Презентация на тему Естетитчна діяльність та естетична свідомість

Складний процес естетичного освоєння світу людиною визнача­ється перш за

все рівнем розвиненості естетичної свідомості й ес­тетичної діяльності. Тому аналіз сутності естетичної свідомості й естетичної діяльності, їхньої структури є одним із завдань естетич­ного знання.

естетикою, входять і категорії «естетична свідомість», «естетична діяльність», а

також категорії, якими визначають їх структурні елементи.

не можуть існувати ізольовано, вони, як це переконливо доказано

філософською наукою, діалектично пов’язані між собою. Так, у формуванні свідомості ви­значальну роль відіграє й відігравала діяльність соціальної людини. Водночас свідомість є основою людської діяльності, а безсвідома діяльність так само неможлива, як неможлива бездіяльна свідо­мість.

естетичної діяль­ності набули великого значення з кінця XVIII ст.,

коли естетика отри­мала статус самостійної філософської науки, а також у XIX, XX ст., коли предмет цієї науки був значно розширений. Було доведено, що в процесі соціально-історичної практики зароджуються і розвивають­ся почуття, інтереси, уявлення, потреби людей.

був характерний синкретизм, форми діяльності та сві­домості були неподільними.

Але вже тоді, як зазначав Г. В. Плеханов, у процесі трудової діяльності спочатку стихійно, а потім все більш усвідомлено людина починала створювати те, що свідчило про виник­нення та поступовий розвиток здатності до перетворення світу за за­конами краси, формування естетичних почуттів, смаків, а в подальшо­му — ідеалів. Первісна людина відчувала задоволення, насолоду від сприйняття тих предметів, які, за її уявленням, були досконалими. 

людини здатності не просто бачити предмети й явища, а

при їхньому сприйнятті вирізняти досконалі й недосконалі, красиві й некрасиві, сприяла утвердженню здатності відчувати красу. 

досконалого, такого, що викликає насолоду. Ця потреба спрямовувала людину

на свідоме виготовлення того, що приносить духовне задоволення.

практичної діяльності, втрата синкретизму як головної ознаки первісної культури

спричинили збагачення естетичних почуттів, потреб і інтересів, естетичної свідо­мості в цілому.

естетики, якою визнача­ється умовно виокремлена сфера свідомості, яка базується

на емоційно-почуттєвому, духовно-ціннісному ставленні людини до світу. Естетична свідомість як вища форма осягнення дійсності властива тільки суспільній людині. Вона забезпечує регуляцію специ­фічного виду цілеспрямованої людської діяльності — естетичної діяльності. Естетична свідомість сповнена внутрішньої активності, вона детермінує власний розвиток, зумовлює перетворення своїх складових. її характеризує соціально-практична спрямованість, яка відбивається в розмаїтті своїх проявів.

якою визначають суб’єктивну емоційну реакцію людини (групи людей, суспільства)

на явища при­родної і соціальної реальності, а також викликані нею переживання, ґрунтом яких є уявлення про гармонію, міру, красу, досконалість.

особливостями:
-   завжди мають оціночно-вибірковий характер, тобто пов’язані зі здатністю

людини виявляти в навколишньому світі те, від чого вона отримує духовну насолоду або духовний дискомфорт;
-    відрізняються амбівалентністю — подвійністю, що відбиває можливість існування протилежного ставлення (задоволення чи неза­доволення) до одного й того ж об’єкта;

відомо, умовою існування людського суспільства і людини є діяльність

— специфічна людська форма активного ставлення до нав­колишнього світу, зміст якої — його доцільна зміна і перетворення. Тому діяльність людини передбачає певне протиставлення суб’єкта та об’єкта, є тим цілим, що об’єднує мету, предмет прикладання, засіб реалізації мети і результат. Перші розробки щодо проблем діяльності здійснювалися Арістотелем, але більш активно проблема діяльності почала досліджуватися в класичній німецькій філософії, у філософ­ських працях І. Канта, І. Г. Фіхте, Г. В. Ф. Гегеля та ін. Осмислення сутності діяльності обумовило потребу в дослідженні як її цілісності, так і її внутрішньої побудови. Результатом реалізації цього завдання стала розробка структури діяльності. На сьогодні використовують різноманітні критерії класифікації людської діяльності. Це свідчить про її розмаїтість, багатоплановість, багатство структурних складових.
У системі розмаїття видів людської діяльності виокремлюють і такий її вид, як естетична діяльність.

природа і мистецтво.
Сьогодні беззаперечним є визначення продуктивної ролі праці

в становленні та розвитку різних видів і форм людської діяльності. Саме в процесі роботи формується здатність і прагнення людини до довершеної форми діяльності та її результатів.