Презентация на тему Захист прав споживачів в Європейському Союзі та наближення українського законодавства до європейських стандартів

ст. 417 Угоди про асоціацію Україна поступового наближає своє

законодав- ство до acquis ЄС у сфері захисту прав споживачів, перелік яких визначається Додатком XXXІХ до Угоди про асоціацію, при цьому уникаючи створення бар’єрів у торгівлі.

маючи офіційного статусу країни-кандидата на вступ, не зобов’язана імплементувати

acquis в повному обсязі, а перелік обов’язкових для неї acquis в сфері захисту прав споживачів визначається Додатком XXXІХ до Угоди до асоціацію.

Цілями споживчої політики ЄС відповідно до ч. 1

ст. 169 ДФЄС є:
• охорона здоров’я, безпеки та економічних інтересів споживачів, а також
• підтримка права споживачів на інформацію, просвіту та права на створення ор- ганізацій для захисту інтересів споживачів.

тільки деякі з цих аспектів:
безпека та якість продукції (Директива

№ 2001/95/ЄС Європейського Парла- менту та Ради від 03.12.2001 р. про загальну безпеку продукції
Директива № 87/357/ЄЕС Ради від 25.06.1987 р. про зближення законодавств держав-членів стосовно товарів, що не відповідають їх зовнішньому вигляду та які представляють загрозу для здоров’я та безпеки споживачів;
Директива Ради № 85/374/ ЄЕС від 25.06.1985 р. про наближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів щодо відповідальності за дефектні продукти);
комплексні туристичні послуги (Директива Ради № 90/314/ЄЕС від 13.06.1990 р. про організовані туристичні подорожі, відпочинок з повним комплексом послуг та комплексне турне);
таймшер (Директива № 2008/122/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14.01.2009 р. про захист прав споживачів за деякими положеннями контрактів щодо розподілу часу на використання нерухомості (таймшер), довгострокового відпочинку, контрактів з перепродажу та обміну);

споживче кредитування (Директива № 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 р. про кредитні угоди для споживачів);
питання правозастосування та вирішення спорів (Регламент № 2006/2004 Європейського Парламенту та Ради від 27.10.2004 р. про співробітництво між національними органами, відповідальними за виконання законів щодо захисту прав споживачів;
Директива 2009/22/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2009 р. про судові заборони на захист інтересів споживачів;
Директива № 2013/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21.05.2013 р. про альтер- нативне вирішення спорів в сфері споживання;
Регламент № 524/2013 Євро- пейського Парламенту та Ради від 21.05.2013 р. про онлайн вирішення спорів в сфері споживання)

діловими приміщеннями
та всі інші договори

для споживача при укладенні договорів через ін- тернет (ч.

2 ст. 8);
заборона доплат при здійсненні оплати кредитною карткою (ст. 19) та завище- них тарифів при здійсненні замовлення телефоном (ст. 21);
підвищення прозорості цін (п. (с) ч. 1 ст. 5 та п. (е) ч. 1 ст. 6);
заборона попереднього налаштування автоматичних умов у бланках замов- лень онлайн (ст. 22);
чіткість інформації про те, хто платить за повернення товару в разі відмови від договору (п. (і) ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 14);
підвищення рівня захисту споживачів щодо цифрових продуктів (п. (s) та (r) ч. 1 ст. 6, п. (g) та (h) ч. 1 ст. 5);
впровадження єдиної для всіх держав-членів форми відмови від договору (ч. 1 ст. 11);
єдиний 14‑денний строк відмови від договору (ст. 9) та можливість його про- довження до 12 місяців (ст. 10);
детальна регламентація права на повернення грошей покупцю та єдиний 14‑денний строк для повернення грошей (ст. 13).