Презентация на тему Іммануїл Кант (1724-1804р.р.)

природничими науками, натурфілософською проблематикою) та критичний (вивчення походження пізнавальної

діяльності).

і теорія неба”

що займала колись весь простір

врешті решт призвело до його ущільнення і впорядкованого обертального

руху навколо центрального згущення, з якого згодом утворилося Сонце

на окремі згустки, з яких утворилися Планети

Сонячної системи, спочатку були розкладені на свої первинні частини

і заповнювали весь світовий простір, в якому нині повертаються усі вже сформовані тіла

вихори часток, які утворюють матеріальні тіла, які в свою

чергу складають світи різного порядку : Планети – Сонячні системи – Системи багатьох зірок

орбітами, однак надзвичайно повільно, внаслідок великої віддаленості від центру

їх обертання

чистого розуму”, “Критика практичного розуму”, “Критика здатності судження”

суттєвих цілей людського розуму. Філософія має відповісти на такі

питання: Що я можу знати? Що я маю робити? Чого я можу сподіватись ?

принципи, які визначають всю нашу поведінку. Теоретична філософія – теорія

наукового пізнання, яка би містила у собі усі принципи чистого розуму, побудовані виключно на поняттях теоретичного знання.

у свідомості й через свідомість. Судження можуть бути: аналітичними (не вимагають

звернення до досвіду, а отже не дають насправді нового знання); синтетичними (завжди дають нове знання);

– це знання, що передують досвіду і обумовлюють його.

Вони існують у трьох видах пізнання: математиці, теоретичному природознавстві, теоретичній філософії.

досвіду. Існує дві чисті форми чуттєвого досвіду: простір і

час. Вони упорядковують відчуття, розміщуючи їх у просторі і часі, і є принципами апріорного знання. Речі діють на наші органи чуття, викликають відчуття, які не дають ніякого знання про речі як такі.

упорядковуються людською свідомістю. Світ явищ, який існує в нашому

досвіді, у просторі і часі (трансцендентальний світ). Світ речей у собі, який не досліджений для пізнання і перебуває поза простором і часом, за межами людської свідомості (трансцендентний світ).

розуму. Апріорні форми чуттєвості розміщують та упорядковують дані відчуттів у

просторі і часі, в результаті чого виникають явища. Але самі по собі явища ще не дають знань, я являють собою лише необхідний підготовчий матеріал. Щоб з цього матеріалу отримати знання, його необхідно осмислити.

знання. Розсудок – це здатність осмислити предмет чуттєвого споглядання

і одночасно здатність осмислити його в певній незалежності від чуттєвих вражень. Поняття, які дає розсудок, можуть бути емпіричними, якщо в них містяться відчуття, викликані присутністю предмета, та чистими, які містять у собі форму мислення про предмет взагалі. Ці поняття і є категоріями філософії (категорії кількості, якості, відношення і модальності).

ми упорядковуємо чуттєві дані категоріями розсудку, формулюючи закони науки.

Отже, закони науки є не відображенням дійсності, а результатом конструктивної діяльності мислення, категорії розсудку. Мислення може знайти в природі лише те, що дозволяють знайти його апріорні категорії.

ідей (мікросвіт людського “Я”); світ космологічних ідей (макрокосмос: природа, космічна

цілісність, “людина в природі”); світ теологічних ідей (вводять людину у світ віри, в якому центральне місце відведене поняттям Бога та безсмертя душі);

у просторі і в часі / світ є безкінечним

у просторі і в часі; Все у світі є простим і неподільним / все у світі є складним, і все можна розділити; В світі існує свобода / в світі немає свободи, все відбувається за законами природи, тобто з необхідності; Існує Бог як першопричина світу / не існує ніякої першопричини світу;

від морального змісту вчинку могло би стати всезагальним законом

поведінки.