Презентация на тему Виборчі технології

технологій, хоча провести чітку межу між політичними та виборчими

технологіями можна тільки формально. Виборчі технології застосовуються з початком офіційної виборчої кампанії (строки проведення якої прописані у національному законодавстві) і закінчуються разом із формальним закінченням виборчої кампанії (хоча хронологічні рамки проведення виборчих технологій є значно ширшими, ніж рамки офіційної виборчої кампанії). Тому при окресленні проблематики виборчих технологій має розглядатися і комплекс політичних технологій, що проводився напередодні виборів. Тобто тут ми вже маємо справу з передвиборчими технологіями.

Сутність поняття “виборчі технології”

вказують на їх нетотожність.
Зокрема, М. Варій чітко розмежовує передвиборчі

та власне виборчі технології: “Відмінність передвиборчої кампанії від виборчої полягає насамперед в особливостях і можливостях здійснення впливу на потенційний електорат, у відсутності суворих законодавчих норм і перенасиченого інформаційного поля”.
На думку автора, використання технологій під час передвиборчої та виборчої кампанії різниться перш за все своїм характером та інтенсивністю.
Саме поняття “виборча технологія” містить у собі чітку вказівку та регламентацію його використання під час виборчого процесу.

( або партії) з потенційними виборцями, яка виражається у

цілях, що спрямовують цей процес.

етапів: газетну, телевізійну та "цифрову" епохи.

Першим етапом розвитку

виборчих технологій була так звана газетна епоха (ІІ пол. XIX ст. - І пол. XX ст.). У технологічному аспекті вона характеризувалася незначною або спорадичною увагою до підготовки електоральних кампаній. Політичні комунікації у ресурсному плані здійснювалися переважно через агітаторів, партійну пресу, плакати. Основною комунікаційною стратегією кампанії була пропаганда.

Телевізійна епоха (друга половина XX ст.). Відтепер акцент робиться на телебаченні як основному засобі комунікації, відповідно лідери та кандидати від партії проходять медіа-тренінги, значні ресурси виділено на підтримку зв'язків із громадськістю. Зростає роль непрямих методів комунікації.

Комунікаційна кампанія передбачає "продаж" продукту - партії чи кандидата у вигляді передвиборчої програми.
Основним переконанням є те, що громадська думка піддається впливу ззовні, ідеологія ж кандидата повинна залишатися незмінною.

(кін. XX ст. – поч. XXI ст.) - почався

із винаходом нових телекомунікаційних технологій (супутникового і кабельного телебачення, розвитком Інтернету) та їх поступовим освоєнням у ході виборчих кампаній.

Для нього характерні, по-перше, перехід до "перманентної виборчої кампанії", коли підготовкою до виборів займається спеціально створений відділ виборчої кампанії у партійній структурі. По-друге, організацією та проведенням виборів займаються переважно професіонали, досить широко використовуються PR-агентства, політконсультанти. По-третє, особлива увага приділяється виваженому формулюванню гасел кампанії - розробка їх під конкретну цільову аудиторію, відповідно до місця і часу, з широким застосуванням методів зворотного зв'язку. Широкий спектр альтернативних засобів комунікації використовується для точної подачі гасел конкретній цільовій аудиторії.

Тепер комунікаційні засоби кампанії більш орієнтовані на споживача-виборця, підлаштовуючись під його проблеми та інтереси. Таким чином, партійна конкуренція набуває форми пристосування до уподобань виборців, а не зміни їх уявлень.

що використовують:

1. на початку електоральної кампанії:

та представниках, щоб показати їх переваги над опонентами, висвітлити

іміджеві особливості учасників політичної боротьби.
2. Інформувати електорат (виборців) про ідеологічну позицію, виборчу програму політичних сил та кандидатів на виборні посади, їх бачення основних проблем громадян та засобів їх вирішення.
3. Виконати просвітницьку функцію для виборців, навчити їх навичкам усвідомленого голосування, коли в центрі їх мотивації надання переваги тому чи іншому політику - власний інтерес як представника соціальної групи та прихильника певної ідеології.
4. Закріпити політичні настанови на голосування тих виборців, які поділяють позицію певної політичної сили та її кандидатів, та формувати спільну ідентифікацію виборців та політиків.

ідейно-політичну позицію політичної сили та її кандидатів, та змусити

їх щонайбільше підтримати певних політиків, а щонайменше - не йти на вибори, щоби їх голос не дістався конкурентам.
6. Модифікувати електоральну поведінку тих виборців, які ще не визначилися з тим, за кого вони голосуватимуть, та взагалі, чи братимуть участь у цих виборах. Як правило, основна політична боротьба розгортається саме за прихильність цієї категорії електорагу, яка зазвичай нараховує 15-25 % від усіх виборців та має вирішальне значення для успіху на виборах.
7. Сформувати міцний довготривалий зв'язок між політичними силами (їх кандидатами) та виборцями задля забезпечення ймовірної підтримки на наступних політичних виборах.

виборців, їх мотивація, політична орієнтація
Різноманітні прийоми і методи трансляції

виборчої програми, підняття рейтингу кандидата чи партії

Досягнення визначеної мети

етичним нормам

партій), заснована на діючих законах і панівних у суспільстві

морально-етичних нормах:

налагодження ділових взаємин із територіальними органами виборчкомів і органами місцевої влади;
налагодження взаємодії з громадськими організаціями;
безпосередня робота з журналістами;
налагодження відносин з керівниками підприємств, установ, директорами закладів освіти та культури, торговельних та транспортних організацій;
польова робота з населенням за місцем проживання.

технологій зробив керівник консалтингової групи “Управління PR» Максим Григор`єв.

Він виділив 12 типів:

Підкуп виборців.
Маніпуляція законодавством.
Використання державного контролю на виборах.
Тиск на кандидатів та виборців.
Фінансові порушення.
Мобілізація владних ресурсів.
Фальсифікація результатів виборів.
Неправомірна реєстрація виборців.
Використання чужого права голосу.
Заходи по зриву виборчої діяльності кандидата.
Агітація з порушенням закону.
Негативні кампанії та контрпропаганда.

тактико-оперативним впливом на електорат чи його окремі групи.

Технологія переконання;
Технологія

навіювання;
Технологія наслідування;
Технологія психічного зараження;
Технологія установок;
Технологія використання й формування стереотипів;
Технологія залякування;
Технологія зміни мотивації;
Технологія емоційного тиску;
Технологія клонування;
Технологія ототожнення;
Технологія «з напарником».

маркетинг)

Принцип роботи – прямий підкуп виборців.

Питання –

розмір цього підкупу (від пакета гречаної крупи до *00 грн за голос).
Поширення таких технологій становить загрозу демократичному процесу в Україні, адже нівелює та вихолощує сам зміст демократичних процедур та свідомого волевиявлення громадян.

Метод створення фактів

Полягає у поєднанні дійсних фактів та правдоподібних фактів, що відбулися, дійсних неправдоподібних фактів, що відбулися, і вигаданих правдоподібних фактів.

Як тільки сумніви аудиторії з приводу фактів другої категорії розвіяні, вона без вагань повірить фактам третьої категорії. Цей метод використовувався переважною більшістю партійних спікерів під час проведення політичних ток-шоу.

чи ідей їм навішується ярлик "фашиста" (О. Тягнибок), "газової

принцеси" (Ю. Тимошенко).

Може використовуватися й більш тонка форма - оголошення всіх кандидатів у президенти, які не представляють найкрупніші фінансово-промислові групи України, "непрохідними" (з низьким рейтингом, який не дозволяє претендувати на перемогу).

то постійне нагадування цього факту відштовхне антисемітськи налаштовану частину електорату.

Якщо кандидат не володіє українською, то його неохоче підтримуватимуть виборці Західної України. Достатньо оприлюднити той факт, що кандидат націоналіст, і від нього відвернеться східний проросійский електорат.

Проти В.Ющенка достатньо успішно використовували свого часу «звинувачення» в тому, що його дружина – американка.

Класикою цивілізованого «чорного» PR можна вважати один з телероликів, використаних під час виборів мера в 1999 році. На посаду мера було два головних претенденти: діючий мер і молодий бізнесмен. Молодість була його головною перевагою. Діючий мер спробував нейтралізувати цю перевагу конкурента, довести свою бадьорість в американському дусі - на одному з публічних виступів він став на голову. За кілька днів команда конкурента випустила ролик, в якому професор Преображенський з фільму «Собаче серце» непритомніє, поглянувши на Міського Голову, що стоїть на голові.

ж пам'ятаєте..."

Доволі активно застосувався у кампанії 2010 р., адже

в історії можна віднайти майже будь-який необхідний приклад. Цей метод також допомагає в конструюванні метафор, які програмують об'єкт впливу. Яскравий приклад застосування цього методу - широкомасштабне святкування 65-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників, ініційоване Партією регіонів задля сегментування свого електорату. Був придуманий слоган "Визволили Україну від коричневої чуми - визволимо від помаранчевої!".

Метод фрагментації

Один з аспектів сучасної культури (у тому числі інформаційної) полягає у твердженні, що всі проблеми економічного, політичного, морального характеру є надзвичайно складними і через це пересічній людині їх просто не зрозуміти. Проблеми подаються як дещо надзвичайно серйозне і складне лише для того, аби переконати людей, що в них може розібратися лише "спеціаліст", це відбиває в людей бажання намагатися вникнути в суть проблеми без сторонньої допомоги, розібратися в ній і допомогти розібратися іншим. Людина просто перестає мислити самостійно.

Цим досить часто користуються маніпулятори від політики, подаючи у повідомленнях думку "незалежних компетентних експертів". Насправді відбір експертів здійснюється досить жорстко і всі вони мають певний рівень заангажованості тією чи іншою політичною силою. Як приклад можна навести склад експертів на ток-шоу на різних телеканалах, який є майже незмінним.

масової демократії - рейтинги на основі вибіркового опитування, коли

респондент вибирає між варіантами суджень самого експерта.

Ця технологія доволі широко використовувалася в ході проведення всіх політичних ток-шоу на телевізійних каналах України (програми Євгена Кисельова, Савіка Шустера, Андрія Кулікова). Подібність штучної моделі голосування стає політично дієвою як фактор мотивації політичних рішень.

/ М. Й. Варій. – К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.

– 400 с.
Виборчі технології в електоральному процесі України. - http://pidruchniki.com/1044032055286/politologiya/viborchi_tehnologiyi_elektoralnomu_protsesi_ukrayini
Виборчі технології: сутність та різновиди. - http://pidruchniki.com/1339061355285/politologiya/viborchi_tehnologiyi_sutnist_riznovidi
Зельман О.М. Виборчі технології та політична реклама як інструмент становлення політичного лідера. - https://grani.org.ua/index.php/journal/article/viewFile/325/332
Куценко Є. «Виборчі технології» як наукова категорія: сутність і класифікація - http://www.ipiend.gov.ua/uploads/nz/nz_63/kutsenko_vyborchi.pdf
Слободянюк Е. «Брудні» виборчі технології та «чорний» PR. - http://www.ya.org.ua/old/brochure/2002/001/005.htm