Слайд 2
Серед гострих тонзилітів найчастіше трапляється катаральна, лакунарна та
фолікулярна.
Вони становлять 50-60 випадків на 1000 населення за
рік, особливо часто хворіють діти.
Слайд 3
У теперішній час хронічний тонзиліт серед дорослого
населення трапляється у 4-6%, а серед дитячого у 12-15%
Слайд 4
ЗАХВОРЮВАННЯ НА ДИФТЕРІЮ
станом на 26.12.2011 року
Слайд 5
План
1. Морфофункціональні особливості лімфаденоїдного
глоткового кільця.
2. Класифікація тонзилітів
3.
Гострі первинні тонзиліти
4. Дифтерія глотки
5. Ускладнення гострих первинних тонзилітів
6.
Виразково-плівчаста ангіна Симановського-
Венсана-Плаута
7. Хронічний тонзиліт
8. Аденоїдні розрощення
9. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів
10. Cторонні тіла глотки, методи видалення(с/р)
обмежений зів?
- Піднебінними дужками, піднебінними мигдаликами, м'яким піднебінням, коренем
язика.
- Мигдаликовими дужками, піднебінними мигдаликами, твердим піднебінням, коренем язика.
-Піднебінними дужками, глотковими мигдаликами, м'яким піднебінням, коренем язика.
- Мигдаликовими дужками, піднебінними мигдаликами, твердим піднебінням, надгортанником.
-Піднебінними дужками, язиковими мигдаликами, м'яким піднебінням, надгортанником.
Слайд 8
Вкажіть, з чим сполучається носоглотка?
- З порожниною
носа, слуховими трубами, ротоглоткою.
- З порожниною носа, слуховими трубами,
гортаноглоткою.
- З порожниною носа, хоанами, ротоглоткою.
- З сфеноїдальною пазухою, слуховими трубами, ротоглоткою.
- З порожниною носа, середнім вухом, порожниною рота.
Слайд 9
Вкажіть, На які відділи поділяється глотка?
-
Носоглотка, ротоглотка, гортаноглотка.
- Носоглотка, ротоглотка, гортань.
- Носоглотка, ротоглотка, гортаноглотка.
-
Носоглотка, ротоглотка, гортаноглотка.
- Носоглотка, ротоглотка, гортаноглотка.
Слайд 10
Лімфаденоїдне глоткове
кільце В.Вальдейєра
(Німецький гістолог та анатом Вільгельм
Вальдейєр (1836-1921)
6
мигдаликів:
2 – піднебінні (1, 2)
1 – глотковий (3)
2 –
трубні (5, 6)
1 – язиковий (4)
Слайд 11
Функції піднебінних мигдаликів:
Імунна (захисна) функція.
Кровотворна функція.
Рецепторна (нервово-рефлекторна)
функція мигдаликів.
м ф о н -
анатомофункціональна одиниця піднебінних
мигдаликів
Ділянка крипти з її вмістом,
що прилягає до епітелію.
Слайд 15
Збудники гострих фаринготонзилітів,
в % (С.Dagnelie, 1994)
Фарингіт
- запалення слизової оболонки глотки.
Розрізняють гостру і хронічну форми.
Проблеми
Почервоніння слизової оболонки.
Червоно-пурпурові утвори розміром 2-5 мм (набряклі та гіперемовані лімфоїдні фолікули).
Наявність слизу або гною.
Виражений судинний малюнок – застійні вени.
Лікування
Полоскання глотки
теплими розчинами:
1. Настойкою нагідок або календули (по 1 чайній ложці на 1 склянку води).
2. Соком коланхое (по 10 мл на 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).
3. Розчином кухонної солі та харчової соди (по 1 чайній ложці на 1 склянку води) тощо.
При підвищенні температури тіла призначають: сульфаніламідні препарати (етазол, сульфадимезин), антигістамінні засоби (діазолін, кларитин), лізоциму, левамізолу, УФ-опромінення.
Хронічний фарингіт
- тривале дифузне запалення слизової оболонки
глотки, що протікає переважно без загальних проявів.
Слайд 20
Форми хронічних фарингітів
катаральна
гіпертрофічна
атрофічна
Не пошкодь!
У хворих старшого віку із симптомами хронічного
фарингіту треба пам’ятати про можливість пухлини носової й гортанної частин глотки чи кореня язика. Такі хворі обов’язково потребують огляду оториноларинголога.
Слайд 22
КЛАСИФІКАЦІЯ ТОНЗИЛІТІВ
І.Б.СОЛДАТОВА
І. Гострі
1. Первинні:
катаральна, лакунарна, фолікулярна, виразково-плівчаста ангіни.
2.
Вторинні:
а) при гострих інфекційних захворюваннях — дифтерії, скарлатині,
туляремії, черевному
тифі;
б) при захворюваннях системі крові — інфекційному мононуклеозі,
агранулоцитозі, аліментарно-токсичній алейкії, лейкозах.
II. Хронічні
1. Неспецифічні:
а) компенсована форма;
б) декомпенсована форма.
2. Специфічні:
при інфекційних гранульомах — туберкульозі, сифілісі, склеромі.
Слайд 23
Гострі тонзиліти ( а н г і н
и):
Катаральна
Фолікулярна
Лакунарна
Слайд 25
Ангіна , викликана стрептококом
Обстеження:
а) мазок із глотки
та носа на наявність палички дифтерії (BL);
б) загальний аналіз крові, (ангіна може бути
симптомом захворювання крові)
Слайд 34
Принципи лікування ангін:
1. Режим: ліжковий режим та ізоляція
в домашніх умовах. При
важкому стані – госпіталізація у інфекційне
відділення.
2. Дієта: рідка, вітамінізована, легкозасвоювана, переважно
молочно-рослинна, неподразнююча. Рекомендовано багато пити.
3. Протизапальна терапія. Призначають антибіотики.
4. Гіпосенсибілізуючі засоби (антигістамінні препарати,
препарати кальцію) і вітаміни групи В та вітамін С.
5. Полоскання глотки дезінфікуючими теплими розчинами:
гівалекс, стоматидін, настоїв шавлію, ромашки.
6. Теплові процедури на ділянку шиї: зігріваючий компрес.
7. Симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижуючі,
серцеві.
Слайд 36
Дифтерія — гостре антропонозне
токсико-інфекційне
захворювання, для якого характерні
місцеве
фібринозне запалення
слизових оболонок, явище загальної інтоксикації та ураження
серцево-судинної і нервової систем.
Слайд 37
ДИФТЕРІЯ ГЛОТКИ
Збудник - корінебактерія дифтерії (паличка Лефлера).
Єдине джерело
інфекції є людина (хворий, реконвалісцент,
бактеріоносій).
Інкубаційний період - від 2
до 10 днів.
Вхідні ворота - частіше є слизова оболонка піднебінних
мигдаликів.
Слайд 38
Диференційно-діагностичні
ознаки дифтерії:
Гострий початок захворювання.
Загальноінтоксикаційний синдром (окрім
катаральної форми).
Рівень температури
тіла та інтоксикації не
відповідають вираженості місцевих змін.
Біль у горлі
помірний, не відповідає вираженості
місцевих змін.
Голос гугнявий (виникає обмеження рухливості
м'якого піднебіння.)
Набряк у глотці переважає над гіперемією.
Лімфовузли не завжди збільшені, збільшені
лімфовузли помірно болючі.
щодо хворого
1. Усім хворим на дифтерію,
з підозрою на дифтерію, на ангіну, на стенозуючий ларингіт, на гострий паратонзиліт, на паратонзилярний чи заглотковий абсцес треба обов’язково брати мазки із глотки та носа на дифтерійну паличку та забезпечити своєчасну (до 2 год) доставку отриманого матеріалу в бактеріологічну лабораторію.
2. Хворих на дифтерію чи з підозрою на дифтерію слід негайно госпіталізувати в інфекційний відділ, причому транспортування таких пацієнтів здійснюється тільки санітарним транспортом (забороняється пересуватись громадським транспортом).
Слайд 41
Заходи щодо осіб, які контактували з хворим
1.
Реєстрація всіх осіб, які контактували з хворим на дифтерію
за останні 7 діб у відповідному “Журналі”.
2. Щоденний огляд протягом 7 діб та виконання щоденної термометрії;
3. Забезпечення одноразового огляду отоларингологом.
4. Виконання кожному з вказаних осіб одноразового бактеріологічного дослідження мазків із ротоглотки та носа.
5. У дошкільних закладах – введення карантину на 7 діб.
Слайд 42
ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Специфічний –
ураження
мигдаликів інфекційними
гранульомами (туберкульозом,
сифілісом, склеромою).
Неспецифічний
захворювання інфекційно-
алергічного характеру
Слайд 43
Згідно класифікації
І.Б. Солдатова (прийнята 7-м з'їздом
оториноларингологів СРСР, М.Тбілісі,
1975р.), розрізняють
компенсовану та
декомпенсовану форми.
При компенсованій формі наявні лише
місцеві
ознаки хронічного запалення
мигдаликів.
Декомпенсована форма комбінується з
рядом патологічних станів організму.
Слайд 44
Місцеві ознаки хронічного тонзиліту:
1. Гіперемія та валикоподібне потовщення
країв
піднебінних дужок (симптоми Гізе і Преображенського).
2. Рубцеві спайки
між мигдаликами та піднебінними
дужками.
3. Розрихлені або рубцево змінені та ущільнені
мигдалики.
4. Казеозно-гнійні пробки або рідкий гній в лакунах
мигдаликів.
5. Регіонарний лімфаденіт — збільшення защелепних
лімфатичних вузлів.
Слайд 47
Лікування хронічного
тонзиліту:
Консервативне
Напівхірургіче
Хірургічне
– операція повного видалення піднебінних мигдаликів
Перелік
інструментів, необхідних для виконання тонзилектомії
Слайд 51
Профілактика хронічного
тонзиліту
Підвищення
загальної
реактивності
організму
Санація хронічних
вогнищ
інфекції —
лікування
каріозних
зубів, парадонтозу,
гнійних синуїтів
Слайд 52
УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРИХ
ПЕРВИННИХ ТОНЗИЛІТІВ:
1. Паратонзиліт та паратонзилярний
абсцес (флегмонозна ангіна).
2.
Латерофарингеальний абсцес.
3. Внутрішньомигдаликовий абсцес.
4. Аденофлегмона шиї.
5. Розлита флегмона шиї.
6.
Тонзилогенний медіастиніт
7. Тонзилогенний сепсис.
Слайд 53
Паратонзилярний та заглотковий
абсцеси
Слайд 55
Перелік інструментів, необхідних для виконання розтину абсцесу
Слайд 56
Аденоїдні вегетації
(задня риноскопія)
Слайд 61
Проблеми при аденоїдах
1. Утруднення
носового дихання через обидві половини носа.
2. Постійне чи
періодичне виділення з носа слизового або слизисто-гнійного секрету, який може сприяти запаленню шкіри біля входу до носа.
3. Гугнява мова.
4. Поверхневий сон з відкритим ротом, що супроводжується хропінням.
5. Ранкове блювання через заковтування слизу під час сну.
6. Відсутність апетиту.
7. Відставання у навчанні.
Слайд 65
Перелік інструментів, необхідних для виконання аденотомії
Слайд 67
Гіпертрофія піднебінних
мигдаликів
Слайд 68
Матеріали активізації студентів на лекції
Дитина 5 років,
зі слів батьків погано спить вночі, дихання шумне, рот
завжди широко відкритий. Голос гугнявий, тверду їжу ковтає із зусиллям, їсть повільно і довго. Об'єктивно неправильний прикус, тверде піднебіння високе. Піднебінні мигдалики гладкі, великих розмірів, сходяться по середній лініі. Піднебінні дужки не змінені, лакуни чисті, регіонарні лімфатичні вузли не збільшені. Під час пальцевого дослідження у склепінні носоглотки виявлено утворення м'яко-еластичної консистенції, яке прикриває хоани. Про яку патологію можна думати?
A. Хронічний тонзиліт.
B. Аденоїдні вегетації.
C. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів.
D. Гіпертрофія піднебінних та глоткового мигдаликів.
E. Пухлина мигдаликів.
Задача
Хворий, 27 років,
впродовж тижня лікувався з приводу ангіни. Стан покращився, болі в горлі зникли. Через три дні знову з'явився значний біль в горлі, причому тільки справа. Температура тіла 38,0 С. Орофарингоскопія утруднена через неповне відкривання рота, спостерігається випинання правої половини м'якого піднебіння та набряк правої передньої піднебінної дужки, яка прикриває мигдалик. Про яку патологію можна думати?
A. Паратонзилярний абсцес.
B. Заглотковий абсцес.
C. Пухлина глотки.
D. Дифтерія глотки.
E. Стороннє тіло глотки.
Задача
Хворий, 28
років, скаржиться на біль у горлі, першіння, які з’явились у нього після охолодження. Об’єктивно: яскрава гіперемія слизової оболонки задньої стінки глотки, та її інфільтрація. З боку інших ЛОР - органів помітних змін немає. Про яку патологію можна думати?
A. Сифіліс.
B. Катаральна ангіна.
C. Дифтерія.
D. Гострий фарингіт.
E. Грип.