Презентация на тему Система прикриття воєнних об’єктів держави від ударів засобів повітряного нападу

та об’єктів України.
2. Оцінка воєнних об’єктів держави,

що прикриваються від ударів з повітря.

3. Сучасні погляди на організацію прикриття воєнних об’єктів від ударів з повітря.

1. Принципи і форми застосування засобів Повітряних Сил ЗСУ.

Заняття 2. Система прикриття воєнних об’єктів держави від ударів засобів повітряного нападу.

Повітряних Сил ЗСУ.
Принципи бойового застосування

ПС – це найважливіші рекомендації з організації та ведення бойових дій, які придатні для практичного використання у всіх основних видах бойової діяльності з’єднань, частин та підрозділів ПС.

Принципи бойового застосування ПС викладені в статутах, керівництвах, настановах, наказах і відображають вимоги законів збройної боротьби з повітряним противником та умови, в яких діють ПС.

є :
- постійна висока бойова готовність;
- висока активність та

рішучість бойових дій;
- зосередження основних зусиль ПС на напрямках дії головних сил повітряного противника та на ППО найважливіших об’єктів;
- погоджене сумісне використання з’єднань та частин у відповідності з їх властивостями та можливостями, неперервна взаємодія сил та засобів;
- ураження повітряного противника на максимальних дальностях від об’єктів, неперервні дії по повітряному противнику до повного його знищення;

19

над противником;
- вміле використання та своєчасне відновлення резервів;
- раптовість

та прихованість дій;
- використання морально-політичного та психологічного фактору в інтересах виконання поставлених завдань;
- всебічне забезпечення бойових дій;
- тверде та неперервне управління з’єднаннями та частинами військ ППО.

Принципи тактики ПС – це надійна основа для прийняття командиром правильних рішень. Але для досягнення успіху важливо не стільки їх знати, скільки їх вміло використати

час виконання поставлених завдань у воєнних конфліктах є бойові

дії.

Бойові дії – форма оперативного (бойового) застосування Повітряних Сил, його об'єднань (з'єднань, військових частин) у рамках операцій угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями для вирішення оперативних і тактичних завдань.

Під час бойових дій з'єднання та військові частини об'єднань ПС виконують поставлені завдання веденням:
протиповітряних боїв,
повітряних боїв,
нанесенням авіаційних ударів і
проведенням спеціальних бойових польотів.

місцем, часом і способом дій ведення вогню та маневру

зенітних ракетних частин і підрозділів з метою знищення повітряного противника та недопущення (зниження ефективності) його ударів по військах та об'єктах, що прикриваються.

Протиповітряний бій зенітні ракетні частини і підрозділи можуть проводити самостійно або у взаємодії з винищувальною авіацією в обмеженому районі протягом короткого проміжку часу.

Повітряний бій – збройне протиборство в повітрі поодиноких літаків, підрозділів винищувальної авіації з метою знищення повітряного противника, відбиття його атак, примушення його до відмови виконувати поставлені завдання.

авіації з метою ураження наземних (морських) об’єктів противника. Авіаційні

удари можуть бути масованими, груповими та поодинокими.

Спеціальний бойовий політ – дії авіації для виконання бойових завдань, які не пов’язані із застосуванням засобів ураження.
Спеціальний бойовий політ може виконуватися для:
ведення повітряної розвідки;
управління з’єднаннями і військовими частинами;
постановки завад;
пошуку та евакуації екіпажів літальних апаратів, що були збиті (зазнали аварії) на території противника;
перевезення військ, бойової техніки та вантажів і інш.
Спеціальні бойові вильоти можуть бути груповими та поодинокими

що прикриваються від ударів з повітря.

Зменшення імовірності виникнення великомасштабних війн і конфліктів великої інтенсивності, яке досягнуто урегулюванням міждержавних відносин в останні роки, на жаль, супроводжується збільшенням частоти виникнення збройних конфліктів середньої і малої інтенсивності та терористичних актів.

При цьому здійснюється зміна головної мети застосування військ і сил, коли на перший план висувається вже не захоплення територій противника і навіть не розгром його угруповань як це було раніше, а виведення противника зі стану війни шляхом пораження ключових воєнних об’єктів його воєнно-економічного потенціалу та збройних сил із застосуванням високоточної зброї й угруповань засобів повітряного нападу.

об’єкти стан яких впливає на хід і результати воєнних

дій і які є об’єктами ударів для протилежної сторони:
збройні сили,
промислові,
адміністративні центри,
пункти управління та керівництва та ін.

Оцінка воєнних об’єктів, що прикриваються від ударів з повітря, є важливою складовою під час розробки та прийняття рішення на бойові дії.

за важливістю (особливої важливості, І, ІІ категорії);
за призначенням;

за складом і спільною роботою окремих елементів об’єкта (одиночні та групові об’єкти, однорідні та різнорідні об’єкти, складні об’єкти);
за формою, геометричними розмірами (точкові, лінійні, площинні);
за ступенем рухомості (стаціонарні, рухомі, мобільні);
за ступенем розпізнання об’єкта та складових його елементів (розпізнаний, не цілком розпізнаний, не цілком розвіданий);
за ступенем уразливості воєнного об’єкта (не поражений, одержав слабкі, середні, сильні, повні пошкодження).

на сім груп:
Перша група – збройні сили.
ЦКП

і ГШ ЗС;
пункти управління СВ, ВПС, ВМС;
військові навчальні заклади, центри бойової підготовки, навчальні центри ;
пункти управління з’єднань, частин і підрозділів;
позиції мотострілкових, танкових та аеромобільних військ, ракетних військ та артилерії, військ ППО СВ;
аеродроми та авіація ВПС;
літаки та вертольоти в ангарах і на площадках;
пункти наведення й управління авіацією;
позиції зенітних ракетних підрозділів;
позиції радіотехнічних підрозділів;
надводні та підводні сили, морська піхота, морська авіація, берегові війська ВМС та окремі кораблі у морі та рейді, військово-морські бази;
позиції засобів РЕБ і радіотехнічної розвідки, ПРН, ЗГВ;
склади, бази, арсенали та сховища зброї, ОВТ; райони зосередження військ і техніки;
центри спеціальної обробки особового складу та техніки;
сховища ПММ; склади матеріальних засобів; продовольчі склади; захисні спорудження (укриття); інші об’єкти ЗС.

на сім груп:
Друга група – об’єкти, що

відносяться до енергетики держави.
атомні електростанції;
гідроелектростанції;
теплоелектростанції;
високовольтні лінії і вузли державної електромережі;
нафтопроводи;
газопроводи.

Третя група – транспортні вузли, станції, порти, аеродроми.
морські торгові порти;
автомобільні вузли;
залізничні вузли, залізничні станції;
ділянки залізниць і автострад;
естакади, мости і переправи;
аеродроми та вокзали цивільної авіації.

на сім груп:
Четверта група – підприємства воєнно-промислового

комплексу.
підприємства воєнно-промислового комплексу;
ремонтні підприємства, заводи, бази;
науково-виробничі і виробничі об’єднання;
комбінати, заводи, фабрики; корпорації; концерни; фірми; трести;
технічні і технологічні пункти;
великі видобувні підприємства і розробки корисних копалин;
великі сільськогосподарські та переробні підприємства; елеватори;
фінансові і фінансово-економічні заклади.

П’ята група – екологічно небезпечні об’єкти.
сховища сильнодіючих отруйних речовин (бензол, хлор, аміак, сірчана кислота, оцтова кислота, соляна кислота, азотна кислота, сірковуглець);
підприємства хімічної промисловості;
греблі, дамби;
сховища радіаційних речовин.

на сім груп:
Шоста група – об’єкти державного

управління.
Верховна рада, міністерства і відомства, управління;
адміністративно-промислові центри;
обласний центр;
районний центр;
селище міського типу;
селище сільського типу.

Сьома група – інші воєнні об’єкти, що впливають на результати бойових дій.
центри (наукові, технічні, масової інформації, ін.);
спеціальні конструкторські і конструкторські бюро;
науково-дослідні інститути, центри, полігони;
віщальні, телевізійні та радіостанції;
навчальні заклади (цивільні);
медичні формування й установи (стаціонарні, польові);
об’єкти цивільної оборони.

ході повітряних операцій (бойових дій, ударів), мета яких у

сучасних умовах може бути така:

завоювання переваги в повітрі – придушення об’єктів авіаційних частин та аеродромів, знищення авіації;
придушення (прорив у напрямку) системи ППО, знищення сил і засобів ППО;
завоювання переваги на морі – придушення об’єктів ВМС, знищення сил і засобів флоту;
безпосередньо авіаційна підтримка – знищення угруповань військ і сил першого та другого ешелонів, резервів;
порушення державного та військового управління, тилу;
ізоляція районів бойових дій; знищення стратегічних (оперативних) резервів;
підрив економічного потенціалу, деморалізація населення, знищення об’єктів воєнно-промислового комплексу.

наряди АЗПН.
Під нарядами АЗПН визначають кількість АЗПН,

що достатньо для ураження об’єкта удару з заданою імовірністю або ступенем уразливості.
Полігоний наряд використовується для розрахунку можливої кількості АЗПН в ударі.

прикриття воєнних об’єктів від ударів з повітря


Зростання значення

ретельного планування прикриття воєнних об’єктів від ударів з повітря обумовлено такими причинами:
наявністю значної кількості засобів повітряного нападу різних типів у Європі, які швидко можуть бути зосереджені поблизу кордонів будь-якої країни;
досягнутими бойовими можливостями сучасних ЗПН, активним застосуванням засобів радіоелектронної боротьби.
До сил прикриття відносяться:
─ ЗРВ;
─ ВА;
─ ЗА;
─ РТВ;
─ РЕБ.

з повітря у встановлених межах ПК, визначається покладеним комплексом

задач і функцій на сили прикриття (ВА, ЗРВ, ЗА, РТВ, РЕБ) повітряного командування:

постійний контроль повітряного простору з метою запобігання та припинення порушень державного кордону бойовими повітряними судами інших держав і дотримання ними встановлених режимів польотів;

безперервна комплексна розвідка повітряного простору з метою виявлення підготовки до здійснення нападу з повітря,

виявлення засобів повітряного нападу в повітрі, оповіщення військ (сил), видача бойової інформації про дії повітряного противника на КП (ПУ) об’єднань, з’єднань і частин;

зрив (відбиття) масованих ракетно-авіаційних ударів противника;

знищення засобів повітряного нападу в місцях їх базування

боротьба з повітряними десантами противника у польоті;.

прикриття угруповань військ (сил) у ході їх розгортання та проведення ними бойових дій, адміністративно-політичних, промислових, об’єктів тилу, комунікацій та інших важливих воєнних об’єк-тів;

авбр

об’єктове угр.ЗРВ

Зонально- об’єктове угр.ЗРВ

зрп

зрбр

конфліктів останніх років свідчить про те, що центр важливості

збройної боротьби продовжує переміщуватись у повітря.

Тому для вирішення задач прикриття воєнних об’єктів необхідне своєчасне створення системи прикриття воєнних об’єктів від ударів з повітря та підтримання її у стані постійної готовності до відбиття повітряного нападу, що забезпечує стримування можливої агресії.

ударів з повітря – це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих

систем розвідки, зенітного ракетного (зенітного артилерійського) та винищувального авіаційного прикриття, радіоелектронного заглушення, всебічного забезпечення й управління, що створюють сили та засоби ВА, ЗРВ, ЗА, РТВ, РЕБ.

сукупність сил та засобів РТВ, які розгорнуті для розвідки

повітряного противника та радіолокаційного забезпечення військ в протиповітряних операціях та боях

Вона складається з угрупування РТВ, яке створюється розгорнутими в бойові порядки радіотехнічними з’єднаннями та частинами (ртбр,ртп) які входять до складу повітряного командування.

Система зенітного ракетного (зенітного артилерійського) прикриття поєднує угруповання зенітних ракетних (зенітних артилерійських) з’єднань, частин і підрозділів повітряного командування, дії яких сплановані з метою знищення аеродінамічних засобів повітряного нападу (АЗПН) в польоті та зниження ефективності його ударів.

авіаційних з’єднань, частин і підрозділів повітряного командування, застосування яких

сплановано, узгоджено й організовано за єдиним замислом і планом під єдиним керівництвом з метою знищення засобів повітряного нападу противника в повітрі на максимальних відстанях.

Система радіоелектронної боротьби поєднує угруповання частин і підрозділів РЕБ повітряного командування, дії яких сплановані, узгоджені й організовані за єдиним замислом і планом під єдиним керівництвом для виконання заходів щодо дезорганізації системи управління засобами повітряного нападу противника, зниження можливостей його засобів розвідки й ефективності його авіаційних ударів, забезпечення стійкої роботи своїх радіоелектронних систем і засобів управління військами та зброєю.

і засобів бойового, технічного, тилового, морально-психологічного забезпечення бойових дій

з’єднань, частин і підрозділів повітряного командування, дії яких організовані за єдиним замислом і планом з метою проведення ремонтно-відбудовчих робіт і своєчасного забезпечення військ ракетами, боєприпасами, ПММ, матеріальними засобами та ін.

Система управління − це сплановане, узгоджене й організоване розміщення за єдиним замислом і планом функціонально пов’язаних органів управління, командних пунктів (пунктів управління), засобів зв’язку й АСУ для централізованого управління (а за необхідності у поєднанні з децентралізацією) всіма силами та засобами ППО повітряного командування.

прикриття воєнних об’єктів від ударів з повітря відносяться:
─

постійна готовність системи прикриття до бойового застосування у різних умовах обстановки;
─ зосередження основних зусиль сил і засобів на прикритті найважніших об’єктів і на напрямках дій головних сил повітряного противника, для знищення його ЗПН до застосування ним бортової зброї на дальніх підступах до воєнних об’єктів;
─ забезпечення раптовості дій сил прикриття за рахунок приховування замислу прикриття та введення противника в оману, своєчасності створення системи прикриття та дій сил прикриття;
─ комплексне застосування різних сил і засобів, створення умов для ефективної боротьби з усіма типами ЗПН в усіх можливих діапазонах висот і швидкостей їхньої дії;
─ забезпечення електромагнітної сумісності та високої завадостійкості електронних засобів, які є на озброєнні сил прикриття;
─ створення можливостей для широкого маневру силами прикриття, а також швидкого відновлення порушеної системи прикриття;
─ забезпечення живучості сил прикриття в умовах масованого застосування сторонами звичайних засобів пораження, високоточної зброї та засобів радіоелектронного заглушення.

повітря визначає склад, розподіл задач і функцій, взаємні зв’язки

сил і засобів, що об’єднуються для вирішення загальної задачі з прикриття воєнних об’єктів. Тому визначення раціональної структури системи прикриття вимагає пошук типу та складу сил прикриття, які включаються у систему; їхнє розташування на місцевості, підпорядкування; основних інформаційних і командних зв’язків, які забезпечують їх спільне функціонування.

об’єктів від ударів з повітря:
- вибір таких типів,

такого складу сил прикриття, що дозволяють вести боротьбу з ЗПН та іншими цілями у всьому діапазоні висот і швидкостей їх польоту;
- поєднання дій сил прикриття, що забезпечують боротьбу з ЗПН на дальніх підступах до об’єктів з діями щодо безпосереднього прикриття об’єктів і військ;
- безперервне всебічне інформаційне забезпечення бойових дій і процесів управління вогнем у масштабі часу, близькому до реального;
- автоматизацію процесів управління бойовими діями та вогнем;
- вибір раціонального варіанту розташування вогневих засобів.

Основну вогневу силу прикриття воєнних об’єктів від ударів з повітря складають зенітні ракетні війська, а основну активну маневрову силу – винищувальна авіація.