Презентация на тему Озимі жито і тритікале

(67-80%),
дуже важливі вітаміни (А, В1, В2, В3, В6,

РР, С),
висока калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал),
наявність ненасичених жирних кислот, що здатні розчиняти холестерин.

В зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8-26 %), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується.

тис. га.
В 2000 році – 638,1 тис. га, а

в 2014 році – 185,1 тис. га.
В основному на Поліссі і в Лісостепу.

Загальна світова площа озимого жита сягає 30 млн га.

Середня урожайність в Україні – 20,7 ц/га.

12-15 кг
К2О – 20-25 кг
Найкращі ґрунти – родючі структурні

чорноземи, темно-сірі опідзолені ґрунти легкого і середнього механічного складу.
Добре витримує підвищену кислотність (рН<5,5) і незначну засоленість ґрунту.
Оптимальна реакція ґрунтового розчину – 5,5-6,5.

Тривалість вегетаційного періоду на півночі – 350, на півдні – 270 днів.
Озиме жито є перехреснозапильною рослиною.
Запилюється вітром (анемофільна).

проти вимерзання і випрівання, мають більш розвинену кореневу систему,

меншу вибагливістю до умов вирощування; тетраплоїдні — стійкіші проти вилягання, утворюють крупне зерно (маса 1000 зерен 45 - 50 г, у диплоїдних 28 — 35 г) з більшим вмістом білка, більш вибагливі до реакції ґрунтового розчину — на кислих ґрунтах (рН 3 — 4) сходи жовтіють, рослини погано зимують і часто гинуть, вибагливі до агрофону, менш зимостійкі.

При вирощуванні тетраплоїдних сортів необхідно дотримуватися просторової ізоляції від диплоїдних сортів (не менше 200 м).

сумішами, озимими на зелений корм і силос); багаторічні трави

одноукісного використання, рання картопля, льон-довгунець, кукурудза на зелений корм;

Лісостеп – багаторічні трави на один укіс, озимі та кукурудза на зелений корм, вико-вівсяні суміші на зелений корм і сіно, горох на зерно, озима пшениця.

і передпосівний обробіток ґрунту, завданням якого є збереження вологи

в орному і посівному шарах на час сівби, знищення бур'янів, поліпшення поживного режиму, аналогічно обробітку ґрунту під озиму пшеницю.

Період між оранкою і сівбою повинен бути не менше 20-25 днів.

Обробіток ґрунту.

яке добре використовує їх післядію. У районах достатнього зволоження

доцільно висівати післяжнивно люпин на зелене добриво.
Фосфорно-калійні добрива (40-90 кг/га д.р.), а на підзолистих ґрунтах і азотні (30-40 кг/га д.р.) вносять під основний обробіток ґрунту.
У рядки під час сівби вносять 10 кг/га д.р. фосфорних добрив.
На початку весняної вегетаціїпроводять перше підживлення N30-50.
У фазу виходу рослин у трубку проводять друге підживлення із розрахунку N30-60, а у фазу колосіння – N20-40.
Для отримання високих врожаїв зерна обов'язкове внесення мікродобрив (борних, мідних, цинкових).

України та у Лісостепу — у другій,
у Степу —

у другій-третій декадах вересня.

Основний спосіб сівби — звичайний рядковий.
Норма висіву диплоїдних сортів на Поліссі 5,5-6,0 млн. схожих зерен на 1 га, в Лісостепу 5-5,5, у Степу 4-4,5 млн./га. Норма висіву тетраплоїдних сортів приблизно на 0,5-1,0 млн./га зерен менша.
При запізненні із сівбою, сівбі на бідних ґрунтах, застосуванні перехресної або вузькорядної сівби норми висіву збільшують на 10 - 15 %.
Насіння озимого жита загортають на глибину 3-4 см, а на легких ґрунтах — на 5-6 см, при сухій погоді — на 6-7 см.

обприскують у фазі трубкування (V-VI етапи органогенезу) інгібіторами, наприклад

50%-м кампозаном (3-4 л/га) або сумішшю кампозану (1,5-2 л/га) і ТУРу (3 л/га).

Збирають жито у фазі воскової стиглості зерна. При вологості зерна 25-30 % застосовують роздільний спосіб збирання. При запізненні із збиранням, коли вологість зерна знижується до 16-20%, кращі результати дає пряме комбайнування.

переважає пшеницю на 1-2, жито – на 3-5%. Білки

його повноцінні за амінокислотним складом.
Зерно тритікале, яке за протеїновою поживністю переважає пшеничне на 9,5%, ячмінне та кукурудзяне – майже на 40%, особливо ціниться у тваринництві (комбікорм).
Кормові сорти тритікале вирощують на зелений корм, силос, для виготовлення трав'яного борошна, кормових гранул. Солому згодовують тваринам як грубий корм.

на глибині залягання вузла кущіння до -18…-20°С.
Коефіцієнт транспірації 450-550.
Добре

росте на піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах, оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабо кисла (рН 5,5-7,0).
Переважає самозапилення, проте залежно від форм і погоди перехресне запилення може становити від 5-10 до 40%.
Вегетаційний період становить 250-325 днів.

в хлібопекарській, кондитерській, бродильній та комбікормовій промисловості;
зерноукісні –

на зелену масу, фураж, комбікорми;
укісні – на зелений корм, сіно, випас.

Найкращі попередники:
в Степу – чорний або зайнятий пар, люцерна на один укіс, горох, кукурудза на силос;
у Лісостепу — зайнятий пар, багаторічні трави на один укіс, горох, кукурудза на зелений корм і силос;
на Поліссі — зайнятий пару, люпин на зелений корм, рання картоплі, конюшина на один укіс, горох, льон-довгунець.

вносити у середньому по 60 кг/га азоту, фосфору і

калію, після гірших попередників та на менш родючих ґрунтах — по 90 кг/га основних елементів живлення. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні — у весняно-літні підживлення: на ІІ — ІІІ та IV етапах органогенезу — по 30 кг/га азоту щоразу.
На бідних ґрунтах рекомендується частину азотних добрив вносити під основний обробіток ґрунту — у дозі 30 кг/га азоту. Під час сівби тритікале вносять у рядки гранульований суперфосфат у дозі 10-15 кг/га фосфору.