Презентация на тему Йоганн Вольфганг Гете (1749–1832). Трагедія Фауст

прозаїк, драматург, майстер художньої, виразної мови; філософ, натураліст і

державний діяч. Гете і Просвітництво.

Життя і поезія не розпадаються
в нього на два окремі світи:
його життя було його поезією, його
поезія була його життям.
І.С.Тургенєв

Йозеф Карл Штилер
Портрет Й.В.Гете . 1828 р.

«…природа захотіла дізнатися, якою вона є і... створила Гете».

«...мудрішого автора я не знаю. Може, і не читав у житті».
Василь Стус

«Найбільшим велетнем людського слова» називав Гете Іван Франко.

якому народився Гете

адвокат
Мати —
Катерина Елізабет Ґете (уроджена Текстор)
(1731—1808))
Батько Ґете був педантичною,

вимогливою, неемоційною, але чесною людиною. Від нього сину передалася тяга до знань. Мати прищепила своєму синові любов до створення історій, вона була для Ґете прикладом сердечної теплоти та мудрості. Одним з прямих предків Ґете по материнській лінії (у десятому поколінні) був видатний німецький художник ХYІ століття
Лукас Кранах(1472 -1553), про що сам поет не знав.

писав про своє народження: "Двадцять восьмого серпня 1749 року,

опівдні, з дванадцятим ударом дзвону, я з'явився на світ у Франкфурті-на-Майні. Розташування сузір'їв сприяло мені..." Поет був переконаний, що розташування планет впливає на долю, і у Всесвіті кожному випадає особливе місце, тому що людина - суттєва частка космосу. Гете вірив у свою зірку і з усіх сил сприяв щасливому призначенню. Його заповнене різноманітними заняттями й пошуками життя було суворо підпорядковане внутрішній дисципліні. Він вибудовував свою біографію за ретельно обміркованим і тільки йому відомим планом.

Цікаві факти із життя Гете

років, він переїхав до Лейпцига, де слухав лекції в

університеті. У 1769 році він захворів і змушений був повернутися додому.

Свою вищу освіту Гете завершив в Страсбурзькому університеті, де в 1770 році захистив дисертацію на звання доктора права. Під час навчання в Страсбурзі Гете познайомився з одним із провідних діячів німецького Просвітництва Иоганном Гердером, під впливом якого сформувались
ідейні погляди та естетичні уподобання Гете.

що присвятив своє життя Істині.

І велика людина — це,

зрештою, просто людина.

Вислови Гете, що стали крилатими:

З тих, хто свариться, винним завжди є розумний.

Сподіватися завжди краще, аніж впадати у відчай.

Розумні люди — найкраща енциклопедія.

Хто йде вперед, той змушений блукать…

Я з тими,  хто  долає  шлях,
 хто  зупинився  той  помер.

людини зі стану свого неповноліття
Іммануїл Кант

штюрмерський)
Штюрмерський період творчості Гете охоплює час від перших, ще

дитячих літературних спроб (перший вірш Гете написав у сім років) до 1775 р., тобто переїзду поета до Веймара. В цей період Гете стає одним з ідейних натхненників німецького просвітницького руху «Буря і натиск»; звідси і походить назва раннього періоду творчості поета.

Страсбурзі Ґете був членом літературного гуртка «Буря і натиск»,

мріяв про нове німецьке мистецтво, вільне від іноземних впливів, про об’єднання держави.. Вірші почав писати ще в дитинстві. Ліричні поезії, драми й особливо роман «Страждання юного Вертера» (1774) рано зробили ім’я Ґете відомим.

поезії, сповнена пантеїстичних настроїв («Побачення і розлука», «Дика троянда»,

«Травнева пісня», «Вечірня пісня художника» та ін.). В уривку «Прометей» (1773) виражений протест проти тиранії та релігійних догм, особливо значущий в умовах «ганебної політичної і соціальної епохи», яку переживала тоді відстала, феодально-роздроблена Німеччина. В основу новаторської історичної драми “Гец фон Берліхінген” (1773)
покладено ідею об’єднання країни ; тут вперше в німецькій драматургії 18 ст. поряд з героєм-бунтарем виступає

(1774), написаний у Веймарі, де Гете за наполегливою вимогою

батька стажувався в імперському суді, зробив автора уславленим не тільки у всій Німеччині, але й у всій Європі. Гете обрав для "Вертера" епістолярну форму. Листи - це своєрідна сповідь героя. Події роману відбуваються з травня 1771 року по грудень 1772 року. Отже, час дії і час написання роману надзвичайно близькі. Епістолярний роман - улюблений жанр епохи сентименталізму. Гете цілком в дусі сентиментальних творів прославляє любов, глибокі щирі почуття, на які здатна людина незалежно від своєї станової приналежності. Гете одним з перших виголосив світові свої ідеї: гідність людини не в її предках, не в майновому стані, а в ній самій - в її особистості, в її таланті, інтелекті й вчинках.

розповів у "Поезії і правді" про те, що він

написав "Страждання юного Вертера", щоб звільнитися від думки про самогубство, яка переслідувала його. Однак вчинок Вертера виявився настільки заразливим, що після видання перекладів роману у Франції (1774), в Англії (1776), Голландії (1781), Італії (1781), Швеції (1783) і Росії (1788) Європою прокотилася хвиля самогубств юнаків, котрі готові були ціною життя довести істинність своєї пристрасті. Роман "Страждання юного Вертера" залишився у світовій літературі як неперевершений твір про трагічну нерозділену любов

пропозицію Саксен-Веймарського герцога Карла-Августа і переїхав у Веймар, де

взяв на себе цілий ряд державних обов'язків, став першим міністром герцога, отримав титул таємного радника
У веймарський період Гете створив ще кілька драматичних творів, з яких особливо виділяються трагедії «Егмонт» 96 та «Іфігенія в Тавриді» (обидві 1787). Перша з них — про — нідерландського графа Егмонта, полководця і політичного діяча, страченого іспанськими завойовниками у 1563 р. Друга інтерпретує античний міф про Іфігенію, доньку мі-кенського царя Агамемнона.

Шиллер, Вільгельм і Александер фон Гумбольдти та Гете

кризи зав'язалась i змiцнилась дружба його з Шиллером, який був

за нього на 10  рокiв  молодшим  i  шанував  у ньому старшого  за  досвiдом.  Це  була  спiвдружнiсть  рiвних.  Спiльнi пошуки,  спiльна   любов   до   античностi   i   визнання   великоï активноï ролi мистецтва зблизили  двох  генiïв  нiмецькоï лiтератури. З 1794 р. вони разом видають  журнал,  дiляться  задумами  i планами, щоденно переписуються. Шиллер  часто  гостював  у  веймарському будинку Гете, а потiм i  зовсiм  переïхав  у  Веймар.  Пiд  впливом Шиллера поет знову береться  за  “Фауста”.  Гете  стає директором  Веймарського  придворного  театру   i   ставить   на   сценi п'єси Шекспiра, Шиллера, своï власнi. Гете  вважав  творчiсть вищою властивiстю людини. Похований вiн у  Веймарi  в  одному  склепi з  Шиллером.

із найвидатніших творів світової літератури

трагедій Просвітництва, яку поет створював понад 30 років. В

основі книги – народна легенда про Фауста, що виникла в ХVI ст., її герой – бунтар, який прагне проникнути в таємниці природи, що виступає проти церковної ідеї покірності. Бунт Фауста, його внутрішні муки, каяття і прозріння, яке полягає в тому, що тільки праця на користь людства робить людину невразливою для нудьги і зневіри – усе це вражає своєю таємничістю і загадковістю…

Фауст (з латинської «faustus») означає «щасливий», «вдалий»
Історія створення

трагедії «Фауст»

розв'язати основні питання буття: сенс життя, поняття щастя, кохання,

сили людського духу. Якщо в першій частині трагедії автор розповідає про почуттєві спокуси людини, то в другій частині Гете веде мову про Фауста — мудреця, який практично перетворює в життя свої ідеї.

Проблематика «Фауста»

природа;
роль культури в розвитку людства;
місце людини на

землі;
сенс буття особистості, її моральний вибір тощо.

трагедії. Однак у цілому твір не розрахований на сценічне

втілення. У "Фаусті" поєднуються епос, лірика, драма. За багатьма жанровими ознаками він близький до поеми.

“Фауст” був закінчений незадовго до смерті письменника. Гете помирав з єдиною думкою про Істину: “Нема нічого величнішого, ніж Істина. Який я радий, що присвятив своє життя Істині.”

Особливості жанру

названий на честь Гете
Пам'ятник
Гете в Чикаго
Пам'ятник Йоганну Вольфгангу

фон Гете
в Берліні