Презентация на тему Основи екології. Взаємовідносини організму та середовища

і філософ. (роки життя -16 лютого 1834 р., Потсдамнімецький природодослідник

і філософ. (роки життя -16 лютого 1834 р., Потсдам, Німеччина - 9 серпня 1919 р. (85 рокiв), Єна. Створив багато термінів – тип, філогенез, екологія і царство Найпростіші.
Їм у 1869 р. був вперше введений термін – екологія.
Тривалий час цей термін вживався виключно у вузькому розумінні, і лише у 1895 р. датський ботанік Е. Вармінг (03 жовтня 1841 - 02 квітня 1924, датський ботанік, еколог, альголог, міколог, мікробіолог) застосував його до представників рослинного світу. Тільки у 20 ст. ця наука сформувалась як самостійна біологічна дисципліна із своїми методами і предметом вивчення.

живих організмів один з одним і з оточуючим середовищем.
Об”єктами

досліджень в екології можуть бути:
окремі організми,
популяції,
угрупування,
екосистеми та
вся біота нашої планети.
З огляду на це в екології виділяють три рівні вивчення:
Популяційно-видовий
Екосистемний
Еволюційно-історичний

організмів, популяцій або виду в цілому на дію чинників

навколишнього середовища.
Екосистемний (біогеоцинотичний) – вивчення процесів, спричинених взаємним впливом організмів чи популяцій різних видів.Він проявляється в тому, що в певній ділянці з подібними фізико-кліматичними умовами існує постійний обмін речовинами і енергії між її живою (популяції різних рівнів) та неживою частинами.
Еволюційно-історичний рівень – встановлення стратегічних можливостей розвитку (зміни) об”єктів досліджень під впливом глобальних (історичного масштабу) коливань параметрів навколишнього середовища, таких як вікові коливання погодних умов, зміни грунтів або рельєфу тощо.

досліджень набуло вивчення
адаптивних можливостей організму, що перебуває в

умовах постійної зміни параметрів навколишнього середовища
Людина стала більш мобільною і контактує з багатьма потенційними джерелами захворювань
особливе місце в екологічних дослідженнях посідають продукти харчування і лікувальні препарати природного походження

впливом організмів чи популяцій різних видів
На цьому рівні виконуються

складні й трудомісткі дослідження, спрямовані на з”ясування закономірностей, які визначають існування в просторі і часі зв”язків між різними видами автотрофів і гетеротрофів.
Вивчення симбіотичних властивостей організмів, будь-яка форма симбіозу є результатом сумарного впливу на об”єкт дослідження чинників неживої природи і живих організмів. Цей напрямок досліджень називають синекологією. Медичний аспект на цьому рівні досліджень полягає – в з”ясуванні особливостей взаємодії між організмом і збудником хвороб.

категорії:
Емпіричні методи спостережень (чисельні способи реєстрації прямих спостережень, вимірювання

технічними засобами)
Експериментальні методи, здійснюються на основі теорій, які вимагають інтерпретації результатів досліджень. Вони передбачають контроль та керування умовами, в яких перебуває об”єкт досліджень, а також перевірка гіпотез, припущень.
Методи моделювання (предметне моделювання, при якому модель відтворює параметри оригінала; математичне моделювання, при якому об”єкт відтворюється віртуально (комп”ютерне моделювання) або у вигляді графіків, гістограм, схем тощо.

(поширюється на окрему державу);
Регіональне (поширюється на кілька країн, материк,

океан тощо);
Глобальне
Екологічний прогноз передбачає можливі зміни в екосистемах.

які здатні прямо чи опосередковано впливати на життєдіяльність організмів.
Типи

середовища:
Водне
Повітряне
Грунт
Внутрішнє середовище організмів (актуальний для симбіотичних організмів, особливо ендопаразитів (внутрішні)).
За ступенем впливу на організми зовнішні чинники поділяють на:
Життєво необхідні (світло, вода, мінеральні солі)
Факультативні активні (дим, радіаційне випромінювання)
Факультативні нейтральні (інертні гази).
За походженням виділяють чинники:
Абіотичні
Біотичні
Антропогенні
За характером впливу чинники поділяють на
Прямі (безпосередньо впливають на конкретні показники стану організму чи популяції)
Непрямі (впливають опосередковано)

атмосферний тиск, повітря, електромагнітне поле, гравітація)
Комплексні (хімічний склад субстрату,

агрегатний склад субстрату, сонячне світло).
БІОТИЧНІ чинники це дія живих організмів один на одного і поділяються на:
Фітогенні
зоогенні
Мікробіогенні
Мікогенні
Вони реалізуються у формі симбіозу або антибіозу (хижацтво, паразитизм, конкуренція)
АНТРОПОГЕННІ чинники – це будь-які впливи, які спричиняють діяльність людини в природних екосистемах. Вони бувають:
Сільськогосподарські
Транспортні
Військові
Промислові
Природоохоронні
Кожен екологічний чинник, необхідний для підтримання метаболізму певної живої системи, являє собою ресурс. Ресурсами називають речовини, енергію і простір, необхідні для задоволення потреб організмів, популяцій чи екосистем.

А.Тенслі у 1935 році.
Екосистемою називають сукупність популяцій автотрофних і

гетеротрофних організмів, пов”язаних між собою трофічними та енергетичними зв”язками, спільною територією чи акваторією.
Це відкрита система, здатна до саморегуляції і може існувати тривалий час. Екосистема характеризується як властивостями окремих її компонентів, так і специфічними рисами, створеними нею. Це – потік речовини і потік енергії.
Екосистема є елементарною структурно-функціональною одиницею біосфери, в рамках якої мають місце прояви кругообігу речовин і енергії.

видів (популяцій) у ході вибору ними екологічних ніш.
Екологічна ніша

– це сукупність параметрів середовища, які характеризують місце виду в екосистемі.
На планеті існує два основних середовища де закладаються екологічні ніші організмів:
Водне
Повітряне
Грунтове
Підземне
Внітрішнє середовище організмів (середовище існування ендопаразитів)

ділянка території чи акваторії, на якій існують однорідні абіотичні

умови, зайнята біоценозом (сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища)
Екотоп – це біотоп, який набув певних змін внаслідок діяльності живих організмів.
Взаємообумовлений комплекс наземного біоценозу і екотопа називають біогеоценозом.
Головними параметрами екосистем є видовий склад, чисельність популяцій, біомаса та біопродуктивність.
Біомаса – загальна маса живої органічної речовини особини, популяції, угруповання чи біоценозу в цілому, яка припадає на одиницю поверхні або об”єму.
Фітомаса – це біомаса рослинного компонента екосистеми
Зоомаса – маса тваринного компоненту.
Біопродуктивність – кількість сухої органічної речовини, яка створена екосистемою або її частиною за одиницю часу на одиниці площі (об”єму).

життєвій стратегії учасників. Їх поділяють на три головні категорії:
Продуценти

- це автотрофні організми, які синтезують органічні речовини з використанням зовнішніх джерел енергії.Сумарна маса продуцентів біосфери – 95% маси всіх живих організмів.
Консументи – це гетеротрофні організми, які споживають живу біомасу автотрофів і гетеротрофів.
Редуценти – це гетеротрофні або міксотрофні організми, які живляться мертвою органікою рослинного походження, або напіврозкладеною органікою. Це бактерії і гриби. Аеробні редуценти відновлюють азот до молекулярного стану, сірку до сірководню. Анаеробні – метан, водень, різні вуглецьвмісні сполуки.

вивчає взаємовідносини людини як біосоціальної істоти з навколишнім середовищем,

яке складають елементи живої та неживої природи, соціальні та виробничі фактори, можливості керувати фізичним та психічним здоров”ям людини, її удосконаленням та розвитом.
Людство як соціальна система функціонує в більш широких межах, аніж біологічна система, в природі порушується біологічний кругообіг речовин. Це призводить до погіршення якості середовища існування.
Для оцінки якості природного середовища використовують показники стану здоров”я населення.
У зв”язку з господарською діяльністю людини гострою залишається проблема її адаптації до змінних умов навколишнього середовища.
Адаптивні можливості людини відображає поняття про конститутивні типи, які формуються залежно від генотипу.

витримувати потужні, але короткотривалі навантаження. Він має великі резервні

можливості, які швидко мобілізуються, але потребують тривало часу для відновлення.
Стаєр – може витримувати рівномірні навантаження тривалий час. Має невисоку резервні можливості, однак процеси відновлення стійкі.
Мікст – має проміжні адаптивні можливості. Для нього характерний оптимально-адекватний спосіб реагування на зміни навколишнього середовища.
Людські спільноти – центральне місце у дослідженнях екології людини. Для її характеристики обирають показники:
Народжуваність
Смертність
Захворюваність
Індивідуальність
Вікова та статева структура конкретної спільноти
Освітній рівень,
професійний склад,
Рівень фізичного розвитку дітей
Моральні засади тощо але найважливішими є
Популяційне здоров”я та
Якість навколишнього середовища

людей
Це :
Здорове, або комфортне середовище (це комплекс факторів, що

забезпечують умови життя в оптимальних поєднаннях і гармонійному розвитку)
Нездорове, або дискомфортне середовище (це випадіння окремих факторів життєзабезпечення, порушується гармонія взаємозв”язку, з”являються негативні фактори – іонізуюча радіація, хімічні агенти, біологічні фактори. Організм має тенденцію до захворювання).
Екстремальне середовище (на людину діють надзвичайні фактори, які не відповідають біологічній природі її анато-фізіологічним особливостям. Безпека розвитку захворювань – реальна).
Адекватні і неадекватні умови середовища (адекватні – відповідають спадковим конституційним властивостям організму в конкретний момент існування; неадекватні – такі, що не мають такої відповідності. В залежності від переважання того чи іншого фактора (холод, спека, гіпоксія, нестача води) виникають відповідні реакції – адаптації.

підвищення рівня захворюваності населення, що відображається на медико-демографічних показниках.

Зросли порівняно з1985 роком :
Хвороби крові та кровотворних органів – на 21,4%;
Ураження кістково-м”язової системи - на 10%;
Психічні розлади – наа 8,4 %;
Вроджені аномалії – на 5,3%;
Ускладнення вагітності та пологів – на 4,8 %;
Рівень злоякісних новоутворень щорічно зростає на 1,8%
Невпинно знижується народжуваність. Збільшується смертність.
Дитяча смертність в різних регіонах коливається від 15,5 до 20 померлих на 1000 новонароджених у віці до одного року.
За показниками тривалості життя Україна займає 68 місце у світі.
Падає опір організму дітей до різних інфекційних хвороб, зростає кількість дітей з поганим фізичним розвитком, прогресують хвороби, зумовлені генетичними порушеннями

якості навколишнього середовища