Слайд 2
План
1.Поняття робочого часу та робочий день за трудовим
правом.
2.Право на скорочений робочий час.
3.Режим роботи і облік при
неповному робочому часі.
Слайд 3
1.Поняття робочого часу та робочий день за трудовим
правом.
Робочий час
- це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.
За законодавством України існує розмежування робочого часу на види:
Нормальний
Скорочений
Неповний
Слайд 4
Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним
або трудовим договором для даного працівника тривалість його робочого
часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць.
Робочий день - це тривалість робочого часу в годинах і хвилинах протягом доби.
Робочий тиждень - це тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Звичайно застосовуються два види робочого тижня: 5-денний з двома вихідними днями і 6-денний з одним вихідним днем.
Рішення про введення 5- або 6-денного робочого тижня приймається власником спільно з профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узгодженням з місцевою радою. 40-годинна гранична норма робочого часу повинна дотримуватися при 5 і 6-денному робочому тижні.
При 6-денному робочому тижні тривалість робочого дня напередодні вихідного дня не може перевищувати 5 годин (ст. 53 КЗпП), а напередодні святкових і неробочих днів - скорочується на одну годину.
Слайд 5
2. Право на скорочений робочий час
Скорочений робочий час - встановлена законом зменшена
норма робочого часу без зменшення заробітної плати з метою охорони праці окремих категорій працівників.
Слайд 6
Скорочується тривалість робочого часу напередодні святкових днів на
1 годину як при 6-денному, так і при 5-денно-му
робочому тижні (ст. 53 КЗпП). Це положення не поширюється на працівників, яким встановлений скорочений робочий час на інших підставах (ст. 51 КЗпП).
Ст. 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу на 1 годину при роботі в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Не допускається залучення до роботи в нічний час працівників у віці до 18 років, вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 3 років. Залучати до роботи в нічний час інвалідів можливо тільки з їх згоди і при умові, що така робота не суперечить медичним показанням (ст. 55 КЗпП).
Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати. Робота, яка виконується в нічний час, оплачується в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральною, галузевою, регіональною угодами і колективним договором, але не повинен бути менше за 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП).
Слайд 7
3. Режим роботи і облік при неповному робочому
часі
Неповний робочий час - відповідно до ст. 56 КЗпП
встановлюється угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи.
Слайд 8
Неповний робочий час може бути встановлений за угодою
сторін як без обмеження строком, так і на будь-який
строк: до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року тощо. Режими праці та відпочинку жінок, які мають дітей та працюють неповний робочий час, встановлюються власником за погодженням з профспілковим органом та з урахуванням побажань жінки.
Слайд 9
При встановленні режимів праці з неповним робочим часом
тривалість робочого дня (зміни), як правило, не повинна бути
менше 4 годин і робочого тижня - менше 20-24 годин відповідно при 5- та 6-денному тижні . Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники, тобто особи, що уклали два або більше трудових договорів (з двома або декількома роботодавцями). Сумісництво можливе і на одному підприємстві при виконанні різних робіт поза основним робочим часом.
Слайд 10
Слід звернути увагу, що для працівників, зайнятих на
роботі з неповним робочим днем, ненормований робочий день не
застосовується. Лише для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, може застосовуватися ненормований робочий день з наданням за це щорічної додаткової відпустки згідно з законодавством.
Слайд 11
У сучасних умовах, коли погіршилося фінансове становище підприємств,
має місце спад виробництва, встановлення неповного робочого часу можливе
не тільки з ініціативи працівника, а й з ініціативи власника підприємства, установи, організації. Але в такій ситуації перехід на неповний робочий час може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32 КЗпП. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу роботодавець повинен попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Протягом цих 2 місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник не згодний працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.