Презентация на тему Село Диківка

км від районного центру Знам’янка і в 12 км

залізничної станції Пантаївка. Вперше про село згадується ще в 1742 році. До 1784 р.воно носило назву Дика і тоді на території був хутір (зимовник) сотника Миргородського козацького полку Дика.
У 1754-1759 роках тут була 18 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Горобцівський шанець, Самбор, Сомбор (від сербського міста — Сомбор).
Станом на 1886 рік у селі, центрі Диківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3765 осіб, налічувалось 758 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки, відбувались 3 щорічні ярмарки.
На початку ХІХ століття населення Диківки нараховувало 650 чоловік.
Зі збільшенням населення на території поселення почали будувати церкву, яка мала назву Богоявлення Господня. Де тепер розташований монастир.

воно красиве й мальовниче
Село моїх батьків й дідів!
Через роки

воно до себе кличе
Зеленим маревом своїх полів й садів.
 
Сім пагорбів розкинулись широко,
Між ними в’ється річка Інгулець.
Зелені верби всюди, де лиш гляне око,
Пахучі трави,м’ята і чебрець.
 
Диківочко,ти рідна Батьківщина,
Мій рідний край,домівка ти моя!
Мені знайома кожна тут стежина,
Знайомий кожний пагорб, ліс і гай.
 
Я хочу,щоб усі на Україні
Довідались про цей чудовий край,
Відвідали,побачили і зрозуміли,
Яка вона, Диківка , який земний це рай!

Оксана Королович,
вчитель початкових класів Диківської ЗШ І-ІІІ ступенів
 

України, в 30 км від міста Олександрія Кіровоградської області в

селі Диківка. Цим місцем є Свято-Благоявленський жіночий монастир, а точніше, сам монастирський храм.
У другій половині XIX століття сербське військо під командуванням полковника Хорвата спорудило кам'яний храм у формі восьмиконечного хреста, нижня поперечина якого не похила, а пряма.
У радянське час храм був переобладнаний і перебудований під лікарню. Приміщення храму перетворилися на палати для хворих. У вівтарній частини храму розташовувався кабінет головлікаря. Але і у той час, як стверджують місцеві жителі, навіть коли церква не працювала, відчувалася її особлива енергетика, завдяки якій зцілювалися навіть тяжкохворі пацієнти лікарні. У той час була перекрита і його куполоподібна стеля, що можна побачити й зараз.   

(тоді ієромонаха) Ігнатія, православний храм у Диківці відновив свою

роботу, а вже у 1997 році на його базі, за пропозицією тодішнього архієпископа Кіровоградського і Олександрійського Василія, було відкрито Свято-Богоявленський жіночий монастир. Відповідне рішення було прийняте Священним Синодом Української Православної Церкви.  У 1997 році в селі Диківка відновлений Свято-Богоявленський жіночий монастир, ігуменею якого стала ігуменя Феофанія - відкрита, добра, світла і привітна душа.   Для насельниць тут облаштований житловий корпус і трапезна, у 2004 році збудовано готель для паломників та житло для священика, побудовано низку господарських споруд, а в 2006-2010 роках зведено дзвіницю.  Монахині та послушниці, які проходять послух у монастирі, займаються господарюванням: доглядають худобу, вирощують сільськогосподарські культури.  
 

музичним керівником. Дуже любила роботу, колектив, дітей. Але бентежили

деякі моменти. Оскільки Юлія (мирське ім'я) була глибоко і щиро віруючою (батько - священик), то дотримувалася християнські закони. І коли під час посту треба було влаштовувати свята для дітей та вечора для персоналу, які супроводжуються веселощами, піснями і танцями, то було трохи не по собі. Припустивши, що треба кардинально міняти спосіб життя, дівчина в як паломниці відправилася в монастирі. Їх було кілька, і не тільки в Україні. Вибір припав на обитель в Ярославській області Росії, де вона залишилася. Юлії було 35 років, коли було вирішено у Світловодському районі влаштувати жіночий монастир. Потрібна була настоятелька, і нею стала інокиня російського монастиря, уродженка Олександрії. Так Юлія повернулася на Кіровоградщину і прийняв чернечий постриг, стала Феофанією.

У притворі залишаємо взуття, і йдемо всередину босоніж або

в монастирських капцях, які тут же і взяти можна. Усередині храму світло і затишно. Взимку в ньому завжди тепло. На підлозі настелені килимові доріжки, які не дадуть ніг замерзнути.
На знімку видно, що стеля храму плоский а не куполоподібний. Це тому, що переобладнані в радянський період приміщення храму були перекриті стелею, який і закрив півсферу купола.
Ікон в монастирському храмі дуже багато. В одному приміщенні стіни обвішані Богородичними іконами, деякі написані насельницями монастиря, а інші передані в дар монастирю.

і володіють сильною енергетикою. Наприклад, є в храмі звичайна

ікона, яку зараз друкують на папері, яка стала мироточити. Є кровоточиві ікони і самовідновлюючі. Стражденним допомагає лик Скоропослушниці, привезеної з Афону.   
Ще один образ Пресвятої Богородиці з Богомладенцем став кровоточивим. Це добре видно на знімку.
Одна з ікон була пошкоджена гострим предметом, але поступово самовідновлюється. Це образ Пресвятої Богородиці в повний зріст із Богомладенцем на руках. Можна вірити або не вірити в те, що це саме так відбувається, але від цього факт самого дива не змінюється, як не є оспорюваних і факт оновлення інших ікон, які знаходяться в храмі.