депозитнихрахунках у відповідних комерційних банках і забезпечують власни­кам фіксований дохід у формі відсотків із вкладів;
- кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталу.

ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Мета діяль­ності банку в процесі кредитування - отримання максималь­ного

прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається го­ловна лінія економічної поведінки банків як при купівлі кре­дитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.
Банки надають кредити, використовуючи такі принципи, які зумовлюють реалізацію один одного: забезпеченість, поверненість, терміновість, платність і цільовий характер.

термінами користування банківські кредити поділяють на:
-   середньострокові, короткострокові, довгострокові;
-   до

запитання;
-  прострочені, термін користування якими минув;
- відстрочені, для яких на прохання позичальника був перене­сений термін погашення.

Залежно від забезпечення: забезпечені та бланкові (незабезпечені).
За забезпеченням виділяють:
-          забезпечені заставою;
-            гарантовані;
-            з іншим забезпеченням

КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

За методами надання:
-  у разовому порядку;
-   відповідно до відкритої

кредитної лінії;
- гарантований - коли комерційний банк бере на себе зобов'язання надати кредит відразу, коли клієнтові це буде необхідно.
У світовій банківській практиці найпоширенішими схемами надання позики є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.
За методами погашення:
-          негайно;
-            на виплат;
-          достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичаль­ника);
-            з регресом платежів;
-          після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
За характером і способом сплати відсотків:
-          з фіксованою ставкою відсотка;
-             зі ставкою відсотка, що коливається;
-           зі сплатою відсотків одночасно з одержанням кредиту (дисконтний).

Залежно від якісної характеристики: 
-          найвищої якості;
-            задовільний;
-            маржинальний;
-            критичний;
-           збитковий, який підлягає

списанню.