Презентация на тему Бертольд Брехт

Берлінської трупи, теоретика і великого реформатора театру. Брехт відомий

і як поет (2000 віршів), автор найкоротшого вірша про кохання. Значно менше відомий як прозаїк.
За життя про нього написано більше ніж, про когось іншого, його п'єси ставилися не тільки в Німеччині, а й в США та в Західній Європі. Сам драматург замовив собі посмертну маску, повісив її на стіну і зробив у своєму щоденнику запис: "Я починаю ставати класиком".

року в старовинному баварському містечку Аугсбурзі, в родині директора

великої паперової фабрики.
У 1907 році пішов до Аугсбурзької гімназії.

рано. Збереглося свідчення редактора Вільгельма Брюсле, який у серпні

1914 року відкрив юному таланту доступ до своєї газети (Брехту на той час виповнилося 16 років).
У 1917 році Бертольд закінчив реальну гімназію й вступив на медичний факультет Мюнхенського університету. На жаль, його навчання перервалося у наступному році службою в армії. Неспокійного 1918 року (йдеться про німецьку революцію 1918 року) пішов на війну працювати санітаром.

мистецтва, що найбільше відповідало авторському задуму. З'явилися перші три

драми: "Вааль", "Бій барабанів серед ночі", "У нетрях міст". Цього періоду стосується перший сценічний успіх Брехта постановка п'єси "Життя Едуарда II" у Мюнхенському театрі. Твір мав невеликий успіх. Брехт, переїхавши у Берлін, зразу поринув у середовище молодих прогресивних літераторів, журналістів, акторів і режисерів.

Берліні. Тут він зближується з багатьма діячами мистецтва. Друзі

підтримували творчі шукання Брехта. А сам він не тільки пише п'єси і створює теорію «епічного театру», на народження якої особливий вплив справила спільна театральна робота з Ервіном Піскатора, але й активно вивчає класиків марксизму. Зближується з Комуністичною партією Німеччини, пише «Пісня єдиного фронту» і «Пісня солідарності».

фільму «Куле Вампе, або Кому належить світ?», Режисером якого

став Златан Дудов. Головну роль у фільмі зіграв один друг Брехта Ернст Буш, а композитор Ганс Ейслер написав музику. Після закінчення зйомок фільм зіткнувся з серйозними цензурними перешкодами, проте після виходу на екрани користувався величезною популярністю.

Брехта. У 1932 року відвідав Радянський Союз. Невипадково в

цьому ж році письменник створив свою п'єсу "Мати" (за романом Горького), яка була поставлена в Берліні. П'єса у театрі протрималася недовго через 30 днів цензура її заборонила.
Успіх і визнання не часто супроводжували життя драматурга у перед фашистські роки. Його життя було важким; виступ представників буржуазного друку і театрів, нагляд поліції. І дійсно, із встановленням фашистського режиму Брехт вимушений був покинути Німеччину, його ім'я було внесено у "чорні списки".

не зупинявся надовго. Вимушена самотність, неможливість широкої режисерської практики,

відірваність від суспільного життя призвели до того, що Бертольд Брехт проводив багато часу за письмовим столом. У роки еміграції були створені найкращі його драми.
Найдовше драматург жив у США. Але у 1948 році змушений був покинути країну.

"Комісію з розслідування антиамериканської діяльності", яка розпочала в ті

роки переслідувати всіх людей Америки, які висловили думки проти її політики. Комісія зацікавилась і німецьким емігрантом Брехтом, запросивши його на допит. Драматург відправився спочатку у Швейцарію, а потім у рідний Берлін. Став членом Академії НДР, у 1951 році - Лауреатом національної премії з літератури.

своєму театрі, Брехт пережив інфаркт міокарда; оскільки інфаркт був

безболісним, Брехт його не помічав і продовжував працювати. Підсилювалася слабкість яку він пояснював собі втомою і в кінці квітня вирушив на відпочинок в Букка. Однак самопочуття не поліпшувалося. 10 серпня Брехт приїхав до Берліна на прогони вистави «Кавказьке крейдяне коло» до майбутніх гастролей у Лондоні; з вечора 13-го його стан почав погіршуватися. 14 серпня запрошений близькими лікар діагностував обширний інфаркт, але «швидка допомога» з урядової клініки прибула надто пізно: за п'ять хвилин до півночі 14 серпня Брехта не стало.

Брехт

"Бій барабанів серед ночі«
1926 — «Людина є людина»
1928

— «Трьохгрошова опера»
1931 — «Свята Іоанна скотобоєнь»
1931 — «Мати»; по мотивам одноимённого романа А. М. Горького
1938 — «Страх і відчай в Третій імперії»
1939 — «Мати Кураж та її діти»
1939 — «Життя Галілея» (друга редакція — 1945 год)
1940 — «Пан Пунтіла та його слуга Матті»
1941 — «Швейк в Другій світовій війні»
1941 — «Кар’єра Артуро Уі, якої могло і не бути»
1941 — «Добра людина з Сичуаню»
1945 — «Кавказьке крейдяне коло»
1954 — «Турандот, або Конгрес обілювачів»