Презентация на тему Боєприпаси до стрілецької зброї та гранатометів

та маркування боєприпасів до стрілецької зброї.

2. Загальна будова боєприпасів.

3. Поняття про спрямованість вибуху. Кумулятивний ефект та його залежність від різних факторів.

4. Призначення, загальна будова пострілів ПГ-7В (ПГ-7ВМ) Робота частин і механізмів пострілу в процесі стрільби.

1978 р с.2-12.
2. Методика вогневої підготовки механізованих підрозділів К.:

Військове видавництво, сс. 22-24.
3. Вогнева підготовка, ч. ІІ, видання ОІСВ, №7/2375 сс. 12-28.
4. Рекомендації з організації і методики проведення занять з бойової підготовки в механізованих і танкових підрозділах. – К. Військове видавництво, 2005 р. сс.2-10, 23.
5. Методика огневой подготовки мотострелковых подразделений. М.: Воениздат, 1978 р. сс. 2-34, 37, 56-61
6. Огневая подготовка мотострелковых подразделений. – М.: Воениздат, 1998 р. сс. 2,4-6, 11,14-23
7. Курс артиллерии М.: Воениздат, 1976 р т. 1 стр. 3–5, т.7 стр. 44-61, т. 9 сс. 5 - 37.
8. Вибухові речовини та суміші М.: Воениздат, 1975 р стр.72-83. сс. 97-99.
9. Правила збереження боєприпасів М. Воениздат,1969 р сс. 34-37.

від латинського cumulatio - "скупчення" або cumulo - "накопичую"

і дослівно означає збільшення або посилення якого-небудь ефекту за рахунок складання або накопичення декількох однорідних з ним ефектів.
У багатьох зарубіжних роботах посилаються на пріоритет відкриття кумулятивного ефекту (cavity effect) F.X. Von Baader в 1792 році. Він запропонував конічну і грибообразную виїмку у вибуховій речовині для збільшення вибухового ефекту і економії пороху. Такі заряди Von Baader описав в Мінному журналі і застосував на практиці в Норвегії.
У країнах західної Європи пріоритет відкриття дослідження зарядів з виїмками (1883 рік) зазвичай пов'язують з ім'ям Max Von Foerster.
Проте ще в 1864 році російський військовий інженер-генерал М.М.Боресков практично використовував кумуля-тивний ефект в саперній справі при руйнуванні твердих порід.

вибуху з тиском декілька ГПа створюють газовий струмінь, концентрація

енергії в якому, збільшується у 30 разів, якщо виїмка у ВР покрита металом.
Під дії продуктів вибуху металева воронка обжимається та з неї видавлюється металевий струмінь, розплавитися він не встигає (t= 450-600°), та діє подібно нестискаємій рідині але зберігає структуру твердого стану.
Кумулятивний струмінь має вигляд голки діаметром 3-4 мм.
У місці контакту струменя з бронею створюється великій тиск, внаслідок чого, шари броні дробляться та вимиваються.
По мері поглиблення діаметр пробоїни зменшується (Ø пробоїни більше Ø струменя у 10 разів та складає 0,3 Ø кумулятивної виїмки (воронки) у її основи).

Швидкість розпечених газів та іонізованого металу у

кумулятивному струменю досягає 8 000-10 000 м/с, а тиск на перешкоду (броню) – 10.000.000 -12.000.000 кг/см ²

відмітити що розвиток кумулятивних зарядів у військовій справі можна

умовно розділити на три етапи.
І етап, з відкриття ефекту кумуляції та застосування простих кумулятивних зарядів приблизно до кінця другої світової війни.
ІІ етап, після 1945 року і до теперішнього часу характеризується вдосконаленням кумулятивних зарядів.
ІІІ етап, що відповідає теперішньому часу, може бути охарактеризований, як етап розвитку кумулятивних зарядів з урахуванням кристалічної структури матеріалу кумуля-тивного заряду та кумулятивної воронки, розробкою тандемних схем побудови боєприпасів, трьох блокових кумулятивних боєприпасів послідовної дії.

Постріли ПГ-7В, ПГ-7ВМ (ПГ-7ВС, ПГ-7ВС1) до гранатомету РПГ-7В

призначені для боротьби з танками, самохідними артилерійськими установками та іншими броньованими засобами противника.
Крім цього вони можуть бути використані для знищування живої сили противника, яка знаходиться у легких сховищах, а також спорудах міського типу.

ПГ-7ВР “Резюме”, калібр гранати 65/105мм, вага пострілу 4,5 кг.


Постріл

з осколковою гранатою ОГ-7В “осколок” (“карандаш”) з початкової швидкістю гранати 145-152 м/сек., калібр гранати 40мм, вага гранати 2 кг., зона поразки живої сили – 70 метрів.



Постріл з термобаричної гранатою ТБГ-7В “Танин”
калібр гранати 105мм, вага пострілу 4,5 кг., радіус поразки 10 м.

товщиною броні, що пробивається та глибиною проникнення в інші

подібні перешкоди.

підривника;
- реактивного двигуна;
- стабілізатора, що розміщений в пороховому заряді.









Постріл

ПГ-7В складається з:
- протитанкової гранати;
порохового заряду.

- обтікача;
струмопровідного конуса;




- воронки;
- провідника;

розривного заряду;
ізоляційних втулки, кільця, втулки заряду;

збудження
механічні
за місцем взведення
електричні
за дульним зрізом
напівзапобіжного типу
до гранат

за
призначенням
мінометні


до реактивних

снарядів (ПТКР)

артилерійські

за дією

головодонні

головні

за місцем розташування

донні

запобіжного типу

дистанційні

неконтактні

комбіновані

контактні

механічні

п’єзоелектричні

пасивні

активні

годинникові

піротехнічні

електромеханічні

В каналі ствола

служить для забезпечення розриву гранати при зустрічі її з

ціллю).
Складається з головної та донної частини.

Головна частина підривника має п'єзоелемент, який при ударі гранати о перешкоду (зустрічі з ціллю) виробляє електричний струм.

Для захисту п'єзоелементу від випадкового удару під час службового користування на корпус головної частини підривника надітий запобіжний ковпачок з чекою.

а – загальний вигляд; б – вид у перетині.

1 – п’єзоелемент; 2 – корпус; 3 – запобіжний ковпачок; 4 – чека; 5 – ізолятор; 6 – мембрана; 7 – тасьма.

при подачі на нього струму від п’єзоелементу підривається та

викликає розрив головної частини гранати.

2 – електродетонатор;
3 – капсуль-детонатор;
4 – детонатор;

5 – корпус

У службовому обігу підривник безпечний, оскільки движок, на якому розташований електродетонатор, зміщений убік і електродетонатор відключений від електричного ланцюга.

і внутрішній ланцюги які утворюються металічними частинами гранати.

Зовнішній ланцюг:

обтікач – корпус;

Внутрішній ланцюг: струмопровідний конус – воронка –
провідник.

Будова пострілу ПГ-7В.

спрощена електросхема гранати

іскровий електродетонатор

службовому обігу.
спрощена схема електро- ланцюга гранати після взведення

самоліквідатор, призначений для

розриву гранати, якщо відмовить електрична частина підривника або якщо граната протягом 4-6 с. після вильоту з каналу ствола гранатомета не зустрінеться з перешкодою.

служить для збільшення швидкості польоту гранати. Складається з:

труби;
соплового блоку;
пироуповільнювач-запальник ВПЗ-7;

- фіксатора з шайбою;
- діафрагми;
дна;
упору (виступу) з різьбою;

пороховий заряд та піросповільнювач-запальник, який, призначений для займання маршового

порохового заряду реактивного двигуна на початковій ділянці траєкторії.

- корпус;
- запальник;
- уповільнювач;
- жало;
запобіжна пружина;
- капсуль-запальник;

заряду реактивного двигуна на початковій ділянці траєкторії.




1 - втулка

уповільнювача; 2 - кружок; 3 - прокладка;
4 - дно; 5 - запальник (порох ТЕ-34); 6 - фольга;
7 - уповільнювач (склад СЦ-1); у - втулка-регулятор;
9 - жало; 10 – корпус
11 - запобіжна пружина; 12 - капсуль-запальник; 13 – втулка.

соплових отворів через які після пострілу витікають порохові гази

з реактивного двигуна.

гранату в гранатометі, що позволяє вести стрільбу під різними

кутами нахилу.

Фіксатор при заряджанні входить у виріз на дульній частині ствола гранатомета і забезпечує розташування капсуля-запальника гранати навпроти бойка.

заповнені димним порохом. У радіальному каналі поміщений капсуль-запальник, а

в осьовому - ковпачок, що оберігає порох від вологи і висипання.

різьбленням для нагвинчування порохового заряду.

та різьби виступу від пошкодження при транспортуванні на дно

нагвинчується запобіжник з прокладкою.

початкової швидкості.

Він конструктивно об'єднаний зі стабілізатором і складається з

стрічкового нітрогліцеринового пороху і розміщений в гільзі з патронного паперу.
Позаду стабілізатора установлений пиж з пінопласту.
Пороховий заряд поміщається в паперовому пеналі для оберігання
його від вологи і механічних ушкоджень при зберіганні та транспортуванні.

гранати.

Будова пострілу ПГ-7В.




Він розміщений усередині порохового
заряду і

складається з:
- хрестовини;
- чотирьох пір'їв (що вільно обертаються на осях);
- цоколя;
турбінки.

перешкоджає прориву порохових, газів до реактивного двигуна.

Хрестовина має різьблення для нагвинчування порохового заряду на виступ дна реактивного двигуна.
Турбінка служить для придання гранаті обертання. В гнізді турбінки поміщений трассер.

Будова пострілу ПГ-7В.

Після удару бойка по капсулю-запальнику гранати підривається капсульний

склад і запалюється спочатку порох, який знаходиться в радіальному та осьових каналах дна реактивного двигуна, а потім пороховий заряд. Гази, які виникли при горінні порохового заряду розривають картону гільзу, штовхають крізь сопло ствола пінопластовий пиж, запалюють трассер і викидають гранату з каналу ствола гранатомета. Крім того, порохові гази, проходячи крізь турбінку, придають гранаті обертання.
Після вильоту гранати з каналу ствола гранатомета під впливом центробіжних сил та потоку повітря розчиняються пір’я стабілізатора, які надають гранаті стійкість у польоті.