Презентация на тему 29 твересня трагедія Бабиного Яру

вважали вилучення жидівського золота за воєнну контрибуцію. У липні

1941 року лише у Львові у жидів було відібрано майже 5 тонн золота. Це саме німці робили у Лодзі, Варшаві, Вільні, в кожному великому місті України. У Львові німці зробили для жидів гето, тож з міста їх не вивозили, як це робили в Києві, де створення такого гето не планували, напевно через невелику кількість жидів, що залишилися, адже в них був час щоб евакуватися.

Німці наказали роздягатися і полишити речі для того щоб провести санобробку і заодно випороти все золото з їхнього одягу та забрати коштовності з клунків. Після того повели на станцію «Товарна», де вже стояли підготовлені вагони, якими їх вивезли, мабуть, до колгоспів західної Белорусії або спустошеного Мінська.

Зайві речі, які деякі євреї привозили підводами і навіть вантажівками, поскидали в яри Бабиного Яру. Ілья Левітас згадує, що він разом із товаришами по навчанню в школі № 10 з 1945 р. неодноразово бували в Бабиному Яру, і відрами збирали все, що там можна було знайти. «В основному це були предмети побуту: портсигари, мундштуки, ложки, приколки, монети, гудзики, гребінці, шпильки та ін. Все це ми здавали в автолавки, яка стояли на самому Яру, там де він перетинається перетині з Кирилівським Яром, і нам платили за все по три-п'ять рублів», — пише він. Речі знаходили, а трупи — ні.

Победы. Киевляне идут в сторону т. н. Евбаза (Еврейского

базара).

розстріляні євреї.Жовтень, 1941 р.

часи Другої світової війни страшна і повчальна. Десятки тисяч

жертв - це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас - це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства.

Жовтень, 1941 р

Жовтень, 1941 р

Листопад 1943 р. Фото Казимира Лішка
З певного часу в

різних закордонних публікаціях, присвячених темі Бабиного Яру, стали з’являтися фотографії трупів, що лежать на вулицях Києва, та радянських військовополонених, які стоять з лопатами на дні великого яру. У підписах під цими знімками зазначалося, що то лежать євреї, які йшли до Бабиного Яру восени 1941 року, а полонені розкопують трупи для їх спалення восени 1943року

монахинь, серед яких Архімандрит Вишняков, протоієрей Павло. До Бабиного

Яру постійно курсували «душогубки» - спеціальні машини, обладнані так, щоб спрацьовані бензинові випари потрапляли до кузова, у якому перебували люди. За кілька хвилин руху машини у кузові залишалися бездиханні тіла... У 1943 році чотири рази на тиждень ця машина прибувала до Яру...

свідчення-оригінал одного з киян, який перебував у концтаборі «Сирець»,

що розташовувався поруч з Бабиним Яром, інженера Попенка Григорія Олексійовича, який працював до війни в автомобільному технікумі. Його арештувало СД (гестапо), і він описав подробиці подій у таборі і Яру. Документ, який я тримав у руках, це відкритий біль і нерв очевидця, який докладно описав табір і те, як він з двома друзями- полоненими змогли втекти у німецькому автомобілі. У книзі я подаю його повністю* а тут зазначу, що автор описав садистські знущання над полоненими у таборі і про відлуння розстрілів Бабиного Яру. Полонених знищували щодня, всі знали, що кожного очікує смерть. Втеча Попенка з друзями коштувала табору смерті кожного десятого...

г.

Бабиному Яру. Київ, 1943 р.

у кайданах під керівництвом фашистів «працювали» по відкопуванню трупів

у Яру для спалення їх у печах, які також було споруджено у Яру з надгробків та огорож єврейського кладовища. Попіл від спалених людей відправляли залізницею як добрива для підвищення врожайності полів Фатерлянду...

в Бабьем Яру, на месте расстрела. 29 сентября 1950

г.

Бабиному ярі та поблизу нього встановлено 25 пам'ятників, зокрема:
«Пам'ятник

радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному ярі», відкритий 2 липня 1976 р.
Пам'ятник розстріляним євреям у вигляді менори, встановлений 29 вересня 1991 р., у 50-ту річницю першого масового розстрілу євреїв.
Дерев'яний хрест у пам'ять про 621 розстріляного члена ОУН, встановлений 21 лютого 1992 р., у 50-ту річницю розстрілу Олени Теліги та її соратників.
Хрест на місці розстрілу 6 листопада 1941 р. архімандрита Олександра (Вишнякова) та протоієрея Павла за заклики до спротиву німецьким окупантам. Встановлений у 2000 р.
Пам'ятник розстріляним у Бабиному ярі дітям. Відкритий 30 вересня 2001 р. біля виходу зі станции метро «Дорогожичі».
Камінь на місці, де передбачалося збудувати єврейський меморіальний центр. Закладений 29 вересня 2001 р., у 60-ту річницю першого масового розстрілу євреїв.
Пам'ятник жертвам нацизму біля перетину вулиць Дорогожицької та Оранжерейної, з символічним зображенням концтабору та написами «Пам'ять заради майбутнього» і «Світові, знівеченому нацизмом». Апостроф у слові «Пам'ять» зроблено у вигляді латинської літери «u» («українці») зі штампом «Ost» («остарбайтери»). Встановлений у 2005 р.
Пам'ятник жертвам Куренівської трагедії 1961 року, встановлений у березні 2006 р., у 45-ту річницю катастрофи.
Три могильних насипи над урвищем з чорними металевими хрестами, встановленими невідомим автором. На одному з хрестів напис: «И на этом месте убивали людей в 1941. Господи упокой их души».
Пам'ятник підпільниці, Герою України Тані Маркус, встановлений у 2010 році на розі вулиць Дорогожицької та Олени Теліги

радянським громадянам і військовополоненим, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному

Ярі

Менора: Пам'ятник знищеним у Бабиному Ярі євреям

дітям, знищеним у Бабиному Ярі
Хрест на місці розстрілу православних

священників у листопаді 1941 р.

вересня 2009 р. в день пам'яті жертв Бабиного Яру

в Києві з'явився новий памятник. Скульптура зображує хлопчиська в старому зношеному одязі, який читає наказ гітлерівських окупантів для єврейського населення Києва з'явитися в Бабиному Яру, де і сталися масові розстріли киян.
Памятник знаходиться на перетині вулиць Фрунзе і Петропавлівської на Подолі; його автор – молодий скульптор Володимир Журавель. Композицію встановлено за рахунок коштів меценатів.

но для истории, — подлости и жертвенности всегда поровну:

бывало, что украинские и русские мужья шли в Бабий Яр вместе со своими женами-еврейками — и наоборот. Почти 600 киевлян — украинцев, русских, всего 13 национальностей — во время всей оккупации прятали евреев — выдавали за своих, подделывали документы, крестили (спасенных в Киеве — около тысячи, при обнаружении укрыватели вместе с жертвами подлежали расстрелу). Есть истории вообще библейские — о том, например, как украинский мальчик по своей воле пошел в Бабий Яр вместе с еврейской девочкой и ее мамой (от обоих детей остались только школьная фотография 40-го года). Или о том, как обрусевшая немка, учительница 25-й школы, прятала всю войну шестерых еврейских детей. «Что с ней потом было? — спрашиваю у Левитаса. — Она ведь спасла не только евреев, она свой народ спасла от позора». «Ну, жила после войны в Киеве, продолжала учить. О том, что она спасала, почти никто не знал — она сама ничего не рассказывала, и это можно понять».