Презентация на тему НОВІ ІНДУСТРІАЛЬНІ КРАЇНИДАЛЕКОСХІДНІ ТИГРИПІВДЕННА КОРЕЯ, ТАЙВАНЬ, СІНГАПУР, ГОНКОНГ

цьому широкою автономією, а Тайвань, як вважає Китай є

його 23 «бушуюча» провінція, але де-факто він є незалежною державою. «Азіатські тигри» спромоглися за останні десятиліття перетворитися з відсталих країн на передові країни Азії. Цьому сприяло декілька чинників, передовсім жорстка економічна політика урядів і допомога розвинених країн.

південному узбережжі Китаю, на схід від дельти річки Чжуцзян.

Він межує на півночі з провінцією Гуандун

одну з найчистіших капіталістичних економічних систем у світі.
Економіка території ґрунтується на вільному

ринку, низькомуоподаткуванні і невтручанні держави у економіку. Це важливий центр міжнародних фінансів і торгівлі, а рівень концентрації штаб-квартир є найвищим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
За показниками валового внутрішнього продукту на душу населення і валового міського продукту Гонконг — найбагатше місто в КНР. Розрахований за паритетом купівельної спроможності ВВП на душу населення Гонконгу перевищує показники навіть чотирьох провідних країн світу — Великобританії, Франції, Німеччини, а також Японії.

в управлінні економікою вільному ринку і приватному сектору.
З1980 року уряд відігравав пасивну роль

в рамках офіційної політики позитивного невтручання.
Гонконг часто наводять як зразковий прикладкапіталізму невтручання, втіленого на практиці.
З моменту появи індексу економічної свободи в 1995 році Гонконг щорічно займає в ньому перше місце впродовж 13 років. Він також посідає перше місце в доповіді «Економічна свобода у світі».

і мізерними природними ресурсами, тому змушений імпортувати більшу частину продуктів харчування і сировини.

Гонконг займає одинадцяту сходинку в списку найбільших торгових акторів у світі, загальна вартість його  імпорту й експорту перевищує валовий внутрішній продукт території.
Станом на 2006 рік, у Гонконгу функціонували консульства 114 країн — більше, ніж у будь-якому іншому місті світу.
Значну частину експорту Гонконгу становить реекспорт, тобто продукція, вироблена поза межами території, в основному на материковому Китаї, яка розповсюджується через Гонконг.

і перший в Азії
Сьогодні сфера послуг дає понад 90% валового внутрішнього продукту Гонконгу.  
У

Гонконгу встановлено низький рівень оподаткування компаній і фізичних осіб.
2006 року за показником ВВП на душу населення, рівному 38 127 доларів США, Гонконг посідав 6-е місце у світі, випереджаючи такі країни, як Швейцарія, Данія і Японія.
За загальним обсягом ВВП, який становив 253 100 000 000 доларів США, Гонконг посідав 40-е місце.
У класичному розумінні Гонконг не є офшорною територією, це вільний порт з низьким рівнем оподаткування. 

столиця Тайпей; рельєф: гористий з долинами на заході;

за величиною економікою у світі. Новітні технології відіграють ключову

роль у промисловості країни.
В Республіці Китай на високому рівні перебувають свобода слова, охорона здоров'я, народна освіта, економічні свободи тощо.
Експорт (вивіз): текстиль, сталь, пластмаси, електроніка, продукти харчування.

у 28 % від ВВП самої Китайської Республіки.
Основні міста:
І-Лан Кі-лунг Ло-Тунг Міаолі Нан-тоу Пей-канг Пінг-тунг Та-юан Тай-тунг Тай-чунг Тоу-лу Тунг-канг Фенг-Ян Хуалянь Чу-тунг Чунг-лі Чіа-лі Чінг-шуі Ян-Лін

з Північною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим, на

півдні — Східно-Китайським морем. Володіє декількома десятками островів, найбільші з яких — Чеджудо, Чедоі Коджедо. Столиця — Сеул, «глобальне місто», друга за розміром міська агломерація у світі. Знаходиться в помірному поясі на переважно гірській місцевості.

горбисті рівнини займають бл. 25% тер. країни.
Південна Корея є

однорідним суспільством з 98% жителів, що ототожнюють себе з корейською національністю.
Населення Південної Кореї станом на 2001 рік становило 47,7 млн. осіб. Густота населення - 479,5 особи на 1 кв. км.
Корейська мова домінуюча в країні і нею говорить переважна більшість населення.
У країні панує повна релігійна свобода.
Південна Корея — член ООН, АТЕС (форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва), Азіатського банку розвитку, ЄБРР, Групи-77, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Інтерполу, ОБСЄ (партнер), ЮНЕСКО, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитк

база дуже слабка і традиційно тут розвивалася легка і

харчова промисловість. Було створено потужну енергетику на базі імпортної нафти і будівництва АЕС.
Вирішальними чинниками бурхливого розвитку стали дешева, освічена і дисциплінована робоча сила, іноземні технології і капітали, гарантовані ринки збуту в розвинених країнах, цілеспрямована державна політика.
Сучасна промисловість Південної Кореї включає: а) виробництво одягу, взуття, тканин і продуктів харчування; б) галузі важкої промисловості — металургію, хімічну, загальне машинобудування, судно­будування, автомобілебудування; в) електронне машинобудування. Як виробник та експортер суден (танкери, контейнеровози, хімічні танкери), автомобілів та електроніки (комп'ютерне обладнання і частини, електронні пристрої, оптичні прилади, телевізори, інформаційні системи) Південна Корея займає одне з провідних місць у світі.

Промисловість

Основні галузі промисловості: електроніка, автомобільна, хімічна, кораблебудівна, сталеливарна, текстильна,

легка, харчова. Транспорт – автомобільний, залізничний, морський, повітряний.
Сільське господарство, рибальство і лісове господарство поступово втрачають колишнє значення: їх питома вага в ВВП поменшала з 45% в 1963 до 8% в 1991.
Зайняті у сфері послуг становили 69%, у промисловості - 20%, у сільському господарстві - 11%.
У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50% зосереджене на АЕС, на 45% - на ТЕС; 5% - ГЕС. У 2000 р 40,1% всієї корейської електроенергії вироблені АЕС; 37,3% - на вугільних ТЕС; 10,3% - на нафтових ТЕС, і 11% на газових ТЕС, і лише 1,4% - на ГЕС.

років. Південна Корея пройшла шлях від відсталої до індустріальної

країни. Основними експортними товарами є продукція машинобудування, зокрема, електроніка, відео-, аудіотехніка, комп'ютери, мікрохвильові печі, автомобілі, судна, взуття, продукція текстильної промисловості та ін. Найближчим часом зростає експорт високотехнологічних товарів мікроелектроніки, більш складних побутових електронних товарів. У структурі імпорту 90% займають товари виробничого призначення, причому одна третина з них використовується для виробництва експортних товарів. В імпорті стабільно висока частка палива та сировини: нафти, вугілля, бавовни, вовни, лісу і т. п. 36% вартості імпорту в 1990 р. припадало на верстатне обладнання. Для Південної Кореї характерний імпорт технологій. Зареєстровано майже 5 тис. випадків отримання іноземних технологій, з них 90% японських. Реалізуючи великомасштабні плани економічного і соціального розвитку, Республіка Корея розраховує на ефективне економічне співробітництво й з Україною. За останні кілька років економічні зв'язки між двома країнами набули розвитку в галузі торгівлі, фінансів, обміну технологіями.

розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами

на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3%.
Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.
Галузева зайнятість населення на 2003 рік — Обробна промисловість 18%, Будівництво 6%, Перевезення та засоби сполучення 11%, Сервіс, в тому числі фінансова та комерційна діяльність 39%, інші 26%.
Сільськогосподарська продукція — гума, копра (сушене ядро кокосового горіха), фрукти та овочі, квіти, птиця, яйця, риба, акваріумна риба тощо.
Промисловості — електронна, хімічна, нафтопереробна, харчова промисловість, машинобудування.
Експортні товари — машини та механізми, зокрема електроніка, споживчі товари, хімікати, природне паливо.
Імпортні товари — машини та механізми, природне паливо, хімікати, харчові товари.