Презентация на тему Програмування та прикладні інформаційні системи

і операторів, призначених для виконання певної задачі
Кожна

програма у своєму складі повинна мати головну функцію main(). Саме функція main() забезпечує створення точки входу в об’єктний модуль.
Крім функції main(), в програму може входити будь-яка кількість функцій. Кожна функція по відношенню до іншої є зовнішньою. Для того, щоб функція була доступна, необхідно, щоб до її виклику про неї було відомо компілятору.

яка оголошена у файлі заголовків (або в основній програмі)

та описана у модулі (в основній програмі). До функції можна звертатись (викликати) з будь-якого місця програми необхідну кількість разів.
Оголошення функції (прототип, заголовок) задає ім'я функції, тип значення, що повертає функція (якщо воно є), а також імена та типи аргументів, які можуть переда­ватися як у функцію, так і з неї. 
Визначення функції — це за­дання способу виконання операцій.

три наступних компоненти:
опис функції;
прототип;
виклик функції.

і тіла. Опис функції має наступну форму запису:

/* заголовок

функції*/
[тип_ результату] <ім’я>([список_параметрів]) {
// тіло функції
опис даних;
оператори;
[return] [вираз]; // якщо не void
}

описаний тип значення (за винятком масиву і функції), що

повертається функцією (необов'язковий параметр). У випадку відсутності специфікатора типу передбачається, що функція повертає ціле значення (int). Якщо функція не повертає ніякого значення, то на місці типу записується специфікатор void. Якщо результат повертаєть­ся функцією, то в тілі функції є необхідним оператор return вираз;, де вираз формує значення, що співпадає з типом ре­зультату

порядок проходження переданих у функцію вхідних аргумен­тів, які розділяються

комою («,»). У випадку, коли параметри відсутні, дужки залишаються порожніми або містять ключове слово (void). Формальні параметри функції локалізовані в ній і недоступні для будь-яких інших функцій.
Список параметрів має такий вигляд:
([const] тип 1 [параметр 1], [const] тип 2 [параметр 2])

У списку формальних аргументів для кожного парамет­ра треба вказати його тип (не можна групувати параметри одного типу, вказавши їх тип один раз).

що використовуються при виконанні функції, мо­жуть бути глобальні і локальні. Змінні, що описані

(визначені) за межами функції, називають глобальними. За допомогою глобальних параметрів можна передавати дані у функцію, не включаючи ці змінні до складу формальних параметрів. У тілі функції їх можна змінювати і потім отримані значення пере­давати в інші функції.
Змінні, що описані у тілі функції, називаються локальними або автоматичними. Вони існують тільки під час роботи функ­ції, а після реалізації функції система видаляє локальні змінні і звільняє пам'ять. Тобто між викликами функції вміст локаль­них змінних знищується, тому ініціювання локальних змінних треба робити щоразу під час виклику функції. За необхідності збереження цих значень, їх треба описати як статичні за допо­могою службового слова static

замість опису функції для того, щоб компілятор міг виконати

перевірку відповідності типів аргументів і параметрів. Прототип функції за формою такий же, як і заголовок функції, наприкінці його ставиться «;». Параметри функції в прототипі можуть мати імена, але компілятору вони не потрібні.
Компілятор використовує прототип функції для порівняння типів аргументів з типами параметрів. Мова С++ не передбачає автоматичного перетворення типів у випадках, коли аргументи не співпадають за типами з відповідними їм параметрами, тобто мова С++ забезпечує строгий контроль типів.
При наявності прототипу функції, які викликаються, не зобов'язані розміщатися в одному файлі з функцією, що їх викликає.

вигляді оператора, якщо у функції відсутнє значення, що повертається,

або у вигляді виразу, якщо існує значення, що повертається.
У першому випадку оператор має наступний формат:
ім'я_функції(список_аргументів);
Наприклад f(x);
В другому випадку вираз записується у такий спосіб: h=f(x);
Значення обчисленого виразу є значенням функції, що повертається. Значення, що повертається, передається в місце виклику функції і є результатом її роботи.
Число і типи формальних аргументів повинні співпадати з числом і типом фактичних параметрів функції. При виклику функції фактичні параметри підставляються замість формальних аргументів.

велике значення має те місце, де вона оголошена. Від

того, де оголошена змінна, залежить можливість її використання.
У С++ можливі три місця оголошення змінних

числі і main(). Така змінна називається глобальною і може

використовуватися в будь-якому місці програми від місця оголошення і до кінця програми.

блоку, у тому числі й усередині тіла функції. Оголошена

в такий спосіб змінна називається локальною і може використовуватися лише усередині блоку. Така змінна поза блоком, у якому вона оголошена, невідома.

як параметр функції. Крім спеціального призначення, а саме для

передачі даних у функцію, параметр можна розглядати як локальну змінну для тіла функції.

чисел.
void sum(int);// прототип функції
int s = 0;// глобальна змінна
void

main() {
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
int i, b, k;// локальні змінні
cout << "\nВведіть число доданків";
cin >> k;
for (i = 0; i cout << "\nВведіть новий доданок ";
cin >> b;
sum(b);// звернення до функції
}
cout << "\ns=" << s;
system("pause");
}
void sum(int c){
s = s + c;
}

доступна із обох функцій програми — main() і sum(),

а змінні i, b, k та с — локальні, доступні тільки у тих функціях, де вони оголошені.
Якщо глобальна і локальна змінні мають одне і теж ім’я, тоді вважається, що оголошені дві різні змінні зі своїми областями використання. При цьому локальна змінна буде видима у тій функції, де вона оголошена, а глобальна у всій програмі за виключенням функції, у якій оголошена локальна змінна.

обрахунку максимуму з двох чисел, функція має знаходитись в

окремому файлі

int max(int, int);/* прототип функції */

void main(){
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
int x, y, z;
cout << "\n почергово введіть x та у \n";
cin >> x; cin >> y; z = max(x, y); cout << "z=" << z;
system("pause");
}

int b) {
int c; /* робоча змінна */
if (a

>= b)c = a;
else c = b;
return c;
}

парамет­рів і повернення результату обчислень функцій, серед них най­більш

широке використання набули:
виклик функції з передачею параметрів за допомогою формальних аргументів-значень;
виклик функції з передачею адрес за допомогою параметрів-показників;
виклик функцій з використанням посилань, коли доступ до переданих параметрів забезпечується за допомогою альтер­нативного імені (синоніма);
виклик функцій з передачею даних за допомогою гло­бальних змінних;
виклик функцій з застосуванням параметрів, що задані за замовчуванням, при цьому можна використовувати або всі аргументи, або їх частину.

передачу до функції не значень параметрів, а їх адреси,

тому можливо міняти значення цих змінних усередині функції і пе­редавати за її межі (в інші функції)

int func(int *b) { // створюємо вказівник, а не просту змінну
*b = *b + 1;
return *b; // використовуєм вказівник у ф-ції
}
void main(){
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
int a = 19;
cout << "a = " << a << endl;
cout << "func = " << func(&a) << endl; // Передаємо АДРЕСУ змінної а
cout << "a = " << a << endl;
system("pause");
}

передачу до функції не самої змінної, а тільки поси­лання

на неї. У цьому випадку забезпечується доступ до пере­даного параметра за допомогою визначення його альтернатив­ного імені. Тоді всі дії, що відбуваються над посиланням, є діями над самою змінною. 

int func(int &b) {
b++;
return b;
}
void main() {
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
int a = 19;
cout << "a = " << a << endl;
cout << "func = " << func(a) << endl;
cout << "a = " << a << endl;
system("pause");
}

глобальні параметри
void sum(); //----------- прототип функції
void main(){
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
cin

>> a >> b;
sum(); //----------- виклик sum()
cout << с << endl;
system("pause");
}
void sum() {//----------- функція sum()
с = a + b;
}

z = 80){
cout

<< " у = " << y << "z = " << z << endl;
}
void funct2(float x, int y = 25, int z = 100){
cout << "x = " << x << "y = " << y << "z = " << z << endl;
}
void funct3(float x = 3.5, int y = 40, int z = 200){
cout << "x = " << x << "y = " << y << "z = " << x << endl;
}
void main(){
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
functl(5.1, 10); //за замовчуванням передається один аргумент — z
funct2(10.2); //за замовчуванням передаються два аргументи — у, z
funct3(); // за замовчуванням передаються всі аргументи
system("pause");
}

main(){
setlocale(LC_CTYPE, "ukr");
const short int size = 10;
int a[size];
for

(int i = 0; i a[i] = rand()%100;
}
printMas(a, size);
system("pause");
}
void printMas(int b[], int len) {
for (int i = 0; i cout << b[i] << "\t";
}
}