Презентация на тему Принципи місцевого самоврядування

Канада, США
континентальна (романо-германська)
Франція, Німеччина

органів місцевого самоврядування по відношенню до державної влади;
відсутність на

місцях повноважних представників центральної влади, які б опікали органи місцевого самоврядування;
виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою (наприклад, шериф, клерк громади, скарбник, коронер, регістратор, податковий інспектор тощо);
функціонування органів місцевого самоврядування виключно в межах своєї компетенції, закріпленої в законі, (органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено законом).

високим (у порівнянні з англо-американською моделлю) ступенем централізації управління,

наявністю органів місцевого управління з вертикальною підпорядкованістю;
повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з негативним принципом правового регулювання (органам місцевого самоврядування дозволяється робити все, що не заборонено законом).

Змішана модель.

В деяких державах започаткована така система організації влади на місцях, яка характеризується рисами як англо-американської і континентальної моделі.

період – зародження, становлення й розвиток вітчизняних форм місцевого

самоврядування

(в основі яких були рід та суверенна громада), своїми хронологічними рамками сягав часу зародження й утворення держави східнослов'янських племен на українських землях, і тривав до середини XIV століття;

місцевих форм самоврядування з елементами західноєвропейської організації самоврядування (місто

Магдебург), від середини XIV ст. і до першої половини XIX ст. Магдебурзька грамота, що надавалася королем тому чи іншому місту, була класичним актом децентралізації суверенної влади середньовічної держави на рівень цього міста, його територіальної громади;

на території сучасної України.

Центральна, східна, а згодом і

південна частина якої входили до царської Росії.
Західна частина України належала Польщі, Австрійській, а пізніше Австро-Угорській монархії. Хоча процес русифікації в місцевому самоврядуванні України почався десь наприкінці XVII ст., свого апогею він досягнув у XIX ст. та на початку ХХ століття;

початком потрібно вважати 20-ті рр. ХХ ст., і він

триває дотепер. Починаючи з 1991 р., в Україні нарешті відновлені спроби українізувати як місцеве самоврядування, так і інші сфери суспільного життя.

України (ст. 140),

Європейській Хартії місцевого самоврядування 1985 року,

ратифікованій Україною у 1997 році,

базовому Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.

регулювання з трьох позицій:
- як відповідної засади конституційного ладу

в нашій країні;
- як специфічної форми народовладдя;
- як права мешканців територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого самоврядування.

ладу, народовладдя, рівність всіх форм власності, гарантується місцеве самоврядування.

До них віднесені:
• визнання і гарантування місцевого самоврядування (стаття 7);
• здійснення народом влади безпосередньо і через органи місцевого самоврядування (ст. 5);
• самостійність місцевого самоврядування, його органи не входять до системи органів державної влади (статті 5, 140);
• визнання і рівний захист всіх форм власності, включаючи і комунальну власність (ст. 13);
• зобов’язаність органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Зокрема:

• право громадян знайомитися в органах місцевого самоврядування з відомостями про себе, які не є державною або захищеною законом таємницею (ст. 32);
• право громадян брати участь у місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (ст. 38);
• право громадян на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38);
• право громадян проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи місцевого самоврядування (ст. 39);

(петиції) до органів місцевого самоврядування (ст. 40);
• право

громадян користуватися для задоволення своїх потреб об’єктами права комунальної власності (ст. 41);
• право громадян на соціальний захист, яке гарантується створенням мережі комунальних закладів для догляду за непрацездатними (ст. 46);
• право громадян, які потребують соціального захисту, на отримання від органів місцевого самоврядування житла безоплатно або за доступну для них плату (ст. 47);
• право громадян на безоплатне отримання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров’я (ст. 49);
• право громадян на освіту, яке забезпечується доступністю і безоплатністю освіти в комунальних навчальних закладах (ст. 53);

фінансові основи місцевого самоврядування. Вони, зокрема, стосуються:
• порядку призначення

чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (ст. 85);
• підзвітності і підконтрольності місцевих державних адміністрацій радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами (ст. 118);
• обов’язку місцевих державних адміністрацій забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування та реалізацію повноважень, делегованих відповідними радами (ст. 119);
• складу представницьких органів місцевого самоврядування та принципів їх формування (ст. 141);

• державної підтримки місцевого самоврядування (ст. 142);
предметів відання

та повноважень місцевого самоврядування (ст. 143);
можливості делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади (ст. 143);
права органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймати рішення, які є обов’язковими на відповідній території (ст. 144);
необхідності законодавчого врегулювання питань організації місцевого самоврядування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування (ст. 146).

самоврядування.
Вони стосуються:
• заборони займатися підприємницькою діяльністю для

посадових і службових осіб органів місцевого самоврядування (ст. 42);
• підстав і порядку зупинення рішень органів місцевого самоврядування та звернення до суду з метою їх оскарження (ст. 144);
• судового захисту прав місцевого самоврядування (ст. 145).

країн – членів Ради Європи з питань організації національної

системи територіальної публічної влади на засадах місцевого самоврядування.

була прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 року,
від імені України було підписано 6 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, а Верховна Рада України ратифікувала її 15 липня 1997 року.

Метою Європейської Хартії місцевого самоврядування є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечує їх активну участь у вирішенні питань місцевого значення.

самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року:
“ Місцеве самоврядування

в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України ”.

Закону про місцеве самоврядування, є

народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання

місцевих і державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріальної самостійності в межах повноважень, визначених законодавством України;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їхніх органів і посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.