Слайд 2
«Поет мусить пройти найглибше пекло буття й найвищі
небесні вершини людського щастя. Тоді його слово буде хвилювати».
О.Турянський
( Псевдонім - Іван Думка )
Слайд 3
Через сльози і терпіння
Шлях веде до просвітління:
Хто боровся,
скутий тьмою,
Тому сонце — мрія мрій».
Слайд 5
Тема твору – трагедія і жах подій Першої
світової війни.
Сюжет автобіографічний: перехід через гори військовополонених австрійців, втеча
товаришів, їх загибель, за винятком автора (Оглядівський).
Проблематика твору:
Вселюдська значимість врешті створюють передумови пошуку позитивних ідеалів, без яких людство не може існувати, бо це є запорукою поступу у всеосяжному масштабі.
Ідея твору:
Перемога духа над біологічними інстинктами й потребою тіла, втілена через засоби експресіонізму; засудження потворних явищ життя, жорстокості війн і кровопролить
Слайд 6
«Поза межами болю» — це хроніка передсмертних марень,
прокльонів та спогадів сімох виснажених солдат, що відстали від
загального каравану (як у справжніх солдат у них лишилися тільки прізвища): українців Добровського та Оглядівського (сам автор), угорця Сабо, австрійця Штранцінгера, поляка Пшилуського, сербів Ніколіча та Бояні. «Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові», — скаже один з героїв, замерзаючи біля згаслого вогнища.
Слайд 7
Автор показав людей, які поза межами болю виживали
інакше: замерзаючи від холоду й не маючи, чим розпалити
вогонь, вони не чіпають скрипки збожеволілого й осліплого від горя Штранцінгера.
Слайд 8
Кадри з кінофільму
За мотивами повісті «Поза межами болю»
1989 року знято однойменний художній фільм (режисер — Ярослав
Лупій).
Слайд 9
Головні герої:
Оглядовський;
Штранцінгер;
Бояні;
Сабо;
Добровський;
Пшилуський;
Ніколич
Оглядовський
«Один з тих семи полонених(який уособлює самого автора)
«Він
передає свої страшні фізичні відчуття,думки про цю критичну ситуацію,а також про війну»
«Вважаю,що війна-це найбільше зло проти людства,кожний відповідальний за участь у ній»
Штранцінгер
«…24-річний полонений»
«Він осліплий та онімілий од горя
й душевного болю»
«…утратив матір й кохану дівчину»
«Замкнув увесь біль у темряві своїх очей і своєї душі і скам’янів»
Він-людина мистецтва-скрипку не випускає з рук-вона стала його очима»
Він якийсь особливий серед цих семи,недарма вони вважають його за святого й усіляко оберігають,постійно піклуються про нього»
Бояні
«Найслабший із-поміж них,зовсім утрачає сили,падає,вони
його усіляко підбадорюють,намагаючись зменшити передсмертні страждання»
«Хоча вони так потребують його лахміття,щоб підтримати вогонь»
«Коли Бояні побачив іскру людяності в його очах і почув його теплі слова,велика ясність засяяла в його очах і на обличчі»
«Пан четар Бояні,дивна людина,що наслідком різних неприємностей в Албанії забула своє ім’я»
Сабо
«…почув
його теплі слова,велика ясність засяяла в його очах і на обличчі-він заснув заспокоєний,у сні й помер»
«…доведений до відчаю страхом смертельних мук»
«… думає як пом’якшити біль найріднішій людині»
«…перед смертю згадує тільки матір»
Добровський
«…колись аранжував танці на балах»
«З іронічним спочуттям дивився
Добровський на кожного товариша»
«Моє ім’я-доктор Добровський,людина,що не робить нічого ні з голоду,ні з холоду,ні з життя,ні зі смерті»
Пшилуський
«Поляк,якого зрадила дружина»
«…навіть Пшилуський,котрий здебільшого стояв над
прірвою й шукав її безмірної глибини»
«Здається,що він забрав свій глухий біль ,усю свою муку й журбу своіми осиротілими дітьми на той світ»
Ніколич
«Пан четар Ніколич,сентиментальний молодик,чиста потіха для вас,високі дами»
«Хай
згину,а людського тіла не буду їсти,й ніхто з вас не їстиме»
«В поражаючім почутті своєї цілковитої безпомічності почав Ніколич плакати.Плакав голосно,як мала дитина»