Презентация на тему Опорно-рухова система

Анатомічна будова кістки.
4. Хімічний склад кістки.
5. Вікові особливості та

ріст кісток.

системи органів руху й опори відносять сукупність кісток, з'єднаї

між ними і скелетні м'язи. Кістки — пасивна частина опорнорухової системи, а скелетні м'язи — активна, яка приводить кістки у рух.
Скелет виконує функції опори, захисту внутрішніх органів і руху, допомогою скелета тіло зберігає певну форму. Він забезпечує опору всій масі тіла. До нього прикріплені внутрішні органи. Скелет захищає від механічних та інших пошкоджень: наприклад, у черепі розміщується головний мозок і органи чуттів, у хребті — спинний мозок; грудин і ребра захищають легені і серце. Кістки скелета виконують функцію руху, зумовле-ну тим, що при скороченні прикріплених до них м'язів кістки виконують роль важелів.

— мозковий відділ черепа; 3 — хребтовий стовп;
4 —

груднина; 5 —ребра; 6 — плечова кістка; 7 — зап ’ясток; 8 — п ’ясток;
9, 17 — фаланги пальців; 10 — кульшова кістка; 11 — стегнова кістка; 12 — над­колінок; 13 — малогомілкова кістка;
14 — великогомілкова кістка; 15 — зап­лесне; 16 — плесно; 18 — променева кістка; 19 — ліктьова кістка; 20 — ло­патка; 21 — ключиця.

в підтриманні на певному рівні мінерального складу крові. Ряд

речовин, що входять до складу кісток (кальцій, фосфор, лимонна кислота тощо), у разі потреби легко вступають в обмінні реакції. Кровотворну функцію виконують переважно плоскі кістки, у губчастій тканині яких знаходиться червоний кістковий мозок. Як депо мінеральний солей і мікроелементів, скелет бере участь у мінеральному обміні, а м'язи, депонуючи глікоген, — у вуглеводному обміні.

формою кістки рділяються на довгі трубчасті, до яких належить

більшість кісток кінціок (стегнова, плечова та ін.), які мають трубчасту будову; короткі зап’ясткові, передплеснові), які мають приблизно однакові розміри, плоскі або широкі (лопатка, груднина, кістки кришки черепа), які мають значну довжину і ширину при неве-ликій товщині; змішані кістки (хребці, потилична, скро-нева) мають елементи коротких і плоских кісток. Роз-різняють неперервні (нерухомі, напіврухомі) і перерив-часті (рухомі) з'єднання кісток, або суглоби. Неперервні з'єднання кісток — такі з'єднання, в яких між кістками є прошарок сполучної тканини, відсутня щілина або по-рожнина. Вони мають велику пружність, але обмежену рухливість. Прикладом неперервно нерухомого з'єд-нання кісток за допомогою сполучно-тканинного про-шарку є шви (зубчасті, лускаті і плоскі) між кістками черепа. Зубчатий шов утворюється між плоскими кіст-ками і сполучає всі кістки черепа, крім скроневої, які з тім'яною кісткою утворюють лускатий шов ,плоскими швами сполучені кістки лицьового черепа.

як амортиза-тор, пом'які ючи різні поштовхи, і захищає тіло

від струсу. До неперервного з'єднання кісток належать зв'язки — товсті пучки, утворені еластичною сполучною тканиною. Зв'язки прикріплені перехресно від однієї кістки до другої, що сприяє зміцненню суглоба, меженню надмірних рухів суглобів. Це запобігає їхнім вивихам.
Рухомі з'єднання кісток зустрічаються частіше, вони забезпечуються справжніми суглобами. Суглоби — переривчасті з'єднаня кісток. У таких сполученнях кінець однієї кістки опуклий (суглобова головка), а другий — ввігнутий) (суглобова западина). Суглобові поверхні кісток вкриті шаром гіалінового хряща, який зменшує тертя під час рухів. Кінці кісток, що з'єднуються, замкнуті в суглобову ямку або капсулу. Суглобова порожнина являє собою щілиноподібний простір між покритим хрящем суглобовими поверхнями, який обмежений синовіальною мембраною суглоба і заповнений невеликою кількістю (2-3 мл) в'язкої синовіальної рідини.

і усуненню тертя в суглобах. Суглобова порожнина замкнута герме-тично,

тиск у ній нижчий за атмосферний. Тому вологі суглобові поверхні завжди щільно притиснуті одна до одної. Характер рухів у суглобах в основному визначається формою їх поверхні. Суглобові поверхні за формою різноманітні:кулясті (плечовий, кульшовий), еліпсовидні (променево-за’пястний), циліндричні (променево-ліктєвий, сідло-видні, плоскі, блокоподібні тощо.Залежно від кількості з'єднуваних кісток суглоби поділяють на прості, коли з'єднуються дві кістки (наприклад, фаланги пальців), складні, в яких сполучається більше двох кісток (лік-тьовий суглоб), і комбіновані — це два анатомічно самостійних суглоби, об'єднані функціонально (нап-риклад, приєднання нижньої щелепи до скроневих кісток, а також сполучення ребер до хребта

кісткової тк; нини. Кістка утворена спеціалізованими клітинами — остеоцитами

(в грец. озіеоп — кістка, куіоз — клітина) і волокнами білкової природи, які оточені желеподібним матриксом, що складається з води, мінерал: них солей і вуглеводів. Остеоцити розташовую-ться концентрично, утворюючи колові системи, так звані остеони, які нагадують систему вставлених один в один циліндрів. Усередині остеонів є канал, де проходять кровоносні судини та нерви. Таким чином, структурною одиницею кістки є остеон.
Кістка ззовні вкрита окістям — тонкою, але щільною сполучно канинною оболонкою, що містить багато кровоносних судин (забезпечують живлення кістки), нервових і лімфатичних закінчень. Її внутрішній шар складається з клітин — остеобластів, які ростуть, розмножуються і забезпечують ріст кістки у товщину, а також загоєння її по переломі. До окістя прикріплю-ються зв'язки і м'язи. Під окістям розташована щільна (компактна) речовина.

прокладки між хребцями; 2 — хребці;
З — м 'язи

між хребцями в розслабленому стані.

цілком із щільні речовини. Під щільною речовиною в коротких

і плоских кістках, а також епіфізах (потовщені кінці довгих кісток — головки) лежить пухка губчаста речовина, що складається з кісткових перек-ладин. Проміжки між перекладинами заповнені червоним кістковим мозком, який є органом кровотворення. У дітей до трьох років червоний кістковий мозок запонює всі кістки скелета, в тому числі і порожнини діафізів довгих кісток. Потім він заповнюється жовтим кістковим мозком. Цей процес триває до 15 років.
Епіфізи і трубчастих кісток мають суглобову поверхню, вкриту хрящем, яка складається з клітин — хондроцитів (від грец. chondros -хрящ, kytos клітина). Завдяки хондроцитам кістка росте у довжину. На поверхні кісток розташовуються бугри, бугорки, борозни, гребні, отвори, де прикріплюються сухожилля м'язів або проходять судинні нерви.
Кісткова тканина не є чимось раз і назавжди сформова-ним, вона перебуває у стані постійної перебудови, змінюючи свою форму і пропорції у процесі росту або після ушкодження.
 

солі і вода. Висушена і знежирена кістка містить 30%

орга нічних речовин, 60% неорганічних — мінеральних речовин, 10% становить вода. У живому організмі вона містить 50% води, 28% органіч-
Них речовин (у тому числі 15% білків і 10% жирів) і 22% неорганічних. Серед органічних речовин кістки—білок осеїн, який надає їй еластичності, волокнистий білок колаген, вуглеводи і багато ферментів. Мінеральні речовини кістки представлені солями кальцію, фосфору, магнію, виявлено багато мікроелементів (алюміній, фтор, манган, плюмбум, стронцій, уран, кобальт, ферум, молібден тощо).Найбільше в ній форнокислого кальцію — понад 50%, вуглекислого кальцію —10%. Мінеральні речовини надають кістці твердості та міцності.

тому їхній скелет гнучкий, еластичний, пружний, у зв'язку з

чим легко деформується і кривляється при тривалому і важкому навантаженні, цілому органічні та мінеральні речовини роблять кістку міцною, і пружною. Міцність кістки також забезпечується її структурою, розташуванням кісткових перекладин губчастої речовини відповідно до напрямку сил тиску і розтягання. Під старість вміст органічних речовин у кістках зменшується, вони стають крихкими і легше лама- ються під час падіння, забиття і навіть при різких рухах.
 

починаючи з третього місяця внутрішньоутробного життя. Одні кістки розвиваються

безпосередньо з мезенхіми і називаються первинними або покривними кістками, інші утворюються на місці хряща і називаються вторинними. Первинні утворюються на початку третього місяця розвитку. Спочатку розмножуються клітини мезенхіми – остеобласти, у результаті скупчення яких утворюється скелетогенний зачаток.

Остеобласти перертворю-ються в кісткові клітини з відростками – остеоцити,

які пізніше з’єднуютьься між собою кістковими перкладинами і зливаються в загальну кісткову масу. Сполучна тканина на поверхні кістки перетворюється в окістя.
Вторинні кістки закладаються у вигляді хрящових зачатків, вкритих охрястям, які поступово також просочуються солями кальцію і костеніють. Ще до народження дитини сполучна тканина змінюється хрящовою. Після чого відбувається поступове руйнування хряща і утворення замість нього кісткової тканини. Процес окостеніння дуже тривалий, відбувається протягом усього періоду розвитку організму. Кістки ростуть нерівномірно, особливо у довжину.

перші два роки життя, трохи менша – до9-10 років.

Зноіу прискорюється ріст кісток у період статевого дозрівання: у дівчаток у 12-12, а у хлопчиків – у13-14 років. В цей період кістки можуть збільшуватися у довжину до 6-10 см на рік.
Молоді кістки ростуть у довжину за рахунок хрящів, розташованих між їхніми кінцями і тілом, у товщину – за рахунок окіст. Ростуть кістки тільки до 20-25 років (у чоловіків – до 25 років, у жінок – до 18-20 років). Ріст кісток регулюється гормоном росу (соматотропіном), який виробляє гіпофіз і залежить від обміну мінеральних речовин. Насамперед кальцію й фосфору та вітаміну D і А. на ріст, розміри й форму кісток впливає також тривала дія певного фізичного чинника. Активно працюючі скелетні м'язи стимулюють ріст кістки, до якої вони прикріплені.

ін. Возрастная физиология. — ростов на Дону: "Ворошиловградская правда",

1975. —С. 80-82.
Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. Пед. Вуз. –М.: Высш.шк., 1985. — С. 262-264.
КисельоФ.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. –К. : Радянська школа, 1967. — С. 99-100.
Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами гігієи. –К.: Курс лекцій, 2004. – С.68-87.
СтарушенкоЛ.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. Пос. - К.:УСМП,2001. — С.ЗЗ.
Хрипкова А. Г. Возрастная физиология. — М.: "Просвещение", 1978. – С.146 - 148.