Презентация на тему Зоопарк

становити від 100 до 150 сантиметрів, а маса -

понад 100 кілограм. Плямистий олень відрізняється витонченим, граціозним статурою. Парнокопитна має яскраво-руде забарвлення у весняний період і сіро-буру взимку. Влітку на шерсті тварини (в області боків і спини) з'являються характерні світлі плями. У зимовий період вони менш помітні. Ця особливість є головною відмінною рисою плямистого оленя. Волосяний покрив тваринного грубий і досить ламкий. Шерсть на спині пофарбована в більш темний колір і нагадує смугу, яка потім переходить на хвіст. Шия парнокопитного - довга і граціозна, голова - пропорційна, вуха досить великі. Навколо хвоста також є біла плямочка, яке обмежене темною смугою.

добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди

основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози. Також відомий як сірий вовк, сірко, або дикий собака або дикий пес.

звіром на всій території Європи, включаючи Великобританію та Ірландію, у північній Африці (Атлаські гори), вАзії його

суцільний ареал покривав всю лісову зону (північ, Сибір), гірські масиви включно до Гімалаїв, північний Китай та Японію. В Північній Америці цей вид мешкав в західній частині континенту від Аляски до півночі Мексики.
Зараз бурий ведмідь на частині історичного ареалу знищений, а в решті місць його чисельність дуже скоротилась. В Західній Європі ізольовані популяції існують у Піренеях, Кантабрійських горах, Альпах, Апеннінах. Є досить звичайним на Скандинавському півострові та в Фінляндії, в невеликій кількості зустрічається в Центральній Європі (переважно в гірських районах), на Балканському півострові та в азійській частині Туреччини. У Східній Європі та Сибіру ареал бурого ведмедя йде суцільною смугою від заходу Росії до Камчатки; окремі популяції існують в Центральній Азії, на Кавказі та Закавказзі, Близькому Сході, в Гімалаях та Тибеті, а також на островах Хокайдо та Хонсю в Японії.

північній Африці (Єгипет та Алжир, Марокко, північний Туніс), більшій частиніАзії (аж до північної Індії, південного Китаю та Індокитаю), в Північній

Америці від арктичної зони до північного узбережжя Мексиканської затоки. В Австраліїлисиця була акліматизована і розповсюдилась на всьому континенті, за винятком деяких північних районів з вологим субекваторіальним кліматом. ВУкраїні лисиця руда зустрічається по всій території.
Раніше вважалось, що в Америці живе окремий вид лисиць, але останнім часом його розглядають як підвид рудої лисиці.