Презентация на тему Оформлення результатів наукової діяльності. (Тема 2. Лекція 1)

перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; "порядок розміщення частин

якого-небудь викладу, його композиція".

NB! За допомоги плану узагальнюють і "згортають" інформацію наукового джерела, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту.

чітку структуру;
Перший і останній пункти логічно розпочинають і завершують

виклад основних питань тексту.
Заголовки розділів плану віддзеркалюють головні думки у тексті та співвідношень між ними;

Цінність плану для читача наукового тексту полягає у тому, що він допомагає усвідомити прочитане і стисло відтворити в пам'яті зміст наукового джерела, зосереджуючи увагу на найсуттєвішій інформації.

складним.
Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах

простого плану перелічують основні мікротеми тексту.

Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти.

які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному смисловому

блоку відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.
Наприклад:

Що таке мовна норма?

До яких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова?

Який зв'язок між "Правописом" і словниками?

його мікротема.
Наприклад:
Конституція в сучасному світі є невід'ємним атрибутом дер-жави,

ознакою її суверенності.

Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина.

Конституція у формальному значенні іменують єдиний акт або ж кілька актів, що мають вишу юридичну силу стосовно інших нормативних актів.

Як Основний Закон, Конституція України складає ядро національної правової системи, є юридичною базою для розвитку всього українського законодавства.

яких головний член (підмет) виражений іменником або прикметником, дієприкметнико

- тільки у формі називного відмінка.
Наприклад:
1. Слово світське і сакральне в культурному процесі.
2. Релігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти.
2.1. Слово в християнському культі.
2.2. Світське і сакральне осягнення слова Біблії.
2.3. Функціональність біблійної символіки в сучасному суспільстві.
3. Слово в мистецтві красного письменства.
3.1. Соціальний статус поета (письменника).
3.2. Освітній потенціал творів красного письменства.

доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести.
положення, що коротко

і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь.
коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо

Теза у широкому розумінні - будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні - деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ.

короткої презентації результатів наукового дослідження;
Завдяки стислості допомагають у побудові

теорії, оскільки самі по собі є певними узагальненнями.
Можуть відігравати роль своєрідного плану подальших досліджень – оскільки в їхньому змісті звичайно дається оцінка того, що зроблено, і того, що ще слід зробити.
Відіграють роль засобів своєрідної інтитуаціоналізації отриманного знання.
Виступ з тезами на конференції являє собою процес не тільки оповіщення наукового співтовариства про отримані результати, а й перевірки їх колективним інтелектом.

бувають:

вторинні;
 
оригінальні.

Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому

чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора.

первинний текст. Вони можуть бути:
 
ключовими елементами майбутньої наукової розвідки

(планом, начерком основних положень);
 
стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції.
 
Оригінальні тези - предметно-логічне ціле, об'єднане спільною думкою, що відображена у заголовку, призначення якого - зорієнтувати читача у змісті наукового тексту.
На відміну від розгорнутого плану, який тільки називає питання, тези розкривають розв'язання цих питань.
Прагнення автора тез до стислості зумовлює відсутність прикладів, цитат. Загальну норму жанру тез - високу насиченість висловлювання предметно-логічним змістом - реалізовано в оптимальному поєднанні складності думки з ясністю і доступністю викладу.

думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням

самобутності форми;
 
викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів,

записуючи тези, нумерують кожну, в кожній тезі варто виокремлювати ключове слово;

якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела.

змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові:
 
1. Преамбула (1

-2 тези);
 
2. Основний тезовий виклад (3-6 тез);
 
3. Висновкова теза/тези (1-2).
 
У преамбулі стисло формулюють проблему дослідження і обґрунтовують актуальність теми з погляду сучасного стану науки і практики.

Основний тезовий виклад передбачає розв'язання таких завдань:
 
сформулювати мету дослідження, схарактеризувати об'єкт і матеріал дослідження;
 
описати перебіг дослідження;
 
визначити критерії оцінювання і технологію оброблення результатів.
 
Висновкова теза презентує результати і загальний висновок, перспективи подальшого дослідження.

збірниках, матеріалах конференцій тощо.
 
Оформлення тез у вигляді публікації передбачає

дотримання такт вимог:
 
у правому верхньому куті аркуша зазначають прізвище та ім'я автора і необхідні відомості про нього;
 
формулювання кожної тези починають з нового рядка, акцентують увагу на актуальності проблеми, стані її розроблення в науці, положеннях, висновках дослідження;

обсяг тез становить 2-3 сторінки друкованого тексту через 1,5-2 інтервали.