Слайд 2
Графічний альбом чи Артбук — колекція зображень та ілюстрацій, зібрана у вигляді альбому
під однією обкладинкою.
Слайд 3
Кожен екземпляр артбуку унікальний: це витвір мистецтва, створений
в єдиному екземплярі, причому слід зауважити, що ексклюзивні варіанти
охоче купують фанати рукодільної книги.
Слайд 4
Тримати таке диво в руках, перегортати сторінки, роздивлятися
ілюстрації, торкатися прикрас на обкладинці — захоплює, а який
чудовий дарунок — книга, якій немає аналогів. У наше електронне століття це — розкіш, дозволити її собі може лише той, хто вихований на книгах.
Слайд 5
Вміст графічного альбому майже завжди пов'язаний між собою
спільною темою, будь то твори окремого образотворчого жанру, образотворчого
або фотомистецтва взагалі або конкретного художника або фотографа. За останні роки також зросла популярність рекламних графічних альбомів, присвячених творам інших напрямів мистецтва, наприклад, кінематографа, відеоігор і аніме.
Слайд 6
Останнім часом артбуки виходять часто в форматі езін. Подібні
електронні журнали також мають назву огляду (англ. Review) або
вітрини (англ. Showcase), залежно від контексту. Огляди містять роботи за певний період, а вітрини — це майданчики, де розміщують роботи художників з вказівкою контактів.
Слайд 7
В іншому сенсі слово арт-бук означає книгу зроблену
своїми руками і власноруч проілюстровану. Часто навіть папір створюється
автором артбука. Періодичні арт-буки називаються фензінов. Наклад артбуків залежить від багатьох факторів, зокрема: матеріалів та складності виготовлення, концепції твору тощо.
Слайд 8
Майстри створюють артбуки з абсолютно різних матеріалів: дерева,
пластику, текстилю тощо. Такі артбуки можна вважати як елітарним
явищем, так і «книгою для народу». Проте, вартість та особливості виконання перешкоджають масовості цих видань.
Слайд 9
В Україні артбуками захоплювались ще футуристи. В часи
незалежності у цьому жанрі плідно працюють Олена Турянська та
Павло Маков, було організовано два великих проекти – “Книжковий обід” (2008, ЦСМ, кураторки Алевтина Кахідзе та Катерина Свіргуненко) та “Арт книга” (2010, Музей книги і друкарства України, кураторка Анастасія Денисенко).
Слайд 10
Інколи автори перетворюють на артбуки геть несподівані об’єкти.
“Barto Резиновая Зина” Владислава Голдаковського – це видрук відомого
дитячого віршика у стилі етикетки рідкого мила. Однак ця гра не така вже й легковажна, автор серйозно пояснює свій об’єкт: “людина народжується і одразу ж стає причиною створення мільярду різних предметів… кожний, навіть найзвичайнісінький предмет, з яким я живу, – це вияв мого маленького споживацього я”.
Слайд 11
Об’єкт-віршик, замаскований під “етикетковий” текст про спосіб використання
та склад продукту, привертає увагу до банальних повсякденних речей,
котрим зазвичай не надають особливого значення, але які мають здатність непомітно творити саме життя (різних пляшечок у ванній автор нарахував більше, ніж книжок про художників у своїй бібліотеці)
Слайд 12
Усвідомлюючи таким чином унікальність такого витвору мистецтва, все ж таки
багато людей ідею видання артбуків. Користь від цього матимуть
і видавництва, і суспільство в цілому, вважають вони.
Слайд 13
Випускаючи такий унікальний продукт на ринок для вузького
кола споживачів, є можливість підвищити як імідж видавництва, так
і загальний інтерес до друкованої продукції, залучити до співпраці широкі мистецькі кола, галереї, книгозбірні; формувати інформаційне поле, зацікавлене у читанні.