голови Центральної Ради та головою її генерального секретаріату –
автономного уряду України.
З 1918 по 1919р. очолює Директорію. Проте вже у лютому 1919р. В.Винниченко виходить з уряду і виїздить за кордон: Відень,Будапешт,Прага.
1907р – чергове ув’язнення (8місяців) у Лук’янівській тюрмі.
Євген Чикаленко домагається,щоб письменника випустили на поруки за 500 золотих карбованців. Винниченко емігрує (до 1914р.) за кордон – Австрія, Швейцарія, Франція, Італія.
Цей період - особливий у житті Винниченка. Свідчення цьому - “Щоденник” і велика кількість написаних творів: романи”Заповіт батьків”, “Записки Кирпатого Мефістофеля”, ”Хочу!”,”Чесність з собою”,”Рівновага”
Драми “Дисгармонія”,”Memento”,
Чужі люди”,”Брехня””Гріх”,
”Закон”,”Панна Мара”,
”Чорна Пантера і Білий Медвідь” та ін.