Презентация на тему Складнопідрядні речення

звертаємося до людей, які були і залишаються для нас

вершинами. 2.Ми намагаємося дужче осягнути глибину їхніх думок, велич життя і звершень. 3.Такі дати стають святом наших душ. 4.Такі дати – свято нашої пам’яті, бо життєвий шлях кожного не можна простежити, не згадавши впливу на інших. 5.Я не можу сказати, коли вперше почула про Тараса Шевченка. 6.Однак добре пам’ятаю, як у першому класі читала його вірші з “Букваря” меншому братові.

Гілля дерев переплелося між собою, так що зовсім закрило

небо. Б. Щоб захиститися від дощу, ми стали під розлогу вербу. В. Цього разу Софія промовчала, хоч завжди була гостра на слово. Г. Коли стає у хаті темно, читаємо при каганці.
Д. Кожне слово вчителя падає в душу, мов сиплеться зерно для проростання.

1. Часу
2. Мети
3. Порівняльне
4. Наслідкове
5. Допустове

стояв на вершині дніпрової кручі і слухав,
як сивий

невпинно котив свою воду (Л. Первомайський); б) Як я люблю оці години праці, коли усе навколо
затиха (Леся Українка); в) І складаються строфи-куплети, коли серце болить
і плаче (С. Пушик).

там райдуги
встають (П. Тичина); б) Коли весело живеться, до

роботи серце
рветься (Нар.творчість); в) Той дає раду, хто знає правду (Нар.творчість).

засвітла, так що магазини
були ще відчинені .
Б. Щодалі

доводилося все частіше заглядати до словника,
аби написати твір без помилок.
В. Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків

по небу хмари, як журавлі
у вирій (М. Стельмах); б)

З’явилася одна-єдина мить, вагома й чиста, мов
краплина крові (В. Терен); в) Зливались дужі голоси поволі в один потік, як струмені
гірські (Д. Павличко).

ходить сон стежками лісовими, дрімає в листі
щемний вітровій

(М.Сингаївський); б) Ти чуєш, як хвилі клекочуть і вже не вертають
назад (А. Малишко). в) Людина прагне до щастя одвічно, як ріки
в долини (М. Нагнибіда).

словом.
а) Не встигають збагнути сини, що матусі
не вічні

(Ю. Юхимович); б) Є люди, що їх у всьому хочеться наслідувати (Я. Баш); в) П’яно чарує шелест пшениці, що переплітається
з дзвониками та берізкою (Г.Косинка).

бачила море, коли воно тихе, коли воно спокоєм
сонячним

диха (М. Чернявський);
б) Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,
мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах
(М. Рильський);
в) Ще не вродився той, хто все порвати б міг, що зв’язане
народами й віками (Д. Павличко).

ніколи вже не любила,
щоб я стояла й на

сонці мліла, щоб сохло з туги дівоче тіло,
щоб не могла я дійти до річки, де веселяться мої сестрички.
Б. Дивуюся, що я живу, що бачу сонце і траву, яка смарагдом
стелиться по луках.
В. Це страшно, як людину розпинають, не йнявши
віри їй, що Бог вона.
Г. Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба
продати, що купити, чим засіяти пари й що сіяти по озимині.
1. [ ], (щоб), (щоб), (щоб), (щоб), (де).
2. [ ], ( як ), (що), (що), (чим) й (що).
3. [ ], (що), (що), (яка).
4. [ ], (як), (що).

з неба, не було й сонця, воно
лиш іноді

вгадувалося в невиразному свистінні хуги, і тоді
здавалося, що в тому місці з неба сиплеться жовтий пісок,
який твердо порошить на землю і шкулько шмагає все,
що трапляється йому на путі.

А. [ ], [ ], і [ ], (що…), (який…), (що…).

Б. [ ], [ ], [ ], і [ ], (що…), (який…), (що…).

В. [ ], [ ], (який…), (що…), [ ], і [ ].

Г. [ ], і [ ], і [ ], (що…), (який…).

Підрядне наслідкове
5. Підрядне мети
А) Він побачив, що старий класичний

дух академії вже
почав падати.
Б) На самому кінці коси, що ніби плавала на ставу з хатами й
садочками, він скупався. В) Десять літ минуло, як пісні крилаті вирвалися з серця
на широкий світ. Г) Усі дороги розмило, так що ні проїхати, ні пройти. Д) Щоб жить, я всі кайдани розірву.