Слайд 2
Протягом XIX — на початку XX ст. відбулися
зміни в ярмарковій торгівлі. В Україні, як і в
інших частинах монархії Романових, була дуже густа мережа ярмарків. Кожен більш-менш значний населений пункт знаходився в межах цієї мережі, перебував у сфері її впливу. В першій половині XIX ст. налічувалося понад 2 тис. ярмарків, на початок 1895 p. кількість їх зросла у 1,8 раза, за 10 років (1895—1904) — з 4250 до 5600.
Слайд 4
У першій половині XIX ст. відбулися зміни в
товарній структурі зовнішньої торгівлі. Остаточно втратила значення торгівля через
Гданськ. Натомість значних масштабів набрали економічні відносини із західними провінціями імперії Габсбургів. Topгівлю суворо регламентували цісарські укази і циркуляри, згідно з якими зі згаданих провінцій Австрійської монархії товари вільно, навіть безмитне переміщали до національних окраїн
Слайд 5
Внаслідок цього, а також промислової відсталості Галичини і
Буковини відкривалися широкі можливості для зростання ввозу фабричних виробів.
До Галичини і Буковини постійно надходили сільськогосподарські знаряддя, метал і металеві вироби, текстильні й галантерейні товари, аптечні матеріали тощо. Потік австрійських товарів негативно впливав на розвиток місцевої фабричної промисловості та ремісничих промислів.
Слайд 7
У західні райони Австро-Угорщини, в Німеччину, інші західні
країни у другій половині XIX ст., як і раніше,
вивозили багато продукції тваринного походження. Значна частина худоби була не місцевого походження, а пригнана з Наддніпрянської України й Бессарабії, а на західноукраїнських землях лише деякий час відгодовувалася. В останній чверті XIX ст. розвинулося й торгове свинарство.
Слайд 9
В останню третину XIX ст. у великій кількості
вивозили на захід продукцію сировинних галузей промисловості, які на
той час почали бурхливо розвиватися, — нафту й нафтопродукти, озокерит, ліс, пиломатеріали, продукти сухої перегонки деревини, харчову, а на початку XX ст. також калійну сіль
Слайд 10
Крім товарів для задоволення побутових потреб населення, особливо
міського, тканин, одягу, шкіряних товарів, взуття, галантерейних виробів, предметів
культурного і хатнього вжитку ,а також деяких харчових продуктів — цукру, кондитерських і тютюнових виробів, алкогольних напоїв, вин, почали ввозити машини й обладнання, хімікати, мінеральні добрива, цемент та ін.
Слайд 11
Наддніпрянською Україною і Росією. Протягом першої половини XIX
ст. на територію Правобережної України завозили численні вироби західноукраїнських
ремісників, бродівських ковалів, ливарників, кушнірів, римарів, закарпатських "дротярів" і мандрівних ремісників, різноманітні кам'яні будівельні матеріали і сировину, точильні знаряддя праці тощо. У російсько-українському експорті в Галичину чільне місце посідали продукти тваринництва, зокрема велика рогата худоба і коні. Галицькі купці жваво торгували російськими шкірами, вовною, хутром та виробами з нього.