Презентация на тему Альбер Камю

філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, драматург, режисер, актор, лауреат Нобелівської премії (1957).

сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд

в історії та під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожнював.
Альбер Камю

Мондові в Алжирі, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік

після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях.

А.Камю у віці 11 років.

завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для

хлопця стипендію. У 1932—1936рр. під час навчання в Оранському університеті(Алжир), Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури.

в 1939 році), екстравагантної дев'ятнадцятирічної дівчині, яка опинилася морфіністкою.

У 1935 році отримав ступінь бакалавра і в травні 1936 року ступінь магістра філософії.

У 1936 році створив самодіяльний «Театр праці». Організував постановку «Братів Карамазових» за Достоєвським, грав Івана Карамазова. У 1936-1937р подорожував по Франції, Італії і країнам Центральної Європи.

Камю у театрі

Альбер Камю з Сімоне Ійє

Камю з майбутньою дружиною Франсін Фор, математиком за освітою,

переїхали в Оран, де давали приватні уроки. Через два місяці переїхали з Алжиру в Париж. У сім'ї Камю народилися двійнята Жан і Катрін.

У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув

через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співпрацював з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант роману «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

величезний внесок у літературу, у якій висвітлив значення людської

совісті».

міста Санс. Помер у невеличкому містечку Вілльблевен..
Місце катастрофи
Похований в місті Лурмарен в

районі Люберон на півдні Франції.

*** Жоден геніальний твір ніколи не грунтувалося на ненависті

*** Старіти - значить переходити від почуттів до співчуття. *** Філософія - сучасна форма безсоромності.

взаємин між особистістю й світом, створення моделей “абсурдного світу”

й “абсурдної людини”;
розкриття трагічного становища людини в “світі без Бога”;
змалювання мужньої людини як своєрідного морального еталона сучасності;
зображення “межової ситуації”, що вияскравлює абсурдність життя й ставить людину перед моральним вибором;
тяжіння до притчевості, філософська насиченість сюжетів і образів, “класицистичні” за своєю ясністю композиція та стиль;
Звернення до міфологічних сюжетів і образів, наявність “міфотворчих” тенденцій.

Художній світ Камю:

(повість) (1942)
«Міф про Сізіфа» (Le Mythe de Sisyphe) (есе) (1942)
«Чума» (La

Peste) (роман) (1947)
«Каліґула» (Caligula) п'єса (1944)
«Листи до німецького друга» (Lettres à un ami allmand) (есе) (1944)
«Справедливі» (Les justes) (1950)
«Бунтівна людина» (L'Homme révolté) (роман) (1951)
«Падіння» (La Chute) (1956)
«Вигнання і царство» (Exil et le royaume) (есе) (1957)
«Перша людина» (Le premier homme) (роман) (1994 — посмертно)

Творча спадщина

Камю на початку 1941 року, коли він вчителював в

Орані. І хоча роман було завершено 1943 року, робота над ним ще тривала, роман вийшов лише 1947 року. Вже самі дати вказують на справжню тему роману і його прихований сенс.

З історії створення роману "Чума".

Відтак на думку спадає словосполучення - "коричнева чума", тобто

фашизм.

Сенс назви роману "Чума".

Так вимальовується картина політичної чуми. Боротьба європейського Опору проти фашизму - такий сенс має на увазі автор у назві роману "Чума”.

- центр буття, це і є ідея екзистенціалізму. Роман

"Чума" поставив людину у центр не тільки подій, викладених у формі хроніки, але й роздумів роману-алегорії. Камю створив роман-притчу, роман-пересторогу і попередження проти втрати моралі як запоруки самого існування людства.

тяжкого року в Орані. Пройшовши крізь міські ворота слідом

за очевидцем того, як одного дня тут раптом вилізли з підвалі тисячі пацюків і спалахнула епідемія чуми, читач потрапляє в сумні квартали, випалені сонцем. Автор використав жанр хроніки, що викликає в читача довіру щодо подій, які відбуваються.
Зав'язка. Вузловий епізод, де зав'язуються нитки роздумів літописця про істини, відкриті страшною хворобою – це суперечка доктора Ріє з колегами і чиновниками, які не бажають глянути правді в обличчя і визнати, що вони мають справу з чумою.
Розвиток дії. Створення санітарних дружин, спроби Рамбера втекти з Орана, досягнення чумою своєї вищої точки.
Кульмінація. Винахід вакцини і врятування перших хворих.
Розв'язка. Зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потягу, смерть дружини Ріє і він же біля помираючого Тарру.
Фінал роману відкритий. Мабуть, через те, що знищити чуму неможливо, оскільки за певних умов вона знов повернеться.

Композиційні моменти