Презентация на тему Темні віки

територію, люди помирали від чуми, яка на це й

не була рідкісною.

і трактують їх по-різному. Ми наведемо кілька прикладів, що

стосуються побуту та гігієни Європи того часу.
Французький король Людовик ХIV мився всього два рази в житті за порадою лікарів. Прийняття ванн привело його в шоковий стан, і він зарікся коли-небудь ще купатися. Королева Іспанії Ізабелла Кастильська милася при народженні і в день весілля.
Туалетів майже ніде не було. У селах люди рили вигрібні ями для того, щоб справити нужду. У містах свої справи вирішували прямо на вулицях і у дворах.
Жахливий запах намагалися заховати за допомогою ... духів. Можна уявити собі цю гримучу суміш: рожеву воду, ароматну пудру і "пахощі" немитого роками тіла.
Жителям Парижа дозволялося видаляти побутові та інші відходи через вікно, крикнувши три рази "Бережися!", а м'ясники обробляли туші і викидали залишки прямо на вулицях.
Люди не прали одяг, оскільки це вважалося великою розкішшю, а також не чистили зуби. Митися довгий час вважалося гріхом.
Вошей називали "Божими перлинами" і вважали ознакою святості. Щоб на тілі не розводився "зоопарк", середньовічні жителі носили шовкову білизну і верхній одяг. Вони вважали, що до слизької тканини блохи і воші не пристануть. Фердинанда II спіткала жахлива смерть: воші заїли його живцем.
Для боротьби з блохами та вошами придумували навіть спеціальні пристосування. В основі лежав просочений кров'ю шматочок хутра, який закладали в перуках, закріплених на абсолютно поголених головах.

людей, підозрюваних у чаклунстві. Кримінальне переслідування відьом і чаклунів відомо з

античних часів, але особливого розмаху досягло в Західній Європі та Америці кінця XV — середини XVII ст. Тільки по судах над баскськими відьмами (1609–1610, суддя П'єр де Ланкре) проходило не менше 7 тисяч чоловік.
У католицьких країнах справи про чаклунство, як правило, розглядалися церковним судом — інквізицією (хоча, скажімо, французьку справу про отрути розбирав особливий світський суд «вогненна палата» через участь у ньому осіб близьких до короля, таких як його брат або фаворитка). Поширені також випадки самосуду над підозрюваними в чаклунстві. Покарання за чаклунство варіювалися від штрафу до смертної кари, в залежності від тяжкості звинувачень і ступеня каяття підсудного. Засуджених до смерті зазвичай спалювали на вогнищі, живими або задушивши перед спаленням і такий спосіб страти був відомий як «без пролиття крові». Новітні досліждення виявили, що багато з обвинувачених у чаклунстві насправді були невинними але заможніми людьми, які стали жертвою ошуканства й жадоби найближчого оточення. Частково намір вдатися до «чаклунства» з'являвся через недостатній розвиток науки і неможливість здобути бажане звичайними вчинками.

ВІДЬОМ ПРИБУТКОМ???
 Полювання на відьом було прибутковою справою. Донощик отримував

частину майна своєї жертви, а судді і кати-високу платню. Із середини 16 до середини 17 століття в Європі відбулось понад 50 тисяч відьомських процесів. З однаковим заповзяттям їх проводили і католики, і протестанти.
1148 року була створена інквізиція - особливий підрозділ католицького суду, який розслідував прояви чаклунства та поклоніння демонам. До 1258 року проводились поодинокі суди над відьмами, але рідко відбувались страти. Але невдовзі за наказом Папи Іона ХХІІ інквізиція почала масово розшукувати та страчувати відьом. Першою жертвою стала Анжела де Лабарт, після чого смерті відьом стали частими виставами для людей. Найбільшого процвітання інквізиції припало на 1450-1750 роки. Історики називають цей період чаклунською істерією

і добрі часи: чорним тлом стала на вбранні середньовіччя

de la Morte Noire "чорна смерть" — чума, яка викошувала по дві третини населення...
Одним з головних елементів кожної епохи (і головним для її розуміння) є світосприйняття людей. Світогляд, який панував у часи середніх віків, описати сучасним словом майже неможливо, але спроба передати основні його риси, можливо, має шанси на успіх. Як на зміну ідеалів античності прийшло християнство, так оспівування й відведення першості фізичній красі та людському розуму було витіснено піклуванням за безсмертною душею, яку бажано було відправити до раю (тому тіло витримували у жахливому земному пеклі).