Презентация на тему Ризики в маркетингу. Управління маркетинговими ризиками. (Лекция 2)

мали справу з ризиком та невизначеністю. Природно, що вони

завжди прагнули так чи інакше вплинути на ситуацію з метою змінити її на свою користь.
Практика ризик менеджменту сформувалася протягом тривалого часу в межах багатьох сфер людської діяльності для забезпечення різноманітних потреб.
Сучасний універсальний підхід до управління будь-якими формами ризиків узагальнено у Міжнародному Стандарті ISO 31000 «Ризик менеджмент. Принципи та рекомендації».

за виконання яких управління ризиками стає більш ефективним.
Даний стандарт

рекомендує організаціям:
розвивати, впроваджувти та постійно вдосконалювати систему ризик-менеджменту, що забезпечує інтеграцію процесу управління ризиками з:
керівництвом;
стратегією та плануванням;
процесами звітності;
політикою;
цінностями та культурою.

що управління ризиком здійснюється ефективно, раціонально і послідовно у

всій організації.
Стандарт визначає принципи та рекомендації для управління будь-якою формою ризиків систематичним та прозорим способом для будь-якої сфери діяльності, зокрема і в маркетингу.
Сутність управління ризиками з позицій системного підходу ілюструє структурно-логічна схема, подана на наступному слайді.

ризик-менеджменту











Доручення й зобов’язання
Проект концепції
ризик-менеджменту
Моніторинг і аналіз концепції
Постійне вдоскона-лення

концепції

Впровад-ження
ризик-менеджменту

Рис. 1.1. Сутність управління ризиками з позицій системного підходу

терміни:
Ризик-менеджмент, тобто “архітектура” системи управління ризиками (принципи, концепція, процес)
Управління

ризиками, тобто застосування даної архітектури до певного ризику.
Системний підхід передбачає наявність об’єкту, суб’єкту та мети управління.
Об’єкт ризику – система, умови функціонування та ефективність якої наперед точно невідомі.
Суб’єкт ризику – особа або організація, що несе відповідальність за управління ризиками.

найкраще для даного суб’єкта співвідношення між сподіваним результатом та

рівнем ризику.
Отже, завдання полягає
не в тому, щоб уникати будь-якого ризику (чим нижче ризик, тим нижче й імовірність виграшу),
і не в тому, щоб рішуче приймати будь-який ризик без попередньої оцінки.
Завдання полягає в тому, щоб оптимізувати співвідношення між результатами та ризиками.

31000)
Ризик-менежмент:
сприяє досягненню цілей та покращенню показників діяльності
заснований

на найкращій доступній інформації

є складовою всіх організаційних процесів

є частиною прийняття рішення

чітко пояснює невизначеність

систематизований, структурований та узгоджений у часі

особливий для кожної організації

враховує людські та культурні фактори

характеризується транспарентністю та інклюзивністю (залученістю)

динамічний, такий, що повторю-ється, та здатний до змін процес

сприяє постійному вдосконаленню організації

Рис. 1.2. Принципи управління ризиком

і аналіз концепції
Постійне вдосконалення концепції
Впровадження системи та процесів ризик-менеджменту
Проект

концепції ризик-менеджменту
розуміння організації та контексту, в якому вона функціонує
формування політики ризик-менеджменту . (цілі, відповідальнсть, методи, оцінка ефективності…)
звітність
інтеграція в процеси організації
ресурси
формування внутрішньої комунікації та механізму звітності
формування зовнішньої комунікації та механізму звітності

Рис. 1.3. Концепція ризик-менеджменту

– це систематичне застосування політики менеджменту, відповідних процедур та

практик
по відношенню до комунікації, консалтингу, встановленню контексту,
а також ідентифікації, аналізу, оцінки, обробки, моніторингу та аналізу ризику.

процесу управління ризиками






Комунікації та консультації













Моніторинг та
аналіз







Встановлення контексту
(зовнішній та

внутрішній контекст,
сфера ризик-менеджменту, критерії ризику)

Обробка ризику

Оцінка ризику

Ідентифікація ризику

Аналіз ризику

Визначення ступеня ризику

– постійний і такий, що повторюється, процес, яким управляє

організація для того, щоб надати, поділитися або придбати інформацію, а також для того, щоб вступити у діалог із зацікавленими сторонами відносно управління ризиками.
Гарантує отримання максимального обсягу інформації, а також що інтереси всіх зацікавлених сторін будуть враховані, і що всі сторони усвідомлять необхідність відповідних дій з управління ризиками.

визначення зовнішніх і внутрішніх параметрів, які слід взяти до

уваги при управлінні ризиками, а також визначення сфери ризик-менеджменту та критеріїв ризику.
Зовнішній контекст, зокрема, має враховувати:
фактори макро- та мікросередовища організації (на міжнародному, національному, регіональному та місцевому рівні), насамперед ключові рушійні сили;
ставлення зовнішніх зацікавлених сторін.

враховувати:
організаційну структуру управління, посадові обов’язки
цілі і стратегії
ресурси та знання

(капітал, персонал, час, процеси, системи, технології)
інформаційні системи, процеси прийняття рішень (формальні та неформальні)
відносини зі внутрішніми зацікавленими сторонами
культуру організації
стандарти й моделі поведінки в організації.

з урахуванням:
цілей і завдань ризик-менеджменту
розподілу відповідальності
ідентифікації ризиків
ідентифікація необхідних досліджень

та ресурсів для виконання таких досліджень
методології оцінки ризиків
заходів ризик-менеджменту
методів оцінки ефективності управління ризиком.

бути визначені для використання в процесі визначення ступеня ризику.

Вони мають відображати цінності, цілі і ресурси організації.
Критерії можуть випливати з юридичних або нормативних вимог, а також враховувати точку зору певних зацікавлених сторін (наприклад, “чого в жодному разі не можна допустити?”).
За допомогою критеріїв визначають, який ризик вважати допустимим, критичним чи катастрофічним.

це процес, який в свою чергу складається з трьох

етапів: ідентифікації, аналізу та визначення ступеня ризику. Методи оцінки ризику визначає Міжнародний стандарт ISO/IEC 31010:2009.

Ідентифікація – це процес знаходження, розпізнавання й опису ризику. Ідентифікація передбачає визначення джерел ризику, подій та їх можливих наслідків.
Мета ідентифікації – скласти вичерпний список ризиків, які можуть зашкодити досягненню цілей. Це важливо, оскільки ризик, не виявлений на даній стадії, не буде включений до подальшого аналізу.

собою процес розуміння природи ризику і визначення рівня ризику

(тобто, величини втрат, імовірності втрат та незахищеності від втрат). Він створює основу для визначення ступеня ризику і прийняття рішення про обробку ризику.
Аналіз ризику може бути якісним, напівкількісним або кількісним, або їх сполученням.

– це процес порівняння результатів аналізу ризику з критеріями

ризику для з’ясування – чи можна прийняти величину ризику, чи необхідна додаткова обробка; також визначається пріоритетність обробки окремих ризиків.

це процес модифікації ризику.
Обробка ризику являє собою циклічний процес:
прийняття

рішення, чи є існуючий ризик припустимим;
якщо ризик є неприпустимим, генерація нового способу його обробки;
оцінка ефективності обробки ризику.
Обробка ризику може модифікувати існуючі ризики, а також створювати нові ризики замість існуючих.

можуть передбачати:
уникнення ризику (не розпочинати або не продовжувати діяльність,

що призвела до ризику);
прийняття на себе ризику або підвищення його рівня, щоб вивчити ситуацію та скористатися можливістю;
видалення джерела ризику;
зміна імовірності;
зміна наслідків;
розподіл ризику з іншою стороною або сторонами;
збереження ризику за наявності повної інформації.

способу обробки ризику передбачає порівняння витрат і вигід, а

також урахування юридичних, нормативних та інших вимог, таких як соціальна відповідальність та захист навколишнього середовища.
Доцільно також прийняти до уваги інтереси зацікавлених осіб: за однакової ефективності певні способи можуть бути більш прийнятними для деяких зацікавлених сторін, ніж інші.
План з обробки ризиків має відображати, у якому порядку будуть застосовані способи обробки ризику.

обробки ризику – документувати те, як буде застосовано обраний

спосіб обробки ризику.
В планах з обробки ризику відображають:
причини вибору способів обробки ризику;
відповідальних за затвердження і впровадження плану;
дії, що пропонуються;
визначення потреби у ресурсах;
вимоги до ефективності та обмеження;
вимоги до звітності і моніторингу;
часові межі та плани-графіки.

– постійна перевірка, нагляд, критичне спостереження з метою ідентифікувати

зміни показників та очікуваних результатів.
Аналіз – дія, виконана для визначення придатності, адекватності та ефективності заходів, що вжиті для досягнення встановлених цілей.
Моніторинг та аналіз мають охоплювати всі розглянуті вище етапи ризик-менеджменту.

забезпечують:
гарантії ефективності методів управління ризиком;
обгрунтування доцільності придбання додаткової інформації

для уточнення оцінки ризику;
можливість узагальнення досвіду обробки ризиків;
виявлення змін у зовнішньому та внутришньому контексті, у сфері ризик-менеджменту та в критеріях ризику;
ідентифікацію нових ризиків, що виникають.
Результати моніторингу і аналізу мають бути записані.

є поділ способів обробки ризиків на

2 групи: профілактика та страхування.

Заходи щодо профілактики ризиків:
Відмова від ризику
Мінімізація ризику (величини або імовірності втрат)
Диверсифікація
Лімітування
Трансферт ризику

може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішнє страхування:
за рахунок штрафних санкцій
за

рахунок «премії за ризик»
за рахунок фінансових резервів.

Зовнішнє страхування (у страхових компаніях):
обов’язкове
добровільне.

обробки ризиків, не можна не згадати про хеджування.
Хеджування –

це будь-яка схема, що дозволяє виключити або зменшити ризик операцій купівлі-продажу за рахунок фіксації певного рівня цін; засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди.
Найбільш поширеними інструментами хеджування є форвардні операції, тобто купівля або продаж будь-яких товарів з поставкою в майбутньому за визначеною ціною.
У світовій практиці такі операції здійснюються з валютою, цінними паперами, сировиною тощо. В Україні – лише з доларом США, євро та російським рублем.

операцій належать насамперед:
ф’ючерс – зобов’язання купити або продати певну

кількість товарів, валюти або цінних паперів за визначеною ціною у встановлений термін;
опціон – право, але не зобов’язання, купити (колл-опціон) або продати (опціон пут) продати певну кількість товарів, валюти або цінних паперів за визначеною ціною у встановлений термін. За право вибору сплачується певна премія.
І ф’ючерси, і опціони вважаються деривативами, тобто похідними цінними паперами.

операцій поділяють на три типи:
Хеджери прагнуть мінімізувати цінові ризики

(досягти визначеності відносно майбутніх цін продажу або купівлі товару)
Спекулянти (найчастіше юридичні особи) отримують доходи за рахунок одночасних операцій на різних сегментах ринку; вони мають повну інформацію і практично не ризикують
Гравці намагаються вгадати тенденції та виграти на очікуваній зміні цін

заходи щодо управління ризиком систематизують у спеціальному документі з

назвою «план управління ризиком» («risk management plan»). Цей документ містить такі розділи:
вступ – розкриває мету та зміст програми управління ризиком, обов'язки персоналу, необхідний бюджет;
аналіз ризику – містить огляд видів і джерел виникнення ризику, оцінку розмірів й імовірності втрат, а також можливостей захисту від ризику;
управління ризиком – містить обґрунтування заходів щодо зниження ризику та опис процедур моніторингу;
додаток – містить розрахунки й допоміжні дані.

найбільше поширення у вітчизняному підприємництві – бізнес-план – також

містить розділ, пов'язаний з управлінням ризиками. Розділ має назву «Ризики й страхування», і його структура близька до структури плану управління ризиком.

бізнес-плані (приклад)