Презентация на тему Синдром здавлювання

інші частини тіла людини протягом тривалого часу здавлюють зруйновані

конструкції або уламки споруд, транспортні засоби тощо. У цьому випадку відбувається сильне здавлювання і навіть розтрощення м’язів. На поверхні шкіри сліди від здавлювання не завжди помітні, але м’язи та інші тканини, що лежать глибоко, можуть бути пошкоджені, внаслідок чого розвивається змертвіння з подальшим усмоктуванням продуктів порушеного обміну речовин – так званий синдром травматичного здавлювання (СТЗ) (до речі, аналогічне пошкодження може спричинити туго накладений джгут, який не знімався більше 4 годин).

– надзвичайно тяжке пошкодження, яке може виникати при тривалому

здавлюванні тканин через усмоктування продуктів порушеного обміну речовин.

є звільнення від здавлювання – декомпресія. В перші години

після декомпресії стан постраждалого може бути задовільним і не викликати у сторонніх тривоги. Це може привести до недооцінки тяжкості пошкодження, неповноцінного надання допомоги й до загибелі постраждалого. Відразу після декомпресії на кінцівці видно садна, заглибини, що повторюють форму предметів, які здавлювали, шкіра кінцівки бліда, місцями помірно синюшна, холодна на дотик, чутливість відсутня. Через 30-40 хв починає розвиватися набряк. Загальний стан різко погіршується через 2-3 години після декомпресії, з’являються жага, нудота, блювота, в’ялість, сонливість та швидко розвивається гостра недостатність нирок. Через 6-12 годин після звільнення від здавлювання виникає тяжкий стан, викликаний всмоктуванням великої кількості токсинів з пошкоджених м’язових тканин та блокування нирок токсичними продуктами розпаду. Смерть настає від ниркової коми.

розрізняють три періоди: ранній, проміжний та пізній.
Ранній період

характери­зується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги.
Після перебування у такому стані протягом 1,5—2 год розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу.
В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть