Слайд 2
Милорад Павич народився 15 жовтня 1929 року в
Белграді
Слайд 3
Його батько був скульптором і походив з інтелігентної
сім'ї, мати викладала філософію і була знавцем сербського фольклору Перші
дитячі спогади маленького Милорада пов'язані з материними родичами, які жили на протилежному березі Дунаю, на березі річки Тамиш, у місті Панчеві.
Слайд 4
З дитинства Павич захоплювався грою на скрипці. Його
батько прекрасно грав на цьому музичному інструменті, і його
любов передалася й синові. Уже будучи студентом він залишив улюблене заняття, оскільки не вистачало часу для навчання.
Слайд 5
Учився Милорад Павич у школі імені Карагеоргія в
Белграді.
Слайд 6
У 1949 році Павич вступив до Белградського університету,
а в 1954 році закінчив відділення літератури філософського факультету.
Це були значущі роки в житті майбутнього письменника.
Слайд 7
Був одружений з Ясміною Михайлович, письменницею й літературним
критиком.
Слайд 8
Добре володіючи російською та англійськими мовами, Павич проявив
себе й як видатний перекладач творів О. Пушкіна та
Дж. Г. Байрона. Професор Павич став дійсним членом Сербської Академії наук і мистецтва (1991), регулярно читав лекції у Белграді, Сорбонні, Відні. Твори романіста — найбільш популярні в сучасного читача.
Слайд 9
був номінований на Нобелівську премію в галузі літератури
(Унутрашња страна ветра) 1991 Вивернута рукавиця (Изврнута рукавица) 1993 Остання любов у Царгороді (Последња љубав у Цариграду) 1994 (Кутија за писање) 1999 Зоряна мантія (Звездани плашт) 2000 Сім смертних гріхів (Седам смртних грехова) 2002 Унікат (Уникат) 2004 Інше тіло (Друго тело) 2006 (Свадба у купатилу) 2007
прагнення нової, «нелінійної літератури»: твори гіпертекстуальні, тобто
їх можна читати як з початку, так і з будь-якого фрагмента. Гіпертекст — текст, упорядкований таким чином, що він перетворюється в систему, ієрархію текстів, одночасно складаючи єдність і велику кількість текстів;
• оповідь ведеться навколо кількох вузлових тем: історичний час, історична наука, інтерактивна проза;
• тема твору звучить на кількох рівнях: структурному (компонування частин), сюжетному (долі героїв); вона набуває незліченної множини відтінків, вплітаючись у діалоги, слугуючи підставою для вставних притч і афоризмів;
• романи — інтерактивні, які можна читати, як він сам говорив, обираючи свій маршрут і створюючи свій текст, стаючи співавтором; минуле та майбутнє існувало у просторово-розділених відгалуженнях теперішнього;
• введення у прозу специфічних фактів балканської етнографії, сербських звичаїв і побутових деталей;
• використання елементів готичного роману (роману жахів і таємниць) і його близького родича — детективу, необарокових та розгорнутих метафор, стрижневих мотивів або лейтмотивів.