Презентация на тему Тарас Григорович Шевченко

в селі Моринці
Звенигородського повіту Київської губернії
(нині Черкаська

область) у кріпацькій родині.

а потім і батька, з дитинства зазнав багато горя

і знущань. Працюючи і навчаючись у дяка, Шевченко ознайо-мився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра.
У 14 років Тараса зробили дворовим слугою поміщика П.Енгельгарда. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільно (тепер Вільнюс).

покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує

лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету.

військовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до

Петербурга і його ад'ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко.

1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву.

час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді

ж уперше почав
писати вірші.
Влітку 1836 він познайомився зі своїм земляком - художником І.Сошенком, а через нього з Є.Гребінкою, В.Григоровичем і О.Венеціановим.

ПОРТРЕТ П.В.ЕНГЕЛЬГАРДТА. Акварель. 1833

ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Ескізи. Олівець. 1839-1843

ПОРТРЕТ А.І.ЛАГОДИ. Начерк. Олівець. [1839]

ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Начерк. Олівець. [1839-1843]

Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють

його з кріпацтва.

К.Брюллов

В.Жуковський

краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в бога, як

Дніпро
Та наша славная країна...

«І виріс я на чужині»

форта
Кос-Арал
Почаївська лавра
з заходу
Тарас Григорович – пейзажист

1848-1849рр.

Аскольдова

Могила
1846р.

в карти
(1856-1857)

свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі

тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”.
Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював

себе як “мужицький поет” і поет-патріот.

1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами

на Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (до арешту).

інтелігенції й освіченими поміщиками.
Перша подорож Шевченка на Україну

продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо).

Т.Г.Шевченко. Собор святого Олександра в Києві

російською мовою поему “Тризна” (1844р. опублікована в журналі “Маяк”

під назвою “Бесталанный”) і вірш “Розрита могила”.

Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему “Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з

обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета.

укріплення А. Маєвський та його наступник І.Усков, дещо полегшувало становище

безправного солдата-засланця. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета почали клопотатися про Тарасове звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. В Нижньому Новгороді йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі.

Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на

Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с.Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до

смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М.Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П.Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасовій) горі біля Канева.

і воля.

на чужину
Шукати доброго добра…
«І мертвим, і живим, і ненародженим

землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє»

щиру правду,
А ще, може й славу…
«Думи мої, думи

мої»

моліте.
«Каменярі»

В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.