Презентация на тему Німеччина в 1871-1900 роках

життя країни.
Внутрішня політика О.фон Бісмарка.
Зовнішня політика О. фон Бісмарка.
Перехід

Німеччини до «світової політики»

Конституції Німецької імперії;
1873р – створення «Союзу трьох імператорів»;
1882р. –

створення Троїстого союзу.

тільки король Пруссії)
РЕЙХСКАНЦЛЕР
( державний канцлер із Пруссії)
ПАРЛАМЕНТ
( вищий представницький

орган )

Бундесрат
( союзна рада )

Рейхстаг
( державні збори, 400 чол)

16 квітня 1871р. – прийняття Конституції Німецької імперії.

1817 – 1900рр
НЕГАТИВНІ
Мілітаризація економіки
Обмеженість природніх ресурсів
Державне вручання в економіку

і контроль над бізнесом

ПОЗИТИВНІ

Об»єднання Німеччини, єдиний внутрішній ринок

5 млрд. контрибуції

Підтримка держави в розвитку промисловості

Кваліфікована, дисциплінована робоча сила

Використання досягнень НТР

( замовлення, субсидії, пільги );
Промисловість розвивалася на новітній основі

з використанням досягнень НТР;
Висока ступінь концентрації виробництва ( 600 монополій, серед них - концерн «Круппа», компанія «Сіменс – Шуккерт», Рейн – Вестфальський кам»яновугільний синдикат;
Висока ступінь концентрації капіталів ( 8 банків контролювали 85% капіталів країни);
Швидкі темпи розвитку промисловості в Рейнській області, Рурі, Берліні, Сілезії;
Поступове перетворення поміщицького господарства в капіталістичне товарне.

ХІХ століття дістав назву «ГРЮНДЕРСТВО» ( від нім. –

засновувати).

фон Бісмарка та його ліберальні методи управління країною в

1871 – 1878рр. («ліберальна ера»).
Всі великі політичні партії були представлені в рейхстазі:
Консервативна партія;
Національно – ліберальна;
Партія прогресистів;
Партія Центру;
Соціал – демократична партія Німеччини.
Розвиток робітничих організацій

імперії
Культуркампф
Боротьба із соціалістичним рухом
Соціальний реформізм

тієї думки, що Німеччину від самого початку не слід

виключати зі змагання інших народів за панування над країнами, які мають багаті перспективи. Ті часи, коли німець одному зі своїх сусідів поступався землею, іншому - морем, а собі залишав небо, де панує чиста теорія, - ці часи минули. Ми вважаємо одним із найголовніших наших завдань заохочення і розвиток інтересів нашого пароплавства, нашої торгівлі та нашої промисловості саме в Східній Азії...

Однак ми не могли б пристати на те, аби в Китаї зміцніла думка, що стосовно нас дозволено те, чого не дозволяється щодо інших. Ми повинні вимагати, щоби німецький місіонер, німецький підприємець, німецькі товари, німецький прапор і німецький корабель були в Китаї так само шановані, як і ті, що належать іншим державам. Нарешті, ми готові рахуватися з інтересами інших великих держав у Східній Азії, будучи твердо переконані, що і наші власні інтереси так само знайдуть до себе належну увагу. Одним словом: ми не хочемо нікого відсувати в тінь, але й для себе вимагаємо місця під сонцем...«

(З промови міністра закордонних справ князя Бюлова в рейхстазі 6 грудня 1897 р.)

відносин з Росією та Великою Британією

Німеччини:
Претензії на панування в Європі;
Прагнення зміцнити свої позиції на

Близькому, Середньому та Далекому Сході;
Прагнення до переділу сфер впливу в Африці, Азії, Океанії.

Вільгельм II Гогенцоллерн

Африка і Німецька Південно-Західна Африка.
В Азії - порт

Циндао (Кайтчоу) на півострові Шаньдун, захоплений в 1897 році, а потім "орендований" у китайського уряду на 99 років.
В Океанії - Нова Гвінея, Мікронезія (Науру, Палау, Маршаллові, Каролінські, Маріанські острови), Західне Самоа.

Карикатура на світові зазіхання Вільгельма ІІ