Презентация на тему Презентація з української мови на тему Роль домашніх завдань у розвитку творчих здібностей школярів.

розповісти на уроці про предмет вивчення все, що ви

знаєте, — під лавиною знань можуть бути поховані допитливість і цікавість.
В. Сухомлинський

– важлива й невід’ємна частина навчального процесу. Чітко продумане

домашнє завдання несе не лише навчальну мету, але й творчу, дає можливість гармонійно пов’язати декілька уроків в єдину систему, перетворює набуття знань учнями на особистісний процес, тобто інструмент пізнання, надає неоціненну допомогу у формуванні характеру, особистості учня, і згодом стане засобом підвищення якості освіти та розвитку здібностей і обдарувань школярів. Тому організація домашньої навчальної роботи вважається одним з найважливіших етапів навчальновиховного процесу.

а) засвоєння матеріалу, що вивчається за підручником;
б) виконання усних

вправ;
в) виконання письмових вправ з мови;
г) виконання творчих робіт з літератури;
д) підготовку доповідей по досліджуваному матеріалу;
ж) виготовлення таблиць, діаграм, схем по досліджуваному матеріалу

після уроків.
Їх виконують не тільки вдома, а й у

школі, зокрема, в групах подовженого дня. Тому її ще називають самопідготовкою.
Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення.
Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі.
Домашні завдання — це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв'язання задач тощо.
Домашні завдання передбачають і самостійне вивчення нового матеріалу, особливо в середніх і старших класах.

робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з

новим текстом, виписування незрозумілих виразів, зворотів); - виконання письмових робіт (написання переказів, творі); - виконання усних вправ (підбір прикладів на правила, вивчення хронологічних таблиць та ін.); - самостійна практична робота, - виконання різноманітних вправ; - читання статей, науково-популярних журналів; - заучування напам'ять правил, цитат, віршів.

роботи, виконуваної учнем, значною мірою залежить від характеру завдання.

Виходячи з певних ознак, можна виділити багато видів домашніх завдань. Розглянемо деякі з них.

вивчити вірш, прочитати статтю, підібрати приклади на правила);
письмові (

написати твір, переказ);
практичні (провести який-небудь дослід).

загальні,
диференційовані (індивідуалізовані),
індивідуальні.
Основне призначення диференційованих завдань – забезпечити

для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи, а організація роботи на уроці дає можливість учителю одночасно працювати з усіма учнями.

завдання, наприклад, прочитати і переказати статтю з підручника; вставити

пропущені букви;
конструктивні (або реконструктивні) завдання, наприклад, виділити головне, скласти план, таблицю, схему, порівняти окремі положення, систематизувати матеріал;
творчі завдання виконуються як окремими учнями, так і всім класом, вони сприяють розвитку пізнавальних потреб і творчого мислення школярів.

і перевірка стану виконання домашнього завдання є найнеорганізованішою складовою

уроку(у більшості випадків). Способи перевірки домашніх завдань бажано урізноманітнювати. Треба уникати простого відтворення учнями здобутих результатів, перечитування тексту, повторення заученого правила тощо.

незвичних, оригінальних, цікавих форм і методів перевірки, які активізують

розумову діяльність учнів, підвищують самостійність, зберігають мотивацію регулярно і якісно виконувати домашню роботу.

домашнього завдання й організації опитування учнів.
Графічний диктант.
Дискусія.
Тематичний кросворд.
Опитування

«Світлофор».
Опитувальний ланцюжок.
Взаємне опитування.
Програмоване опитування.
«Лист захисту».
«Заповни пропуски».
Бліцопитування «Згоден чи не згоден», «Так – ні»

цього «під дзвінок» або, ще гірше, під час перерви.
Домашнє

завдання за дзвінком або після дзвінка - це більше ніж «порушення етикету»: частина класу не сприйме таке завдання; у школярів не буде можливості задати необхідні питання; учитель не може дати необхідні пояснення і змушений відмовитися від мотивації. Практика показала, що найкраще давати домашнє завдання після завершення процесу засвоєння знань, умінь і навичок на уроці. Найкраще, коли вчитель чітко записує його на дошці в постійному місці.
Діти знаходять завдання в підручнику, щоб ознайомитися з вимогами. Учитель, як правило, звертається до класу із запитанням: «Кому що незрозуміло?».

і оцінювати роботу учня. Учень повинен бути впевненим у

тому, що його робота вдома обов'язково буде
перевірятися.

учнів при підготовці домашніх завдань за підручником збиваються на

напівмеханічним читанням вивченого матеріалу, не вміють розчленовувати його на окремі смислові частини і не здійснюють самоконтроль за засвоєнням знань.
По-друге, недоліком домашньої роботи багатьох учнів є невміння організувати свій робочий час, відсутність твердо встановленого режиму, пов'язаного з виконанням домашніх завдань. Це призводить до поспішності в роботі і поверхневому засвоєнню матеріалу, що вивчається.
По-третє, виконання письмових завдань багатьма школярами здійснюється без попереднього засвоєння теоретичного матеріалу, на якому базуються ці завдання.

це особлива форма самостійної роботи учнів. Роль батькі при

цьому полягає в тому, щоб не заважати дитині, не відволікати її уваги. Якщо ж у дитини не вироблена звичка працювати самостійно, то потрібно їй допомогти. Для цього можна використати стимулювання. Наприклад: «Якщо справишся із завданням без моєї допомоги, то ти вже дорослий». Успішне виконання домашнього завдання багато в чому залежить від взаємозв’язку між учителем і батьками.
Допомагаючи дітям виконувати домашні завдання, повинні пам'ятати, що участь у цій справі в першому класі має бути активною, проте з кожним роком навчання все більше переходити в контролюючу, а потім — зовсім зникнути, бо наша кінцева мета - навчити дитину працювати самостійно і творчо.

в середині уроку.
Воно допоможе спрямувати увагу учнів, підготувати до

сприйняття нового матеріалу.
• Правильно підготовлене завдання зможе перетворити домашню роботу з нудної необхідності на цікаву, корисну вправу.
• Спрямувати роботу учнів у домашньому завданні таким чином, щоб вони розуміли, що без виконаного завдання вони зазнаватимуть ускладнень під час наступного уроку.
• Пояснити учням, що домашні завдання гармонійно пов’язують кілька уроків у єдину систему.
• Урізноманітнювати домашні завдання, прагнути до того, щоб завдання на опанування основних знань і вмінь одночасно розвивали певні якості особистості.
• Упевнитися, чи всі учні зрозуміли, у чому полягає домашнє завдання; не давати завдання додому тоді, коли дзвенить дзвоник або після нього; повідомляти завдання тоді, коли воно не порушує логіки уроку.
• На уроці вчити школярів техніки й методів навчання, а додому задавати завдання на закріплення вміння застосовувати ці техніки й методи.
• Систематично озброювати учнів раціональними методами і прийомами виконання домашньої роботи.
• Використовувати диференційовані домашні завдання для закріплення матеріалу, для розвитку індивідуальних здібностей учнів.
• Використовувати завдання творчого характеру, що приваблювали б учнів новизною та цікавістю.
• Чітко планувати матеріал для домашнього завдання й контролювати його запис учнями.
• Не бути переконаним, що всі школярі обов’язково виконають домашнє завдання.
• У розмові з батьками чітко визначати їх роль у наданні допомоги дітям під час підготовки домашніх завдань.

Поради вчителю щодо організації домашньої навчальної роботи учнів.

«самостійне виконання учнями завдань учителя для повторення і глибшого

засвоєння матеріалу, що вивчається, і його застосування на практиці, розвитку творчих здібностей і дарувань, удосконалення навчальних умінь і навичок».