Презентация на тему Тема 6. Форми організації суспільного виробництва

знало дві основні форми організації суспільного виробництва:натуральну і товарну.
Форма

суспільного виробництва-це певний спосіб господарської діяльності
Натуральне господарство-господарство за якого продукти праці використовуються для задоволення особистих потреб безпосередніх товаровиробників і членів їх родини.
Основні риси:
-господарство замкнуте,примітивне,спирається на свої ресурси;
-суспільний поділ праці в зародковому стані, відсутня територіаль-
на й виробнича мобільність РС.
-примітивна техніка та технологія виробництва,малопродуктивна
універсальна ручна праця.
-йому притаманні натуральні економічні зв´язки,які здійснюються за формулою Т-Т

виробляються відокремленими господарюючими субєктами не для власних, а для

суспільних потреб,які визначаються ринком.
Основні риси:
1.Господарство відкритого типу,виробничі ресурси не обмежені.
2.Виробництво засноване на суспільному поділі праці з урахуванням витрат товаровиробника.
3.Характеризується постійним розвитком ПС,технікою і технологією,широким використанням усіх компонентів людської праці.
4.Товаровиробники повязані між собою ринком,широким обміном продукції виробництва,який здійснюється за формулою Т-Г-Т

-суспільний поділ праці;
-кооперація та спеціалізація виробництва;

-обмеженість природних та інших ресурсів.
2.Причина:
-соціально-економічна відокремленість товаровиробників.
3.Форма економічних звязків:
-Обмін продуктами праці на основі еквівалент-
них виробничих витрат.

етап-просте товарне виробництво

(Т-Г-Т)
Третій етап-розвинуте (загальне,капіталістич-
не,розширене,підприємницьке)- ( Г-Т-Г´):
-період первісного нагромадження;
-вільна ринкова економіка з переважанням приватної власності;
-товарне виробництво на основі колективного господарювання;
-сучасне товарне виробництво на основі змішаних форм власності.

товарне
виробництво
Розвинуте
товарне виробництво
Спільні ознаки
Наявність суспільного поділу праці
Приватна власність на

засоби виробництва
Ринкова форма зв´язків між товаровиробниками
Конкуренція

ВІДМІННОСТІ

Базується на особистій праці

Базується на системі найманої праці

Мета-задоволення особистих потреб

Мета-отримання прибутку власником

Виробництво товарів має обмежений характер

Виробництво товарів набуває панівного характеру. Товаром стає іРС

Незначні масштаби виробництва,кустарна техніка і переважно ручна праця

Великі масштаби виробництва,передова техніка,механізована праця

історично та логічно цій категорії передувала категорія “благо”.
Благо-все те,що

здатне задовольняти потреби людей
(плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що
відповідають інтересам людини, її цілям і прагненням).
Блага поділяються на неекономічні (надаються природою) та економічні( блага трудової діяльності).
Економічні блага (ЕБ) : матеріальні і нематеріальні;
особисті і суспільні;
прямі (споживчі) і непрямі (виробничі)
довгострокові і короткострокові;
теперішні і майбутні;
Взаємозамінювані (субститути) і
взаємодоповнюючі (комплементарні) .
ЕБ в умовах товарного виробництва набуває форми товару.

властивостям задовольняє певні людські потреби.
Дві властивості товару:
1.Споживна вартість-здатність товару

задовольняти
певні потреби людей.
2. Вартість-виражає суспільні виробничі відносини між
людьми,повязаних з процесом праці.
Формою прояву вартості є мінова вартість.
Мінова вартість-кількісне співвідношення (пропорція),
у якому одні споживчі вартості обмінюються на інші.
В умовах товарного виробництва економічне благо набуває форми товару

повинна бути продуктом праці;
2.Будь-яка річ повинна бути не просто

споживною вартістю, а суспільною споживною вартістю;
3.Суспільна споживна вартість повинна передаватись іншій особі за допомогою обміну,шляхом купівлі-продажу.

вартості означає,що жодна з властивостей не може існувати без

іншої. Так,якщо одна виробле-на річ не задовольняє чиїсь потреби,не має споживчої вартості,то вона не має і вартості.
З іншого боку,споживча вартість не існує без
вартості,бо вона може задовольняти чиюсь потребу тільки лише після реалізації у процесі обміну.

взаємно виключа-
ють одна одну. Певний товар може бути використаний

лише як засіб обміну на інший як вартість,але не як споживчу вартість. Крім того, товари як споживчі вартості не співмірні,і навпаки,як вартості товари-якісно однорідні. Щодо величини вартості,значення має лише кількість та складність праці. Вартості товарів можна співставляти лише кількісно.

і втілена в нього праця також має двоїстий характер.
Суспільна

праця,що витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних ЗВ з метою створення специфічної споживної вартості називається конкретною працею.
Праця товаровиробників,що характеризується витратами РС взагалі,незалежно від її конкретної форми і створює вартість називається абстрактною працею.

предметів праці
Характеризує певний вид діяльності товаровиробників (токаря,вчителя……..)
Кількісним виразом є

певна кількість різноманітних благ,споживчих вартостей, цінностей тощо

Переносить “стару” вартість засобів виробництва на створений продукт

Виступає у формі приватної праці,має прихований суспільний характер

що стирає індивідуальність товаровиробників
Матеріальною основою є затрата праці у

фізіологічному розумінні-те спільне,що міститься у всіх видах праці

Байдужа до особливого продукту-споживчої вартості.

Виступає у формі суспільної праці,якісно однорідної суспільної праці

Створює вартість товару в умовах вільної конкуренції за товарообміну

Менгер,Візер

Маршалл,Самуельсон


Ж.Б.Сей,Ф.Бастіа Г.Д Маклеод, Ж.Б.Сей



Р.Торренс, Н.Сеніор Д.Белл, О.Тофллер та ін.

Теорія трудової вартості

Субєктивна теорія вартості(теорія корисності)

Неокласична теорія вартості

Теорія трьох факторів виробництва

Теорія цінності (теорія попиту і пропозиції)

Теорія витрат виробництва

Сучасні теорії вартості (інформаційна теорія вартості)

між індівідуальним і сусільним необхідним робочим часом
Обмін еквівалентів,тобто обмін

товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них СНП

Наявність сталих звязків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію,за якої здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого

Внутрішньо необхідні звязки між працею виробника товарів у минулому (Суспільно НР часом у момент виробництва) і теперішніми умовами виробництва

Внутрішньо необхідні і сталі звязки між вартістю і цінами товарів

Наявність сталого звязку між попитом та пропозицією