Презентация на тему Процедурне програмування. Абстракція даних

латинські букви.
Цифри.
Спеціальні знаки: “ { } , [ ]

# ! < = ? > ; & ` * / + - ( ) % ~ : ^ _ .
При компіляції програми із символів алфавіту формуються лексичні елементи (лексеми) мови. Для виділення лексем використовуються пробільні роздільники (пробіли, символи табуляції, перехід на новий рядок). До лексем мови відносять:
Ідентифікатори.
Зарезервовані (ключові) слова.
Константи.
Знаки операцій.
Знаки пунктуації (роздільники).

в програмі можна позначати всі елементи програми: змінні, константи,

типи, функції і мітки.
Ідентифікатор — це послідовність латинських букв, цифр, символів підкреслення, причому першою повинна бути буква чи символ підкреслення.
Ідентифікатори можуть мати довільне число символів.
У C++ розрізняються заголовні та малі літери. Це значить, що компілятор C++ розглядає букви верхнього і нижнього регістрів як різні символи.
Наприклад, компілятор вважає змінні Count, count і COUNT (Rate, rate, RATE) трьома унікальними ідентифікаторами.

просторі імен, ідентифікатор не може виглядати так само, як

зарезервоване (ключове) слово мови.

Зарезервовані слова (ключові слова)— це визначені ідентифікатори, які мають особливе значення для компілятора C/C++, їх можна використовувати тільки відповідно до опису. Хоча згідно стандарту, програмні ідентифікатори можуть збігатися з ключовими словами, якщо їх визначити в іншому просторі імен. Зарезервовані слова наведені у таблиці.

написана програмістом примітка, яка призначена для пояснення деяких аспектів

коду програми. Компілятор ігнорує коментарі.

Коментар в один рядок довжиною починається із двох похилих //.
// Коментар довжиною в один рядок

Коментар довільної довжини починається із символів /* і закінчується символами */.
/* Коментар
довільної довжини !!!!!!!
*/

знати:
де зберігаються данні, тобто ім’я для звернення до даних

або адресу комірки пам’яті;
який вид (тип) даних зберігається;
яке значення там зберігається.

Змінна - це ділянка пам'яті, яка має ім'я і у якій зберігається значення певного типу, яке може бути зміненим у програмі.

оголошеними.
При кожному оголошенні визначається таке:
вид (тип) даних, які

мають зберігатися у змінній.
ім’я змінної, яке є символічним представленням імені змінної, міткою області пам’яті.
У змінних можуть зберігатися числа, букви та інші символи. Число (або данні іншого типу), яке зберігається у змінній називають ії значенням.
Вид даних, які зберігаються у змінній , називаються ії типом. Загальна форма оголошення має такий вигляд:
Ім'я_типу список_змінних;
список змінних це:
ім'я_змінно1, ім'я_змінної2,… ім'я_змінноїК;

приймати змінна а також множену операцій, які можна виконувати

над змінною.
Тип визначає формат внутрішнього представлення даних в пам'яті комп'ютера.
Тип змінної визначається при її оголошенні і не може бути зміненим в процесі виконання програми.
Змінна може використовуватися з допустимими для неї операціями.
В мові С++ існує дві групи даних: базові (основні) та похідні, які є похідними від основних типів даних.
Похідні можна поділити на:
Скалярні (вказівники, посилання, перелічення).
Структуровані (масиви, структури, класи, об'єднання).

– int
Дійсний (із плаваючою точкою ) - float
Дійсний

(із плаваючою точкою ) подвійної довжини - double
Символьний - char, wchar_t
Бульовий - bool
Невизначений - void

використовуються для рахунка. Можуть мати довжину 32 розряду (4

байти) і діапазон значень від
-2 147 483 648 до 2 147 483 647 (232=4 294 967 295).
Цілочисельний тип даних може мати cпецифікаторі.
signed, unsigned
long
short
int і;
і=2;
unsigned int d1;

в трьох системах числення: десятковій, восьмирічній, шістнадцятирічній. Для визначення

до якої системи числення відноситься числова константа в С++ використовується одна або дві перші цифри константи.
Якщо перша цифра знаходиться у діапазоні 1 – 9, тоді число є десятковим, наприклад: 214 або 2567.
Якщо перша цифра є 0, а друга знаходиться у діапазоні від 1 до 7, тоді число є восьмирічним (число 043 – це восьмирічне число еквівалентне десятковому числу 35).
Якщо перші два символи є 0х або 0Х, тоді це число є шістнадцятирічним, наприклад 0х43 – це число еквівалентне десятковому числу 67. В шістнадцятирічних числах символи a-f та A-F означають відповідні шістнадцятирічні цифри 10-15. Наприклад 0хF – це шістнадцятирічне число еквівалентне десятковому числу 15, 0хА5– це шістнадцятирічне число еквівалентне десятковому числу 165(10 помножити на 16, додати 5 помножене на 1).

символів, наприклад букв або цифр або розділових знаків. Основний

набір символів може містити 256 символів, тобто мати довжину 8 розрядів чи 1 байт і приймати значення в діапазоні від 0 до 255 – це мінімально можливий діапазон (28=256).
wchar_t — призначений для представлення двобайтових символів. В мовах програмування для представлення символів використовується числовий код.
char c1; c1=‘М’;
wchar_t dob; dob=L’!’;

наприклад символ переходу на новий рядок, вимагають спеціального представлення.

Іноді їх називають – ESC- або управляючими послідовностями. Такі символи укладаються в одинарні лапки і починаються із оберненої похилої лінії \. Наведемо деякі із цих символів:
‘\n’ – перехід на новий рядок
‘\0’ – нульовий символ
‘\t’ – горізонтальна табуляція
‘\v’ – вертикальна табуляція
Константа символьний рядок. Символьний рядок – це послідовність символів, які розміщуються у подвійних лапках. Наприклад, “Мова програмування С++” - це символьний рядок.
cout<<“Мова програмування С++”;

типи дійсних даних з плаваючою точкою: float, double, long

double. Використовується американський тип нотації при записі дробових чисел, тобто ціла частина відокремлюється від дробової точкою, наприклад 3.14159. В комп’ютері ці числа зберігаються у вигляді двох складових частин. Одна частина являє собою деяке значення, а друга частина степінь цього значення.
Тип float— числа, що мають дробову частину, довжина 32 розряди, тобто 4 байти, а діапазон від 3.4Е-38 до 3.4Е+38.

точкою подвійної довжини довжиною 64 розряди, тобто 8 байтів,

а діапазон — від 1.7Е-308 до 1.7Е+308. Довгі числа подвійної точності long double можуть мати довжину 80 бітів чи 10 байт і діапазон — від +/- 1.18Е-4932 до 1.18Е+4932.
Існує два способи запису таких чисел: стандартний запис (5.8) та експоненціальна форма запису (7.563Е6 або 7.563е6). Цей запис означає, що число 7.563 множиться на 1000000; Е6 означає 10 в 6-му степені, при цьому 6 називають експонентою, а 7.563 – мантисою.

приймати два значення: true(істина) false(хибність). Можна використовувати визначені літерали

true та false для задавання бульового типу, наприклад,
bool isready= true;
Літерали true та false можуть бути перетворені в данні типу int, при цьому true перетворюється в 1, а false – в 0. Окрім цього, будь-яке ненульове значення перетворюється в значення true, а нульове – в значення false, наприклад,
bool start= -100;
bool stop= 0;

в оголошенні застосований модифікатор const, не може змінювати своє

значення, її можна тільки ініціалізувати, тобто визначити її значення на початку виконання програми. Наприклад, в оголошенні
const int k2=10;
створюється змінна з ім'ям “k2", причому їй присвоюється початкове значення 10, що надалі в програмі змінити не можна.

являє собою набір функцій. Причому виконання програми починається з

функції main (). Оголошення змінної може бути розташоване в трьох місцях: усередині функції, при визначенні параметрів функції і поза усіма функціями. Це — місця оголошень відповідно локальних змінних, формальних параметрів функцій і глобальних змінних.

Оголошення_глобальних_змінних

void main ( ) // заголовок головної функції
{ //початок блоку
Оголошення_локальних_змінних;

} //закриття блоку
Змінні, оголошені усередині блоку (функцій), називаються локальними змінними.

порівняння (відношення) та
порозрядні( з бітами).
Крім них, є

також деякі спеціальні операції, наприклад, операція присвоювання.

є деяким значенням, що теж можна присвоювати. Оператор присвоювання

може бути присутнім у будь-якім виразі. Загальна форма оператора присвоювання:
ім'я_змінної = значення; // int s; s=45;
Значення може бути просто константою, функцією, змінною або виразом.
Вираз з операцією присвоювання можна використовувати в довгих виразах, подібних наступному:
int value1, value2;
value1 = 8*(value2=5);
Множинне присвоювання.
х = y= z=0;

(унарний мінус)
/ % *
Щонайнижчий + -

а % b;
d =

b % с;
a++; b--;

<

чи логічної операції є false (0 ) чи true (1).

! (0 && 0) || 0 .

! 0 && 0 || 0

в яких зберігаються данні типу char та int. Порозрядні

операції виконуються над окремими розрядами (бітами) операндів.

У мові С++ виразом є будь-яка правильна послідовність цих

елементів.
Більшість виразів у мові С++ за формою дуже схожі на алгебраїчні. Однак тут необхідно бути уважним і враховувати специфіку виразів та пріоритет операцій у мові С++.

автоматично або явно задаватися програмістом. Перетворення типів виконується автоматично:
Коли

данні одного типу присвоюються змінній іншого типу.
Коли вираз містить данні різних типів.
Перетворення типів при присвоюваннях
Якщо в операції зустрічаються змінні різних типів, відбувається перетворення типів. В операторі присвоювання діє просте правило: значення виразу з правої частини перетвориться до типу об'єкта в лівій частині. При цьому може бути втрачена частина даних. Наприклад, перетворення цілих у символи вилучає відповідні старші бінарні розряди.

змінні і константи різних типів, вони перетворюються до одного

типу. Компілятор перетворить "менший" тип у "більший". Перерахуємо базові типи від „найменшого” до „найбільшого” : bool, char, signed char, unsigned char, short, unsigned short, int, unsigned int, long, unsigned long, float, double, long double. Цей процес називається перетворенням типів (type promotion). Таким чином при обчисленні виразів типи даних bool, char, signed char, unsigned char, short, unsigned short перетворюються в тип int. При цьому значення true перетворюється в 1 а значення false – в 0.

до потрібного йому типу, використовуючи операцію приведення типів. Загальна

форма використання операції явного приведення типу:
(тип) вираз
Тут тип — це будь-який підтримуваний тип даних. Наприклад,
int x=7;
cout<<(float) x/2; //Результат 3.5
Якщо б не застосовувалося операція приведення типів, тоді б виконувалося цілочисельне.
Операція приведення типу є унарною (тобто має один операнд) і має той же пріоритет, що й інші унарні операції.
 

оголошення глобальних змінних
void main ( )
{
//оголошення локальних змінних
Інструкція_1;
Інструкція_2;
…
Інструкція_N;
}