Презентация на тему Г.Сковорода(учнівський проект)

НЕ ВПІЙМАВ”, НАПИСАНІ НА НАДГРОБКУ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ, ВІЗИТНОЮ КАРТКОЮ

ВСЬОГО ЙОГО ЖИТТЯ? ”

року в селі Чорнухи на Полтавщині в сім’ї малоземельного

козака.

Чорнухи ще солодко спали тiєї грудневоi ночi. I тiльки в однiй хатинi на околицi горiла свiчка. То сiльська жiнка дарувала життя ще однiй людинi. Це був Григорiй Сковорода.

Сава та Пелагея- вiддали його в науку до дякiвської

школи.
А восени 1734 року Григорiй розпочинає своє навчання в славетнiй Києво-Могилянськiй Академiї.

Глухів за дорученням імператриці Єлизавети відбувся конкурс на кращі

голоси України. Серед трьохсот претендентів був і Сковорода. Григорiй переміг у, так би мовити у, «фінальному відбірковому турі». За два роки він став першим музикою в оточенні імператриці!

Сковорода? На посаду міністра? Чи може придворного капельмейстера?
Та якось,

під час подорожі до Києва, Сковорода…втік.
Нарешті він удома! Замість стилю рококо - ліжник бурсака.

Три роки він мандрував по Угорщині, Словаччині,

Польщі, відвідав Брати-славу, Відень, Будапешт, Венецію. Сковорода бував в університетах, слухав лекції знаменитих профе-сорів, працював у бібліо-теках, студіював філосо-фські праці й, володіючи мовами вільно, дискутував з ученими різних країн. Проте знову повернувся додому, продовжив акаде-мічне навчання… Вічний студент

запровадив багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох.

Саме за це його звільнили.

Тривалий час працював придворним учителем сина поміщика Степана Томари на Переяславщині. У ці роки завдяки близькос-ті до природи й народу формуються філософські погляди майбутнього письменника-мислителя.

роки Сковорода – викладач поетики й
етики в

Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схолас-тичних догматів на-вчального процесу послужили причиною
його звільнення. То була остання офіційна посада Г. Сковороди.

- пишуть історики. Але, кажуть, була одна ситуація… Жив

собі поміщик із донькою. За переказами, призначили вже навіть день весілля. Затишний дім, необтяжливе господарство, завжди щось ніжне і своє… Але знову надприродна сила витягла

Сковороду зі стану комфорту й кинула у звичний стан неспокою. Правда все це чи вигадка, але він утік!

вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами,

щоразу відхиляючи
пропозиції і світських, і церковних осіб. “Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв?” – відповів великий просвітитель білгородському єпископові…

доволі й вас, стовпів неотесаних у храмі Божому! Світ

мене не впіймає!»

На прохання ченців Києво-Печерської лаври стати «стов-пом церкви й окра-сою обителі», Гри-
горiй Сковорода саркастично сказав:

книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого

більше не мав.

Увесь час світ ловив його. Але він залишав-ся вірним своїм прин-ципам, відстоював свою особисту волю й індивідуальність, не піддаючись спокусам світу.

Григорiя Сковороди. Ось одна з них:одного дня приїхало багото

сусiдiв для того, щоб погуляти та послухати Сковороду. В той день вiн був надзвичайно веселий!

Пiсля обiду Сковорода щез. Надвечiр у садку його знайшов господар. Сково-рода копав яму. Григорiй попросив, щоб та яма була його могилою. Фiлософ ввечерi приготувався-помолився, пiдклав свої рукописи пiд голову, склав руки навхрест i лiг спати. Наступного дня вiн помер.

шанованим, багатим… Інтелектуалом, котрий звик отримувати від життя лише

найкраще. Мабудь, він уклав угоду зі своєю долею… Умови такі: я тобі віддаю життя, а ти мені - найдорожче, що є в цьому житті – свободу.

Тлумачення поняття здорової душі Григорієм Сковородою (на матеріалі латиномовних

листів до М. Ковалинського). Збірник праць конференції «XIV-і Сковородинівські читання у Переяславі-Хмельницькому». ПХДПУ, 2007.
Сковорода Г.С. Листи до Михайла Ковалинського. – В 2-х тт. – Т. 2, – К.: Наук. думка, – 1973.