Слайд 2
Слово як одиниця мови
Слово - це основна, базова
одиниця мови, яка служить для називання предметів, дій, процесів.
У
словах реалізуються наші думки й почуття.
Лексичне значення - це реальний зміст слова, те, що слово називає .
Слайд 3
Кутні зуби
Добре серце, гострий погляд
ГРУПИ СЛІВ У ЛЕКСИЦІ
ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Суфікс, Київ, Буг
Поле, гострий, золотий
Слайд 4
лексика
Запозичена
Власне українська
Успадкована
Пасивна
Неологізми
Застарілі слова
Активна
Архаїзми
Історизми
Слайд 5
Власне українська лексика
Ці слова виникли на українському
мовному ґрунті:
вареники, сніданок, гай, мрія, очолити, людина, суниця.
Фонетичні та
граматичні ознаки
Чергування [о], [е] з [і]: село – сільський.
Заміна [е] на [о] після шиплячих та [й]: женити – жонатий.
Наявність суфіксів: -ник, -івник, -ець, -анн, -ач, -яль, -ив, -ар, -есеньк, -ощ: ворожнеча, плаксій, викладач.
Наявність префіксів: су-, перед-, по-, прі-: передчасно, подвір'я, прірва, посадити.
Слайд 6
Успадковані слова
Спільноіндоєвропейські слова складають важливий шар української
мови. Це назви предметів і явищ, тварин, рослин, чисел,
дій, продуктів, родинних зв'язків: озеро, око, босий, брат, сто, тато, батько, вівця.
Спільнослов'янська лексика – слова, наявні в усіх слов’янських мовах: душа, кінь, правда, вікно, чоловік, жінка, голуб, Купала, вітер.
Старослов’янізми - урочиста, церковна лексика: сотворити, велелюдний, чоло, уста, гординя.
Слайд 7
Запозичення з неслов’янських мов