Презентация на тему Представники роду ялина

видів. В основному зростають в Північній Європі, Північно-Східній та

Центральній Азії, Північній Америці. До роду соснових відносять вічнозелені довговічно живучі дерева. Рослини, представлені в цій групі, тіньовитривалі, хоча найкращий розвиток відбувається на добре освітлених ділянках. Зимостійкі, потребують родючих грунтів, вимогливі до вологості повітря. Вибір ялин для вашої ділянки різноманітний, до самих декоративних видів можна віднести наступні дерева.

вертикальними тріщинами або лусками. Молоді пагони зелені з загостреними

буруватими бруньками. Хвоя розміщена почергово, шорстка, колюча, чотиригранна (1,3—2,5 см завдовжки), загострена, блискуча, тримається 5—6 (12) років. Кріпиться хвоя до спірально розташованих виростах кори — подушечках (1-1,5 мм завдовжки), які залишаються після опадання хвої, добре помітні на пагонах. Рослина однодомна. Запилюється у травні.Насіння достигає у рік запилення.
Чоловічі шишечки видовжено-циліндричні (20—25 мм завдовжки), червонуваті, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Жіночішишечки зеленуваті або малинові (10—15 мм завдовжки), циліндричні, розміщені на кінцях молодих гілочок. Стиглі шишки довгасто-циліндричні (10—15 см завдовжки), спочатку зелені або фіолетові, пізніше бурі, повислі, блискучі. Луски дерев'янисто-шкірясті, випуклі, широкі, обернено-яйцеподібні, по краю виїмчасті або зубчасті. Насіння яйцеподібної форми, з гострим носиком, матове, бурувате з світло-коричневим крилом.

лівобережному Поліссі, західному і волинському Лісостепу. Вона займає 9,9% державного лісового

фонду України. Широко культивується по всій країні.
Одна з ялин Швеції досягла віку в 9 550 років, це найстаріше дерево у світі.

роду виділяється стрункістю і красою, невибагливістю до умов зростання,

морозостійкістю і стійкістю до повітряних забруднень, перевершуючи за цим показником багатьох побратимів. У пріродевстречается поодиноко або невеликими групами вздовж річок, по північних схилах гір західних районів Північної Америки.  

до 25 м, а в природі до 45 м

висоти, живе до 100 років. Крона пірамідальна. Гілки утворюють правильні щільні яруси, горизонтальні або звисаючі під різним кутом. Особливо гарні екземпляри, у яких гілки рівномірно розташовані правильними ярусами навколо стовбура від самої землі до вершини. Хвоя колючий, забарвлення її варіює від зеленої до світло-блакитний, сріблястого. За хороших умов вирощування хвоя живе 5-7 років, частіше 3-4 роки. Вважається стійкою породою до пилу й диму, але в умовах міста її необхідно не менше 5 разів на місяць обмивати водою. Світлолюбна. Вимоглива до родючості і вологості грунту, однак не виносить занадто родючого грунту і перезволоження. Добре переносить обрізку. Розмножується насінням, щепленням, зимовими живцями (45%).

м заввишки. Крона— густа, 60-120 см в діаметрі, конусоподібна. Гілки

молодих дерев направлені косо вгору, старих — опущені донизу.
Хвоя — з блакитним відтінком, сизо-зелена. Якщо її розтерти — запах хвоїнок буде нагадувати чорну смородину. Жіночі шишки ялини — дерев’янисті, повислі, нерозсипні. Насіння — з ложкоподібним крильцем.
Розмножується канадська ялина насінням, розтрушеним з шишок. Штучно її також розводять живцями.
Дерево невибагливе до ґрунту, але краще росте на гарно дренованих суглинках. Також ялина канадська зимостійка і достатньо посухостійка. Доживає до 300 і навіть 500 років.

усіх видів ялинии. У дикому вигляді дерево і нині росте

в лісовій зоні Північної Америки, де займає великі площі, переважно вздовж берегів річок і озер, утворюючи чисті та змішані насадження. В гори піднімається до висоти 1500 м. Канадська ялина - найзимостійкіша з усіх видів ялини.
У Західну Європу її завезли на початку XVIII століття з тієї ж Канади. В Україні канадську ялину найчастіше вирощують як декоративне дерево – у всіх областях країни. За поширеністю вона у нас поступається лише ялині колючій (Picea pungens Engelm.).

майже по всьому Тянь-Шаню. Ліси з ялини Шренка займають

невеликі площі, частіше вона зустрічається групами або одиночними деревами. Дорослі, нормально розвинені дерева дуже красиві. Характерні силуети ялин на скелястих обривах створюють своєрідний тяньшанський пейзаж.

висоти, в оптимальних умовах може досягти 50 м; діаметр

стовбура 120 см. Нижні гілки відрізняються довговічністю і кінці їх, як правило, лежать на землі, так що густа вузько-пірамідальна або конічна крона починається як би від основи стовбура.  Гостра, що стирчить вперед, хвоя зеленого або блідо-зеленого кольору з голубуватим відтінком, що надають їй поздовжні, ясно помітні устичні смужки, розташовані на всіх чотирьох гранях. Пагони досить світлі, жовтуватого кольору, з рідкісним опушенням; бруньки темніші за пагони сіро-жовті і майже зовсім несмолисті. З 25-30-ти років ялина починає давати насіння. 

атмосферної, дуже вимоглива, тому найчастіше росте на північних схилах,

а також на днищах ущелин. У верхніх межах поширення, на висоті близько 3000 м, іноді приймає сланцеву форму, причому гілки виявляють здатність давати придаткові корені.

вузкоконічною кроною, що зберігає форму і до старості.
Хвоя блискуча, темно-зелена,

з двома голубувато-білими смужками знизу, дуже красива. Доживає в природі до 300 років. Хвоя тримається на протязі 8-10 років. Зимостійка. Відносно димо- і газовитривала. Невибаглива до грунтових і кліматичних умов. Розмножується насінням. Дуже декоративно естетична, тому заслуговує на широке впровадження в зелене будівництво. По декоративності поступається лише ялині колючій. Тіневитривала, вимоглива до вологості повітря, але переносить сухість краще ялини звичайної. Віддає перевагу свіжим суглинкам. Вітро- і газовитривала. Розмножується насінням і щепленням. Заслуговує на широке застосування в одиночних і групових посадках, при створенні зелених масивів в парках і лісопарках.

рідко до 60 м; Стовбур до 1,2 м, рідко

2 м діаметром; крона вузько конічна. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору. Гілки поширюються горизонтально. Бруньки оранжево-коричневі, 3-6 мм, вершини округлі. Листя 1.6-3 (3.5) см довжиною, жорсткі, синьо-зелені, вершини загострені. Шишки фіолетового або темно-фіолетового кольору, після дозрівання буро-коричневі, 3-7 (8) см довжиною і 1,5 см в ширину, коли закриті, відкриті — 3 см. Насіння чорне, 2-3 мм завдовжки, з тонкими, 5-8 мм довжиною блідо-коричневими крилами

рослина, що живе зазвичай на висоті від 1000 до

2500 м. Тільки по вологих прохолодним тінистим ущелинах ця ялина спускається іноді до 200 м над рівнем моря. Поширена вона в основному на заході Великого Кавказу, як на північних його схилах, так і в Закавказзі, доходячи на схід майже до Тбілісі. Південна і південно-західна межі їли східній лежать в Анатолії (Туреччина). Ялина утворює чисті або змішані з ялицею Норд-мана деревостани.

Особливо ефектні ялинники з так званим колхидских типом підліска з вічнозелених

чагарників або невеликих дерев — лавровишні, падуба, рододендронів. Як і всі ялини, вона дуже тіновинослива. Більш того, підріст цієї ялини майже абсолютно не виносить прямого сонячного освітлення і, мабуть, ще більш тенелюбів, ніж у ялини європейської. Регулярно утворюючи насіння, що відрізняються високою схожістю, ялина східна добре відновлюється, причому може поселятися на самих крутих скелястих схилах.