Презентация на тему Тема 6. Відділення в обороні

та зміст роботи по організації оборони командиром механізованого відділення;
вивчити

порядок ведення оборони механізованим відділенням;
формувати навички щодо управління механізованим відділенням;
прищеплювати практичні навички щодо дій особового складу відділення в обороні.

та бойові можливості відділення в обороні.
2. Ознайомитись з порядком

та змістом роботи командира відділення щодо організації та ведення оборони.

танк). – Київ: Видавництво «Паливода», 2015.
2. Загальна тактика. Частина

ІІІ. Взвод, відділення, танк. Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2004.

3. “Альбом схем із загальної тактики”. Додаток до навчального посібника “Загальна тактика” - Видавництво НАДПСУ, 2003.

4. “Загальна тактика”. Курс лекцій – Вид. НАДПСУ, 2007.

5. Плани семінарів і тактичні завдання до групових занять із загальної тактики. Методичні матеріали. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2004.

завдання, бойові можливості відділення в обороні.
2. Робота командира відділення

щодо організації оборони.
3. Ведення відділенням оборони.

завдання, бойові можливості відділення в обороні.

яка називається позицією.
Місце відділення в опорному пункті взводу визначається

рішенням командира взводу. Відділення може обороняти позицію знаходячись в центрі, на правому або лівому фланзі опорного пункту взводу.

для ведення бою) будується залежно від поставленого завдання і

умов місцевості. Бойовий порядок відділення в обороні це розташування особового складу відділення на позиції до 100 м по фронту, БМП (БТР) та приданих вогневих засобів на вогневих позиціях.
Позиція відділення повинна мати криволінійне або ламане зображення. Загальна довжина траншеї, яка обороняється відділенням, складає в цьому випадку 120-130 м. Командир відділення розташовується, як правило, в центрі позиції. Поряд з ним знаходяться кулеметник і гранатометник. Весь особовий склад відділення розташовується на позиції потайно від противника з інтервалами до 15 м один від одного.

Lф = до 100 м

до 50 м

до 15 м

200-300 чол/год., саперною лопатою – 100-150 чол/год.
7 – бійниця;
12

– запасна площадка для кулемету;
13 – перекрита щілина.

– кількісні і якісні показники, які характеризують можливості підрозділу

по виконанню відповідних бойових завдань за встановлений час в конкретних умовах обстановки.

Бойові можливості відділення в обороні складаються:
із вогневих можливостей
із маневрених можливостей

цілей і об’єктів противника або ступінь ураження противника, які

складаються з можливостей стрілецької зброї по знищенню живої сили і можливостей протитанкових засобів щодо боротьби з броньованими цілями противника.

Маневрені можливості

Маневреність - це такі показники, які характеризують ступінь рухомості відділення, його здатність здійснювати пересування за визначений час, а також розгортання і маневрування у ході бою.

n × l × k
p
n– кількість стрілецької зброї, яка задіяна в бою (од.)
l – середній коефіцієнт бойової ефективності в даному виду бою
k – критичний рівень втрат своїх військ, перевищення якого може призвести до зриву виконання бойового завдання
p – необхідний рівень втрат противника, при якому він може відмовитись від даного виду бою ( l, к, р Альбом схем з ЗТ стр 138)

N ж.с. =

– втрати противника в живій силі (чол.);
n – кількість

стрілецької зброї, яка є на озброєнні в підрозділі (од.);

l – середній коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї в даному виді бою; завчасно підготовлена оборона і розвинута в інженерному відношенні – 2,1;

k – критичний рівень втрат своїх військ, перевищення якого може привести до зриву виконання завдання;

P – необхідний рівень втрат противника, при якому він може відмовитися від даного виду бою.

відбити атаку до мв.

400 куль/хв.
РПК – 1 од. х 150 куль/хв.

= 150 куль/хв.
ПКТ - 1 од. х 250 куль/хв. = 250 куль/хв.

Вимога: не менше 3-5 куль на 1 метр фронту за 1 хв.
800 куль/хв : 5 куль/м, хв = 160 м позиція механізованого відділення до 100 м по фронту

Шф = Ф + 1/2 (П 1 + П 2 ) де:
Шф – ширина вогневого забезпечення відділення
Ф – фронт позиції відділення
П1, П2 – величина проміжків з сусідніми відділеннями.

Шф = 100 + 1/2 (50 + 50) = 150 м.

Σ=800 куль/хв.

1*2=2,0 РПГ-7 - 1*0,3=0,3

Приблизно 2 (танка)

х 1,5 БМП

х 2,0 БТР

оборони.

відсутності зіткнення із противником, командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення:

з’ясувує отримане завдання та оцінює обстановку;
проводить бойовий розрахунок відділення та організовує підготовку відділення до виконання завдання;
виводить відділення на вказану позицію;
організовує безпосередню охорону, визначає завдання підлеглим, вибирає основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, протитанкових керованих ракетних комплексів);
віддає бойовий наказ;
узгоджує дії особового складу з відбиття атаки противника;
організовує управління, інженерне обладнання і маскування позиції;
визначає відстані до орієнтирів, готує дані для ведення вогню вдень і вночі і складає картку вогню;
перевіряє знання особовим складом поставлених завдань;
доповідає командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

зіткнення з противником командир відділення після захоплення (заняття) і

закріплення зазначеного (вигідного) рубежу:

усвідомлює завдання;

оцінює обстановку;

проводить (уточнює) бойовий розрахунок і визначає завдання підлеглим;

ставить завдання особовому складу;

організовує спостереження, систему вогню, взаємодію та інженерне обладнання позиції.

завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу

і знищення противника, який вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них);

завдання відділення (позицію і завдання, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, основну (запасну) вогневу позицію БМП (БТР), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, місце відділення в бойовому порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню;

рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь;

завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

повинен:

оцінити ймовірний склад і характер його дій, на

якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – і місця його вогневих засобів.

Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги

характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна)
рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо),
стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах

і в пішому порядку;

умови спостереження і ведення вогню;

захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню;

де краще розмістити позиції кулемета, ручного гранатомета і місця стрільців (бойових “двійок”, “трійок” або груп).

призначити

спостерігача за противником;

черговий вогневий засіб;

зв’язківця і

підношувача боєприпасів;

визначити склад бойових “двійок”, “трійок” (груп) і їх старших.

Із зайняттям позиції командир відділення вказує

основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні вогневі позиції для ПТРК і БМП (БТР).

особовому складу:

пропуск;

вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і

сигналами командира відділення (взводу);

ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу;

визначає порядок дій відділення у разі раптового нападу противника.

– орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а

під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить завдання особовому складу (бойовим групам); командири гранатометного і протитанкового відділень, крім цього, вказують завдання обслузі і доданим вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

штатних і доданих вогневих засобів між собою для успішного

виконання єдиного розуміння отриманого бойового завдання;
визначає порядок і способи його виконання;
а також сигнали оповіщення, взаємодії і порядок дій за ними.

Під час організації управління командир відділення

доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними.

Організовуючи інженерне обладнання позицій, командир відділення

проводить розбивку позиції відділення;
визначає місця особового складу;
дає кожному солдату добове завдання на роботи;
вказує де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання робіт.

вогню відділення, на яку наносить:

орієнтири, їх номери, найменування

і відстані до них;
положення противника;
позицію відділення;
смугу вогню та додатковий сектор обстрілу;
основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета);
позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення;
ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення – рубежі загороджувального і ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній відділення, що веде вогонь;
загородження, що розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються його вогнем.

відділення перевіряє:

точність зайняття особовим складом і вогневими засобами

позицій;

знання ними отриманих завдань, сигналів сповіщення, управління і взаємодії, несення служби спостерігачем і черговим вогневим засобом;

підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі;

екіпіровку підлеглих;

наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами бойових машин до встановлених норм.

“добре”)