Презентация на тему Період застою

"Стабілізації"
Наслідки "Стабілізації«
Досягнення української інтелигенції
Косигинські реформи
Початок Афганської війни

курсу нового керівництва визначається одним словом — «стабілізація», але

Л. Брежнєв не може одразу ж розпочати жорсткий консервативний курс, йому необхідно затвердитись на посаді і зібрати свою команду.

Леонід Ілліч Брежнєв

році закінчив землемірно-меліоративне училище в Курську. У 1931 році

в своїй біографії Брежнєв вступає в партію. Вже через сім років стає секретарем обласного обкому.
З початком війни займає посаду заступника начальника управління Південного фронту, служить полковником, а в 1943 році стає генерал-майором.
У 1960 році в біографії Леоніда Ілліча Брежнєва був зайнятий черговий пост - голови Президії.
Після участі в змові зі зміщення Хрущова, обіймає посаду голови партії. За час його керівництва партійна структура замінила собою державну.
 У 1972 році переніс інсульт, а в 1976 - клінічну смерть. Помер 10 січня 1982 року.
 

Я збираю анекдоти про себе.
- І багато вдалося зібрати?
Два

з половиною табору.

- Леонід Ілліч, йдемо до комунізму, а їсти нічого!
А в дорозі годувати ніхто не обіцяв.

- Що таке: чотири ноги, сорок зубів? - Крокодил. - А сорок ніг, чотири зуби? - Брежнєвське політбюро.

наслідок інтенсифікування двох взаємовиключних процесів: посилення централізації в економіці

та задієння ринково-економічних регуляторів (рентабельність, прибуток, тощо).

проте за офіційною статистикою, середньорічні темпи приросту головних показників

економічного розвитку
України в період 1966—1970 рр. порівняно з 1961 —1966 рр. не зростають, а, навпаки, знижуються:

Республіці з 5 січня по 20 серпня 1968р., що

закінчився введенням в країну радянських військ і військ країн Організації Варшавського договору. Несприйняття ринкового регулювання, посилення директивного планування і силового управління наприкінці 60-х років значною мірою були зумовлені бурхливими подіями «Празької весни»

Плакат «За вашу та нашу свободу»

поява нового культу — «культу сірості» в управлінні державою

призвели до появи і поглиблення кризових явищ у народному господарстві Радянського Союзу і України.

видів продукції УРСР у загальносоюзному виробництві становила :

революція. Тоді «в науково-технічній галузі почалося те саме відставання,

заради подолання якого свого часу обрали адміністрування як метод управління. Фарс історії полягав у тому, що сам ця система і стала причиною ще більшого відставання.

та змін, продиктованих НТР, що, поряд з іншими факторами,

стало однією з головних причин затухаючого, диспропорційного економічного розвитку. 

Середньорічний приріст валового суспільного продукту в Україні:
1)1961 — 1965 рр. становив 6,9 %, 
2)1966 —1970 рр. — 6,7%, 
3)1971—1975 рр. — 5,6%, 
4)1976—1980 рр. —3,4%, 
5)1981 — 1985 рр. — 3,5%.

дуже несприятлива демографічна ситуація, яка пояснювалась наступними факторами:

Зниження приросту

населення (70-ті у 2 рази; 80-ті у 4 рази).
Міграції населення із сіл у міста (населення села знизилось на 23%).
Динаміка вікового складу населення розвивалась по лінії старіння (співвідношення пенсіонерів до чисельності зайнятих у народному господарстві становило 1:3,8).

10% трудящих, що одержали найвищі, і 10% , що

мали найнижчі заробітки, становило 1:7,2, 1956 р . — 1:4,4, то 1988 р. — 1:3,5.
 Отже, захисна функція заробітної плати переважала над стимулюючою.

було прийнято 40 постанов ЦК КПРС, а в 1976—1980

рр. — майже 200 комплексних програм розвитку народного господарства: енергетична, продовольча, меліоративна тощо, кардинальних позитивних зрушень не відбулося.

Радянські біржі праці

Україна регулярно вносила до бюджету СРСР на 10% більше,

ніж отримувала з нього. Це обумовлено зростанням питомої ваги воєнних витрат та створення нових промислових гігантів на Далекому Сході.

в Україні була ще довоєнна система розміщення продуктивних сил,

лише у 60-80-х роках відбувся інтенсивний процес прирощення потужностей, що призвело до деформації економіки України (валова продукція <29%).

порівняно з іншими країнами СРСР. За темпами розвитку в

період з 1960 до 1985р:

кількісні показники РСФСР та БРСР вищі за середні по

Радянському Союзу, а УРСР, навпаки, — нижчі.

зі п'ятирічки в пятирічку:

VIII — 8,9 млн осіб, 
IX —

8,6 млн,
X — 7,8 млн,
XI — 7,7 млн осіб.

За 1981—1985 рр. у республіці черга, що налічувала 1,5 млн осіб, не зменшилася, і на обліку за станом на 1987 р. перебувало понад 2 млн сімей.

торжество народовладдя і демократії, невпинно зростала кількість народних обранців

у владних структурах: 1985 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 650 депутатів (1958 р . — 457), до місцевих рад УРСР 1980 р. Обрано 468 депутатів (1959 р. — 381 477), а з іншого — вибори проходили безальтернативно.

лідери, які обстоювали різні моделі розвитку республіки: П. Шелест—

автономізаційну, В. Щербицький— централістську. Боротьба цих протилежних тенденцій лягла в основу протистояння «харківського» і «дніпропетровського» політичних кланів.

державний діяч. Народився на Харківщині. Трудову діяльність почав у

1923 робітником на залізниці. З 1940 — секретар Харківського міськкому КП(б)У. З 1954 — на партійній роботі. У 1957—1962 — перший секретар Київського обкому, у 1963-1972 - перший секретар ЦК Компартії України. Був членом Політбюро ЦК КПРС (1966-1972). За переконаннями Шелест був непохитним комуністом. Водночас він сприяв самоствердженню української нації, наголошував на необхідності національно-культурного, мовного розвитку українців. Унаслідок цього був запідозрений вищим керівництвом СРСР у недостатній лояльності, усунутий з посади першого секретаря ЦК КПУ і переведений до Москви одним із заступників Голови Ради Міністрів СРСР (1972). Водночас було розгорнуто різку критику його книги «Україна наша Радянська» за «недостатній інтернаціоналізм». Невдовзі Шелест був виведений із Політбюро і відправлений на пенсію.

за часів Й. Сталіна в Дніпродзержинську. У 36-річному віці

його обирають другим, а через рік першим секретарем Дніпропетровського обкому партії. У1961 р. його призначають головою Ради міністрів УРСР. Принципова позиція В. Щербицького, його критичне ставлення до деяких хрущовських нововведень, крутий і непоступливий характер були не до вподоби М. Хрущову. Тому в 1963 році В. Щербицького повертають до Дніпропетровська.
В жовтні 1965 року знову очолює український уряд. У квітні 1971 року його обирають членом Політбюро ЦК КПРС. В травні 1972 року, коли В. Щербицького обирають першим секретарем ЦК Компартії України.

грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС.

Офіційна мета введення була — запобігти загрозі іноземного військового втручання.
Афганська війна йшла з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.
Участь українців
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон.
Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами.
Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

і отримали свою назву на честь О.М. Косигіна, голови

Ради Міністрів СРСР, який займався розробкою і контролював проведення реформи в Радянському Союзі. На Заході ця реформа також відома як «Реформа Лібермана» – на честь радянського економіста Є.Г. Лібермана, який став ще одним автором основної концепції даної економічної реформи.

Основна суть косигінські реформи полягала у впровадженні нових економічних методів управління, розширення господарської самостійності підприємств і широкому використанні інноваційних прийомів матеріального стимулювання.

на території сучасного Ставропольського краю.

Після закінчення навчання влаштувався працювати на верфі. У ці ж роки починається його політична кар'єра. Його обирають секретарем комсомольської організації.
1937 році він стає першим секретарем Ярославського обкому ВЛКСМ.
У 1939 році Андропов вступає в ВКПб, і через рік його відправляю керувати комсомолом в Карело-Фінської ССР.Був нагороджений орденом Червоного Знамені.
В вересні 1944 року його затвердили другим секретарем Петрозаводського міськкому,потім став другим секретарем ЦК Компартії Карелії. Близько 15 років він керував органами Державної Безпеки СРСР. Країною керував недовго,близько 15 місяців.

кадрову перестановку в «верхівці» партії;
• Оголосив про початок посиленою

боротьба з корупцією, яка збільшилася після Брежнєва;
• Підсилив заходи щодо зміцнення дисципліни;
• У червні 1983 року був прийнятий закон «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» (але закон так і залишився номінальним, оскільки в економіці як і раніше залишалися в пріоритеті командно-адміністративні методи управління).

Руки вгору. Одну опустити. Одноголосно.

За кілька днів перед смертю

Брежнєв викликає Андропова до себе і питає:
- Пане Юрію, як ти думаєш, хто буде правити країною після мене?
- Думаю, я.
Ну а якщо народ за тобою не піде?
Ну,тоді він піде за тобою.

від вимог часу, науково-технічного прогресу. До того ж освіта

стала об'єктом форсованої русифікації.
Загальна кількість науковців республіки на 1987 р. становила понад 213 тис. осіб, а в 1960 р. їх було лише 46 тис.
У цей час плідно працювали вчені під керівництвом
М. Боголюбова (математична фізика),
В. Глушкова (кібернетика)
Л. Ландау (ядерна фізика)
Б. Патона (зварювання металів
Незважаючи на тиск,залишались вчені,які нестандартно підходили до вирішення наукових проблем:
історики М. Брайчевський, О. Компан, О. Апанович, Я. Дзира
філософ П. Копнін

жорсткі рамки офіційно визнаного соціалістичного реалізму, все, що в

них не вписувалося, піддавалося забороні та гонінням. Але й у цей час змогли народитися такі твори:
романи О. Гончара «Собор», «Циклон»,
М. Стельмаха «Дума про тебе», «Чотири броди»,
поезія І. Драча,
Б. Олійника,
Д. Павличка,
твори П. Загребельного,
Ю. Мушкетика,
Є. Гуцала та ін.

«Білий птах з чорною ознакою» (режисер Ю. Іллєнко), «В

бій ідуть тільки «старики» та «Ати-бати йшли солдати» (Л. Биков), «Вавілон XX» (І. Миколайчук) та ін.;
У музиці — опери Г. Майбороди
і В. Губаренка, симфонії В. Кирейка і А. Штогаренка, кантати В. Рождественського і А. Філіпенка, пісні П. Майбороди, О. Білаша, І. Шамо, К. Домінчена, О. Сабадаша, В. Івасюка

періоду застою[Електронні ресурси].-Режим доступу:http://osvita.ua/vnz/reports/history/32798/
Період „застою” Брежнєва[Електронні ресурси].-Режим доступу:http://allref.com.ua/uk/skachaty/Period_zastoya_Brejneva
Брежнєвський "застій"[Електронні

ресурси].-Режим доступу:http://territoryterror.org.ua/uk/history/1964-1986/
Україна в період наростання застійних явищ[Електронні ресурси].-Режим доступу:http://pidruchniki.com/17900110/istoriya/ukrayina_period_narostannya_zastiynih_yavisch_1965_-1985