Презентация на тему Шляхи пристосувань організмів до умов існування

до умов довкілля

Інші ж організми адаптуються пасивним шляхом, коли

процеси жит­тєдіяльності їх підпорядковуються змінам довкілля.

 Ще одним типом пристосувань є уникнення несприятливих змін умов існування (міграції та кочівлі деяких комах, риб, птахів, ссавців тощо).

Сплячка

Стабільна температура

Міграції

інтенсивності та характеру біологічних процесів і явищ.
Біологічні ритми

відмічаються на всіх рівнях організації: від внутрішньоклітинних проце­сів до популяційних і біосферних. У багатоклітинних організмів окремі кліти­ни або їхні групи беруть на себе роль синхронізаторів, керуючи ритмікою ор­ганів або всього організму в цілому. 

періодичні зміни середовища (екзогенні біологічні рит­ми; добові, сезонні, припливно-відпливні),

але частіше вони генеруються са­мим організмом.
У цьому випадку вони виникають на основі саморегульова­них процесів із запізнювальним зворотним зв'язком. Такі біологічні ритми називають ендогенними. Ендогенні біологічні ритми дають організму можли­вість орієнтуватися у часі (біологічний годинник) й завчасно готуватися до на­ступних змін середовища.

і ночі.
Внаслідок обертання Землі двічі на добу змінюється освітленість,

що супроводжується зміною температури, вологості та інших абіотичних факто­рів, що зумовлює добовий адаптивний ритм. 

умов
Причина: рух Землі навколо Сонця, завдяки чому відбувається зміна

пори року

вплив Луни
Під час відпливів мешканці літоралі закривають свої черепашки,

буди­ночки, ховаються у ґрунт, змінюють забарвлення тощо.

абіотичних факторів тут належить температурі, вологості, освітленості, газовому складу

атмосфери.

й висоти над рівнем моря. Крім того, вона змінюється з

порами року. У зв'язку з цим у тварин і рослин є різні пристосування до температурних умов. У більшості організмів процеси життєдіяльності відбуваються в ме­жах від мінус 4 до плюс 40 - 45 °С. Цим пояснюється бідність форм життя в арктичних районах і в умовах тундри.

во­логолюбні. У мешканців посушливих місць виробився ряд пристосувань для існування

в умовах водного дефіциту.
Рослини степів і пустель (ксеро­фіти) можуть мати видозмінені листки (колючки у кактуса) або бути безли­стими (саксаул). Деякі мають дуже глибокі корені (наприклад, верблюжа (колючка - до 16 м).
У ковили листки складаються в трубочки, продихами всередину, чим зменшується випаровування. Випаровуванню пе­решкоджають і такі пристосування, як щільна кутикула, восковий наліт, вирости шкірки - волоски на поверхні листків.

все життя на Землі. У спектрі сонячного світла виділяють

три біологічно нерівнозначні зони: ультрафіолетову, видиму та інфрачервону.
Ультрафіолетові промені згубні для всього живого. Життя на поверхні Землі можливе завдяки озоновому екрану, який не пропускає основну масу цих променів. Невеликі їх кількості, що досягають поверхні землі, необхідні для життя, з ними, зокрема, пов'язаний синтез кальциферолів в організмі людини і тварин.

помірному поясі спричиняє значні зміни в житті природи, пов'язані, в

першу чергу, із змінами температури.

доби

Фотоперіодизм – здатність організмів реагувати на зміни

дня і ночі

для багатьох організмів, важливими є такі її властивості як густина,

вміст розчинених газів, прозорість, кислотність тощо.
Особливо чутливими до зміни вологості і кількості води є рослини. За потребою у воді виділяють такі екологічні групи рослин:
гідратофіти, які живуть тільки у воді, вони цілком або майже повністю занурені у воду. Без води вони швидко гинуть;
гідрофіти тобто  наземно-водні рослини,  які  можуть  бути частково занурені у воду, наприклад, ростуть на берегах водойм, болотах, тощо;
гігрофіти  тобто  наземні рослини,  які можуть  існувати  в умовах підвищеної вологості повітря і на вологих ґрунтах;
мезофіти, які витримують нетривалу і не дуже сильну посуху. Ці рослини є досить чисельні і поширені;
ксерофіти,    які    можуть    переносити    тривалу    посуху, перебуваючи в активному стані завдяки здатності регулювати водний обмін, наприклад, рослини пустель, тощо.

Вода має високу густину, менший вміст кисню, значні перепади тиску.

Крім того, різні типи водойм відрізняються за кон­центрацією солей, швидкістю течій, промерзанням тощо. Тому мешканці водойм - гідробіонти - мають адаптації як до існування у водному середо­вищі взагалі, так і до певного типу водойм чи зони Світового океану.

протидії течіям організми, якими вони розносяться на значні відстані. їхня

адаптація пов'язана із забезпеченням плавучості.
б) нектонні організми (більшість риб, голово­ногих молюсків, китоподібні) - здатні до активного пересування у товщі води незалежно від напрямків течій. Вони мають обтічну форму тіла та добре розвинені органи руху;
в) бентосні організми – мешканці  поверхні та товщі ґрунту водойм. Ці організми пристосовані до прикріплення до дна або пересування по ньому, заглиблення в його товщу тощо;
г) пери-фітонні організми - поселенці (губки, частина водоростей тощо). Вони мають різноманітні засоби прикріплення до субстрату.
д) нейстонні організми - мешканці межі водного та назем­но-повітряного середовищ (клопи-водомірки)

Завдяки наявності вологи умови існування дрібних орга­нізмів у ґрунті

наближаються до подібних у водоймах.
Вологість ґрунту завжди вища, ніж повітря, і тому різноманітні організми можуть легше пе­реживати там посушливий період.
Ґрунт характеризується порівняно неве­ликими добовими й річними коливаннями температури.
У ґрунті є значні запаси органічних речовин, що створює кормову базу для різноманітних організмів.
Для ґрунтового населення характерні такі найпростіші:
корененіжки, серед яких найбільш поширені окремі види амеб;
джутиконосці;
інфузорії.