Презентация на тему Філософія Відродження

XV—XVI століть. Віддзеркалює соціальний та ідейний рух Відродження (Ренесансу),

започаткований в Італії в ХІV ст., і в ХVІІ ст. стає загальноєвропейським явищем. Головна відмінність філософії Відродження — антропоцентризм та гуманізм.

стояла людина й пов'язані з нею проблеми природи, історії

та мови. Саме поняття «гуманізм» походить від назви духовної течії «studia gumanitatis» («вивчення людської природи»), що була орієнтована на античне розуміння людини. При цьому гуманістичний контекст вивчення людини мав прагматичну мету — виховати нову людину з новими якостями, високим рівнем духовних та естетичних цінностей, багатогранністю проявів особистої культури. Рівень освіченості людини був показником її морального самовдосконалення.

— 1374 рр.)
Лоренцо Валла (1407 — 1457 рр.)
Данте Аліг'єрі

Франческо Петрарка

Лоренцо Валла

неоплатонівського напряму епохи Відродження вважають Ніколу Кузанського, одного з

найвідоміших оригінальних тогочасних мислителів. Нікола Кузанський вважав, що можливість пізнання світу дарована людині Богом, а сутність самого Бога є непізнанною. Наше знання є кінечним, а Бог — безкінечним, кінечний світ природи людина може пізнати, а безкінечного Бога пізнати неможливо.» Споглядальний спосіб життя не сприяє руху людини до Бога, а активний спосіб життя наближає до Бога через прагнення пізнати його в повсякденному житті й індивідуальній творчості.

(1463 — 1494 рр.)
Парацельс (1493 — 1541 рр.)
Микола Кузанський

Піко делла Мірандола

Парацельс

представником епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Одним з головних

своїх завдань Леонардо да Вінчі вважав створення нового методу пізнання, в основі якого лежали досвід і практика. Він критично ставився до релігійного фанатизму, магії та містики, які заперечували закони природи. Але попри все Бог для Леонардо да Вінчі був «великим художником», творцем прекрасного барвистого світу. Згідно з Леонардо да Вінчі, гармонія світу існує поряд з дисгармонією(темрявою і трагізмом), що віддзеркалюються в суперечностях людського життя.

(1473 — 1543 рр.)
Джордано Бруно (1548 — 1600 рр.)
Галілео

Галілей (1564 — 1642 рр.)

Леонардо да Вінчі

Ніколай Копернік

Джордано Бруно

Галілео Галілей

й стала показником того, що феодальне суспільство не досягло

соціальної мети — подолати надмірну гріховність людей і підготувати їх до приходу Царства Небесного. Реформаційний напрям мав на меті здійснити якісні перетворення в консервативній католицькій ідеології згідно з потребами капіталізації суспільства й створити новий рівень взаємовідносин між віруючими, церквою, державою й суспільством загалом.

— 1525 рр.)
Жан Кальвін (1509 — 1564 рр.)
Еразм Роттердамський

(1469 — 1536 рр.)

Мартін Лютер

Томас Мюнцер

Жан Кальвін

Еразм Роттердамський

Нікколо Макіавеллі. На думку вченого, філософія соціального життя повинна

доповнюватися філософією людини. Він уважав, що держава в процесі управління суспільством головним об'єктом обирає людину(конкретну особу), яка має низку негативних якостей, які необхідно враховувати будь-якому чиновнику. На думку Макіавеллі, вирішення проблем політики не повинно лежати в площині релігійного права та моральних норм. Завдяки Макіавеллі, політика набула права самостійного існування й вивчення як окремий предмет небогословського дослідження.

Томаззо Кампанелла. Осмислюючи трагічну долю обездоленних англійських селян, Т.Мор

як альтернативу пропонує фантастичну модель створення ідеального суспільства, в якому всі його громадяни мають право на працю й можливість усім однаковою мірою користуватися результатами цієї праці. У цьому суспільстві не повинно бути влади грошей і золота. Мета життя утопійців — створити в суспільстві рівні умови для всіх людей в отриманні задоволення від життя. В Утопії дозволені будь-які релігії, але забороняється атеїзм, який призводить до занепаду моралі. Головна модель способу життя утопійців — це повна уніфікація поведінки, цінностей, одягу тощо.