Слайд 2
Ключові зміни
Посилено акценти на діяльнісних результатах навчання.
Розвантаження програми
відбулося здебільше за рахунок суттєвих змін у Державних вимогах
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.
Більш явно відобразився принцип «ножиць» або «міні-максу»: деякі теми уводяться з метою пропедевтики, але вимог до їх засвоєння немає, – це означає, що відповідний матеріал розглядається, але не оцінюється; або за потреби учитель певний зміст може подати глибше, а перевіряти – лише обов’язковий мінімум.
Слайд 3
Найсуттєвіші зміни
У 1 класі табличне додавання і віднімання
у межах 10 учні засвоюють на рівні навички. Це
досягається через дотримання вимоги «виконує арифметичні дії додавання та віднімання чисел на основі знання складу числа, порядку чисел у натуральному ряді, переставного закону додавання, взаємозв’язку додавання і віднімання»; не акцентується увага на заучуванні табличних випадків, оскільки на цьому етапі важливіше сформувати прийоми обчислень, ніж вдаватися до механічного запам’ятовування. Це основна тема 1 класу, отже на неї відведено найбільше часу, якого достатньо для засвоєння таблиць.
Слайд 4
Найсуттєвіші зміни
У 1 класі порозрядне додавання і віднімання
двоцифрових чисел у межах 100 без переходу через розряд
обмежується розумінням сутності прийому, тобто вимогу «виконує обчислення з опорою на зразок» вилучено. Це означає, що можна пропонувати учням спільно з учителем додавати та віднімати числа в межах 100 без переходу через розряд, але не виконувати роботу самостійно.
Слайд 5
Найсуттєвіші зміни
Одним із важливих результатів навчання у 2
класі залишається сформованість обчислювальної навички додавання і віднімання чисел
у межах 100. Що стосується вивчення таблиць додавання і віднімання з переходом через десяток у межах 20, то застосовано такий самий підхід, як до вивчення таблиць у 1 класі – учні засвоюють випадки табличного додавання і віднімання впродовж тривалих практичних вправ, формуємо прийоми обчислень, пропонуємо виконувати обчислення різними способами для того, щоб кожен обрав найзручніший для себе спосіб, натомість не тренуємо механічну пам’ять.
Слайд 6
Найсуттєвіші зміни
Такий самий підхід реалізовано й до вивчення
таблиць множення і відповідних випадків ділення: від засвоєння суті
арифметичних дій; формування вміння застосовувати переставний закон множення, розуміння взаємозв’язку множення та ділення; засвоєння окремих випадків множення та ділення на 1 та 10, ділення рівних чисел, – до ознайомлення з табличним множенням і діленням. У 2 класі учні знаходять результати табличного множення чисел 2–5 і відповідних випадків ділення зручним для себе способом – замінивши, наприклад, добуток сумою однакових доданків, або використовуючи попереднє чи наступне значення таблиці, виконуючи послідовне множення, або по пам’яті – хто як може. Результати множення чисел 6–9 й відповідних випадків ділення учні знаходять з опорою на таблиці.
Слайд 7
Найсуттєвіші зміни
У 3 класі вивчення таблиць множення і
ділення доводимо до рівня обчислювальної навички.
У такий спосіб передбачено розтягнення у часі вивчення табличного множення та ділення – у результаті багаторазових вправ і розв’язування сюжетних задач досягаємо мимовільного запам’ятовування табличних результатів.
Слайд 8
Найсуттєвіші зміни
До змістової лінії «Сюжетні задачі» у 2-му
класі повернуто тему «Обернена задача (ознайомлення)» – це пов’язано
з методичною доцільністю, а також прагненням полегшити розуміння способів знаходження невідомих компонентів віднімання. Оскільки тема пропонується для ознайомлення, то жодної вимоги до рівня її засвоєння учнями не передбачено.
Слайд 9
Найсуттєвіші зміни
У програмі ще більше акцентовано увагу на
виконанні практичних завдань. Наприклад, вимога до теми «Усна і
письмова нумерація чисел у межах 100» звучить так: «утворює числа 11-100 з десятків та одиниць при виконанні практичних вправ (з використанням паличок, намистинок тощо)»; під час вивчення величин акцентовано на використанні знань про вивчені величини під час розв’язування практично-зорієнтованих задач.