Презентация на тему Масові репресії 1939-1940 рр

плакатах та поштових листівках, але не використовувався насправді
Прихід Червоної

армії у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі викликав піднесення серед більшості місцевого населення

зараховувалися:
члени колишніх політичних партій, організацій та товариств;
землевласники;
чиновники;
учасники визвольних змагань;
служителі

релігійних культів;
згодом приєднали селян, які виступали проти насильницької колективізації

Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС)

в усіх сферах життя населення нових територій радянської моделі

тоталітаризму. Проводилась із застосуванням репресій

була проведена конфіскація поміщицьких і церковних земель;
націоналізація банків і великої промисловості;
заборонена діяльність усіх політичних партій – українських, єврейських, польських;
припинили діяльність громадські, культурні, наукові організації, зокрема «Просвіта», НТШ;
були закриті всі нерадянські засоби масової інформації (газети, часописи тощо);
проводились арешти лідерів багатьох легальних партій

Все активніше починали діяти органи НКВС

частини населення на схід
Депортація – примусове переселення людей до

іншого регіону країни або їх вислання за межі держави

Перший етап депортації припадає на лютий 1940 р. До Сибіру та Казахстану були відправлені представники польської адміністрації, військові, різні чиновники та члени їх сімей. Серед них були й українці, які свого часу перебували на польській службі

Українці готуються до депортації в Казахстан, лютий 1940р.

із західних областей України було депортовано 17 206 сімей,

або 89062 особи.
Тих осіб, котрі з тих чи інших причин уникнули каральної операції до 14 лютого, згодом було вивезено до місць заслання

Поїзд із депортованими

Перша масова депортація тривала 4 дні

масового виселення, який охопив декілька груп населення, в першу

чергу, діячів громадських і політичних організацій Східної Галичини

Серед виселених були не тільки українські націоналісти, але й члени колишньої Комуністичної партії Західної України (КПЗУ). Окрему групу спецпереселенців становили так звані «класові вороги»: підприємці, купці, заможні селяни

піддавалися неодноразовим обшукам і реквізиціям. У переважній більшості це

були беззахисні жінки та діти, що не могли чинити спротиву;
Точних даних про кількість осіб, які підлягали висланню, немає, оскільки польських офіцерів, на яких розповсюджувалася дія постанови, було знищено в Катині

Друга хвиля депортації тривала майже два місяці – із 13 квітня
до червня 1940 р.

Доповідна записка Берії Сталіну, з пропозицією знищити польських офіцерів і підписами всіх членів Політбюро

Третій етап переселенців (червень 1940 р.) склали втікачі з Польщі, у більшості – євреї

кардинально змінилася чисельність і національний склад регіонів і республік

СРСР;
погіршилося соціально-економічне становище у регіонах, де проводилися депортації;
з політичної карти СРСР зникли автономні області та республіки (Калмицька і Чечено-Інгушська тощо);
змінилися кордони багатьох адміністративно-територіальних одиниць;
землі депортованих народів заселили представники інших національностей;
в окремих регіонах загострилися міжнаціональні відносини

Наслідки депортацій

греко-католицької церков. Політичні репресії, жорстокий контроль над суспільно-політичним життям

великою мірою нівелював в очах населення ті позитивні зрушення, які відбулись в промисловості та у соціальній сфері, що послаблювало авторитет радянської влади у регіоні. Масові політичні репресії призвели до того, що у частини західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої