Презентация на тему Систематика найпростіших. Тип microspora

членистоногих) і хребетних тварин. Характерне явище гіперпаразитизму – проживання

в інших паразитичних організмах (грегаринах, плоских та круглих червах). Характерна ознака типу – утворення в кінці життєвого циклу одноклітинних спор, що містять амебоїдний зародок (“амебулу” або спороплазму) і апарат проникнення в клітину організму-живителя (апарат екструзії). До складу апарату екструзії входять: поляропласт, задня вакуоля, полярна трубка, полярний якірний диск.

полярна трубка вивертається назовні, а її базальний кінець залишається

прикріпленим до полярного якірного диска. Вивертання зумовлюють поляропласт та задня вакуоля, які сильно збільшуються у своїх розмірах, створюючи високий тиск всередині спори. Спороплазма у спорі не має власних органоїдів та мембрани і формує їх тільки після надходження у клітину живителя, перетворюючись на меронта (шизонта). На цій стадії відбувається два послідовні розмноження (мерогонія), причому перше і друге покоління різняться між собою кількістю і розмірами ядер.

особина перетворюється на споронта, що має додаткову другу оболонку

та перебудований ядерний апарат. Ця перебудова включає мейотичний і мітотичний поділи ядер, у деяких видів – автогамію. Сформований споронт багаторазово ділиться з утворенням споробластів, кожний з яких дає початок спорі. Мікроспоридії, у яких відсутні мітохондрії та лізосоми, створюють конкуренцію організму живителя за його енергетичні ресурси. Це супроводжується різними патологічними змінами клітин, зниженням життєздатності організму та виникненням хронічних летальних захворювань.

рівнем обмінних процесів (секреторні, пухлинні), змінюючи такі процеси як

травлення, линяння і метаморфоз. У деяких в циклі розвитку є зміна кількох живителів. У разі масового розвитку завдають шкоди як корисним тваринам (бджола медоносна, тутовий шовкопряд, промислові види риб, молюсків і ракоподібних), так і тваринам – шкідникам лісу і культурних рослин, кровосисним комахам. Відомі паразити теплокровних тварин, які здатні зумовлювати патогенні процеси і в людей, зокрема хворих на СНІД.

холод-нокровних хребетних тварин, переважно риб. За будовою нагадують мікроспоридій,

проте відрізняються від них циклом розвитку та функцією полярних ниток, які є тільки засобом прикріплення, а не проникнення спороплазми в клітини живителя. Спори зовні вкриті стулками різноманітної форми, всередині яких міститься амебоїдний зародок з двома гаплоїдними ядрами та полярні (жалкі) капсули. Капсула містить вакуолю, полярну нитку та отвір, прикритий кришкою, що відкривається у травній системі живителя і є місцем виходу полярної нитки.

амебоїдний зародок виходить назовні, проникає через епітелій кишківника у

капіляри і з потоком крові потрапляє до місця паразитування, де перетворюється на багатоядерний плазмодій (трофозоїт). Ще перебуваючи у спорі, або в процесі міграції зародка його гаплоїдні ядра зливаються, утворюючи одне диплоїдне (автогамія). Тільки у процесі формування спор відбувається мейоз – гаметична редукція. Ядра плазмодію поділяються на поліплоїдні вегетативні і диплоїдні генеративні. Останні оточені власною цитоплазмою і плазмалемою, перетворюючи плазмодій у багатоклітинний організм.

або утворює мікроворсинки, через плазмалему яких екзоцитозом виділяються ферменти,

а ендоцитозом – поглинаються перетравлені тканини живителя. У деяких видів спостерігається фагоцитоз. Плазмодій розмножується нестатево (поділом або брунькуванням). Перед спороутворенням генеративні клітини оточуються додатковою мембраною, утворюючи панспоробласт. У його клітинах послідовно відбувається мітоз з утворенням 8 диплоїдних ядер, 6 з яких шляхом одноступеневого мейозу утворюють 12 гаплоїдних ядер.

формують додаткову оболонку і не містять соматичних ядер. У

споробластах навколо ядер локалізуються ділянки цитоплазми, утворюючи багатоклітинний організм: з 2 клітин формуються стулки; 2 клітини формують полярні капсули; 2 клітини формують зародок з двома гаплоїдними ядрами. У міксоспоридій відбувається узгодження життєвого циклу із розмноженням риб та певні пристосування (вирости, ослизнення), що дозволяють максимально довго зависати у товщі води. Більш патогенними є тканинні паразити, що утворюють у риб підшкірні пухлини і роблять їхнє м’ясо непридатним для вживання у їжу.