Презентация на тему Право в системі соціального регулювання. (Лекція 18)

упорядкування суспільних відносин шляхом узгодження воль та поведінки людей.

Основні

типи соціального регулювання:
внутрішнє (совість, переконання, установки);
зовнішнє (соціальні цінності, норми та санкції).

Форми соціального регулювання:
ненормативне;
нормативне.

формулювання системи соціальних цінностей, тобто позитивної чи негативної значущості

для людини та суспільства об'єктів навколишнього світу;
директивне регулювання – здійснюється у формі прямих безумовних вказівок однієї особи іншій;
інформаційне регулювання – здійснюється шляхом формування та поширення інформації про стан суспільства, його потреби та інтереси.

(фізичні, хімічні, біологічні, фізіологічні тощо);
технічні (соціально-технічні)норми – правила поводження

з природними та технічними явищами і об'єктами;
соціальні норми – розроблені суспільством правила людського співжиття, що регулюють поведінку людей у їх відносинах між собою.

(моделлю) поведінки;
мають загальний характер, тобто адресуються не конкретній особі,

а усім членам суспільства;
характеризуються значним рівнем стабільності;
розраховані на багатократне застосування;
забезпечуються певними засобами дії (совість, внутрішнє переконання людини, громадський вплив, державний примус тощо).

норми;
корпоративні норми;
політичні норми;
норми права.

людей, засновані на уявленнях суспільства про добро та зло.

Основні

ознаки моральних норм:
існують переважно у суспільній свідомості і не фіксуються документально;
виражають ціннісні орієнтації суспільства;
застосовуються у рамках великих соціальних спільнот, що мають, як правило, спільне етнічне походження;
забезпечуються переважно силою громадської думки, зокрема осуду.

внаслідок багатократного повторення одноманітних дій.

Основні ознаки звичаїв:
існує переважно у

суспільній свідомості;
виражає конкретний зразок поведінки;
характеризується високим ступенем деталізації;
застосовується у рамках різнорідних соціальних спільнот, об'єднаних, як правило, ознакою спільного територіального проживання;
забезпечується переважно силою громадського впливу, в т.ч. і фізичного чи психологічного примусу.

релігійної організації, засновані на уявленнях про Бога та бажані

для нього типи поведінки.

Основні ознаки релігійних норм:
закріплюються переважно у письмових релігійних актах;
можуть виражати як загальні ціннісні орієнтації релігійної організації, так і конкретні моделі поведінки її членів;
характеризуються високим ступенем деталізації;
застосовуються, як правило, лише до членів конкретної релігійної організації;
забезпечуються, як правило, засобами релігійного впливу, проте не виключається можливість застосування фізичного чи психологічного примусу.

організації або колективу людей, спрямовані на досягнення їх спільних

цілей.

Основні ознаки корпоративних норм:
можуть закріплюватися як у свідомості членів певної організації (колективу), так і у їх внутрішніх актах;
можуть виражати як загальні ціннісні орієнтації організації, так і конкретні моделі поведінки її членів;
застосовуються лише до членів конкретної організації чи колективу;
забезпечуються засобами громадської думки членів конкретної організації чи колективу.

системи, що регулюють процеси здійснення політичної, в т.ч. державної,

влади та боротьби за неї.

Основні ознаки політичних норм:
закріплюються переважно у свідомості учасників політичної системи;
виражають, як правило, загальні політичні цінності суспільства та політичні цінності конкретних політичних організацій та груп;
застосовуються переважно лише до безпосередніх активних учасників політичної системи;
забезпечуються засобами політичного впливу.

норми