Слайд 2
Історія написання
«Причи́нна» — романтична балада Тараса
Шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в Петербурзі, один
з ранніх творів поета.
Слайд 3
Балада — жанр ліро-епічної
поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом.
Слайд 4
Сюжет
Розвиток сюжетної лінії починається з
ліричного відступу й пейзажів в романтичному дусі. Буря на
Дніпрі. Горами зіймаються величезні хвилі, гнуться від вітру високі верби. А на березі, біля гаю, ходить дівчина. Ворожка зробила її причинною, аби менше сумувала за молодим козаком, який пішов у похід і не повертався.
Слайд 5
Тим часом з води виринають русалки
— душі нехрещених дітей. Вони й залоскотали дівчину. Вранці
з діброви виїжджає козак. Біля дуба він бачить тіло дівчини і спочатку думає, що вона заснула. А коли бачить, що кохана мертва, у відчаї «зареготавсь, розігнався — та в дуб головою!».
Слайд 6
Невдовзі біля дуба проходили
дівчата. Побачили коня, козака з дівчиною, хотіли їх злякати,
але зрозуміли, що ті мертві,— і перелякані втекли. Козака і дівчину, як сиріт, поховали громадою. Насипали край дороги дві могили в житі, посадили над козацькою могилою явір та ялину, а над дівчиною — червону калину. На гілках сдерев півають птахи, а коли сходить місяць — з Дніпра виходять русалки.
Слайд 7
Значення деяких слів
Причинна — та, якій
«спричинено» душевну хворобу (божевільна);
в Шевченковій
баладі героїня, зачарована ворожкою, стає сновидою.
Слайд 8
Китайка —густа, переважно синя шовкова
тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина
місцевого виробництва. За козацьким звичаєм, тіло померлих козаків покривали червоною китайкою, про що згадано в численних народних піснях і думах
Слайд 9
«Не розплете довгу косу,
хустку не зав’яже...» — весільний звичай, що символізував перехід
дівчини у статус молодиці
Слайд 10
Міфологія
Русалки — це образи української демонології, що становлять
собою богинь водоймищ.
Слайд 11
«Ух! Ух! Солом’яний дух, дух! Мене
мати породила, Нехрещену положила...» — до балади введено рядки
народної пісні, яку, за повір’ям, співають народжені на землі русалки, коли виходять з води на всю Зелену неділю. Зелений, або Русальний, тиждень припадає на останню третину травня або першу третину червня.
Слайд 12
«Ще треті півні не
співали...» — одна з найважливіших функцій півня як провісника
в східнослов’янській та християнській міфології — часова: його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил
Півні
Слайд 13
«Сичі в гаю перекликались...»
— сич (сова, пугач) — народнопоетичний символ смерті, пітьми.
Крик сича віщує пожежу, смерть, біду взагалі
Сичі
Слайд 14
«Поховали громадою. Як слід,
по закону…» Насипали край дороги Дві могили в
житі... — самогубство, за приписами церкви, вважалося тяжким гріхом. Тому самогубців ховали поза цвинтарем, земля якого була освячена.
Місце поховання
Слайд 15
Явір, ялина, калина — багатозначні
фольклорні символи. Явір — символ суму, журби, безсмертя (тому
явір садили на могилах); може уособлювати парубка. Калина — в баладі символ загиблої дівчини
Явір, ялина та калина
Слайд 16
Розгортання події
У землеробську епоху смерть ототожнювалась
із скошуванням трави чи злаків (звідси образ смерті з
косою),поховання–із посівом злаків, саджанням дерев тощо. Отже, недаремно подія в баладі “Причинна” відбувається в серпні, оскільки саме серпень –це місяць серпа, тобто жнив
Слайд 17
Річка
Вода у фольклорі обов’язково таїть у
собі семантику загрози,
небезпеки. Річка частіше за все –це ворожий
топос, який з’єднує
світи. Річку завжди супроводжує місяць, який
Приходить разом з діями потойбічних сил
Слайд 18
У цьому творі перед нами наочно
протиставляється верх – вічне життя та
низ – зона смерті.
Дівчина,шукаючи свого коханого,спочатку залазить на дуб, а потім злазить з нього прямо в руки русалок.
Слайд 19
Море
Море у міфологічних текстах асоціюється зі стоячою водою,
відтак воно етимологічно пов’язане зі смертю, мороком. Саме за
синє море від’їжджають козаки, герої творів
Т.Шевченка.
Слайд 20
Лісовий простір – перехідна
зона між світами. У часовій площині фольклорний ліс має
суто нічну природу. У “Причинній” згадується “темний гай”,де,можливо,ночує козак.А також важливим є те,що саме “із діброви козак виїжджає”, коли повертається додому. В образі лісу зберігається відтінок загрози для героя, оскільки ліс – це завжди якась перешкода, це межа між “своїм” та “чужим”, це символічний образ невідомого чи минулого.
Ліс
Слайд 21
Голуб - це символ духовності, ніжності, щирої
любові, злагоди і миру. Це також знак творчої сили,
що здатна врятувати світ.
В духовному змісті згідно Біблії голуб - це символ Святого Духа від нашого творця, це символ милості Божої усьому світу.
Голуб
Слайд 22
Дуб - це святий знак Божого
люду й справедливості. Дуб - символ сили, захисту ,
довголіття, чоловічої мужності, вірності. Це дерево пов'язане з богами-громовержцями і громом та вважається емблемою богів, неба та плодючості. твердості у вірі
Дуб