Орієнтовно це було в серпні 1843 року. За твердженням запорізьких дослідників, нога Кобзаря ступила на Хортицю 4 (19) серпня. Однак це лише припущення. Адже з покоління в покоління запоріжці передавали спогади лише про те, у
твердженням запорізьких дослідників, нога Кобзаря ступила на Хортицю 4
(19) серпня. Однак це лише припущення. Адже з покоління в покоління запоріжці передавали спогади лише про те, у якому саме місці зійшов на острів поет. До Катеринослава (нині — Дніпропетровськ) він приплив кораблем, а далі простував пішки. І не поштовим трактом, через німецькі колонії, а стежками, вздовж порогів.
Слайд 3
Шевченко ночував у селі Августинівка, читав «Катерину»
селянам, які зібралися на гостини у хатині Сербиненків. Наступного
ранку він пішов далі і надвечір, здолавши Кічкаську переправу, зупинився біля вітряків на околиці села Вознесенівка. Прибульця угледів і взяв на нічліг місцевий «аксакал» Прокіп Булат.
село Вознесенівка
Слайд 4
Син господаря, Роман Булат, кілька днів поспіль перевозив
гостя на острів і з часом розповідав, де саме
пролягла основна «Тарасова стежка» ночував Шевченко у Булатів у плетеній бесідці під грушею, яка збереглася донині!
Слайд 5
Хортиця, «Тарасова стежка».
Її тут було облаштовано у травні
2005 року
Слайд 6
Любий друже!
Будь ласка, зупинись. Налаштуй своє серце
на добро і чуйність. Перед тобою одна із стежок,
якими улітку 1843 року ходив Тарас Григорович Шевченко. Пройдись і ти слідом за Великим Страдником, і нехай тебе осінить хортицька благодать.