Презентация на тему Вагітність та пологи при серцево-судинних захворюваннях

серця
Гіпертензивні розлади
Артеріальна гіпотензія

родов и в послеродовом периоде происxодят большие гемодинамические изменения.

Эти изменения начинаются с
5-8 нед. беременности и достигают пика во II триместре.

обьем крови увеличивается на 40-50%
Повышаются факторы коагуляции и

снижается фибринолитическая активность. Риск томбоэмболическиx осложнений повышается.
Сердечный выброс повышается на 30-50%
Повышение преднагрузки из-за увеличения обьема крови.
Снижение постнагрузки из-за снижения системного сосудистого сопротивления.
Повышение ЧСС у матери на 10-15 уд/ мин.
Достигает пика к концу II триместра, после чего достигает уровня плато вплоть до родов.

300-500 мл крови в общую циркуляцию.
Ударный обьем повышается,

вместе с этим повышается сердечный выброс с добавочными 50%-ми при каждом сокращении матки.
Среднее АД тоже повышается, частично из-за боли и беспокойного состояния.
Потеря крови во время родов (300-400 мл при вагинальном родоразрешении и 500-800 мл при кесаревом сечении) могут заначительно повлиять на гемодинамический статус.

артеріального тиску
до 140 мм рт. ст. чи вище

та/або діастолічного артеріального тиску
до 90 мм рт. ст. чи вище при двох вимірюваннях у стані спокою із інтервалом не менше 4 годин або підвищення артеріального тиску 160/110 мм рт. ст. одноразово.

Тяжка
Еклампсія
Поєднана прееклампсія
Гіпертензія неуточнена

або виникла (вперше виявлена) до 20 тижнів вагітності

Гестаційна гіпертензія

– гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності і не супроводжується протеїнурією аж до пологів

вагітності, у поєднанні з протеїнурією.

Протеїнурія – вміст білка 0,3

г/л у середній порції сечі, зібраній двічі з інтервалом 4 години чи більше, або екскреція білка 0,3 г за добу.

Поєднана прееклампсія – поява протеїнурії після 20 тижнів вагітності на фоні хронічної гіпертензії.

у жінки, яка перенесла гестаційну гіпертензію, упродовж 12 тижнів

після пологів (ретроспективний діагноз).

Хронічна гестаційна гіпертензія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності та зберігається через 12 тижнів після пологів.

прееклампсією.

Гіпертензія неуточнена – гіпертензія, виявлена після 20 тижнів вагітності,

за умови відсутності інформації щодо артеріального тиску (АТ) до 20 тижнів вагітності.
 

має перебувати у стані спокою щонайменше 10 хв., рука

вільно лежить на твердій поверхні, манжетка розташована на рівні серця і обгорнута навколо плеча не менше, ніж на три чверті.
Якщо окружність верхньої частини плеча перевищує 32 см, використовують нестандартну манжетку більшого розміру (у разі окружності 33–41 см манжетка 15х33 см, >41 см – спеціальна стегнова манжетка).
Бажано застосовувати ртутний сфігмоманометр. Вимірювання АТ повторюють двічі, а у разі розбіжності результатів – тричі або більше.

підставі:

анамнестичних даних щодо підвищення АТ ≥140/90 мм рт.ст.

до вагіт­ності та/або

визначення АТ ≥140/90 мм рт.ст. у стані спокою двічі з інтервалом не менше 4 год. чи ≥160/110 мм рт.ст. одноразово у терміні до 20 тижнів вагітності.

групу ризику щодо розвитку прееклампсії, передчасного відшарування плаценти,

затримки росту плода, а також інших материнських та перинатальних ускладнень.

Питання щодо можливості виношування вагітності вирішується спільно акушером-гінекологом та терапевтом (кардіологом) з урахуванням даних обстеження та інформації про попередній перебіг основного захворювання.

артеріальна гіпертензія (гіпертензія 3 ступеня за ВООЗ) – АТ

≥180/110 мм рт.ст.;
спричинені артеріальною гіпертензією тяжкі ураження органів-мішеней:
серця (перенесений інфаркт міокарда, серцева недостатність),
мозку (перенесений інсульт, транзиторні ішемічні напади, гіпертензивна енцефалопатія);
сітківки ока (геморагії та ексудати, набряк диска зорового нерва);
нирок (ниркова недостатність);
судин (розшаровуюча аневризма аорти);
злоякісний перебіг гіпертензії (діастолічний АТ>130 мм рт.ст., зміни очного дна за типом нейроретинопатії).

перебіг артеріальної гіпертензії;
аневризма аорти;
гостре порушення мозкового або коронарного кровообігу

(тільки після стабілізації стану хворої);
раннє приєднання прееклампсії, яка не піддається інтенсивній терапії.

АТ у першій половині вагітності 1 раз на

3 тижні, з 20 до 28 тижнів – 1 раз на 2 тижні, після 28 тижнів – щотижня.
Визначення добової протеїнурії при першому відвідуванні жіночої консультації, з 20 до 28 тижнів – 1 раз на 2 тижні, після 28 тижнів – щотижня.
Щоденний самоконтроль АТ у домашніх умовах з письмовою фіксацією результатів.
Огляд окуліста з офтальмоскопією при першому відвідуванні жіночої консультації, у 28 та 36 тижнів вагітності. У разі необхідності огляд очного дна може проводитися частіше та в інші терміни (визначається нашаруванням прееклампсії).
ЕКГ при першому відвідуванні жіночої консультації, у 26–30 тижнів та після 36 тижнів вагітності.
Біохімічне дослідження крові (загальний білок, сечовина, креатинін, глюкоза, калій, натрій, фібриноген, фібрин, фібриноген В, протромбіновий індекс) при першому відвідуванні жіночої консультації та після 36 тижнів вагітності. При другому дослідженні додатково визначають концентрацію білірубіну та активність АлАТ і АсАТ.

другій половині вагітності (вірогідна ознака);
прогресування гіпертензії та зниження ефективності

попередньої антигіпертензивної терапії (імовірна ознака);
поява генералізованих набряків;
поява загрозливих симптомів (сильний стійкий біль голови, порушення зору, біль у правому підребер’ї або/та епігастральній ділянці живота, гіперрефлексія, олігурія).

Приєднання прееклампсії до хронічної артеріальної гіпертензії у вагітної значно погіршує прогноз закінчення вагітності, збільшує ризик материнських та перинатальних ускладнень.

›100 мм рт.ст.
Якщо хронічна АГ характеризується підвищенням переважно систолічного

АТ (ізольована систолічна; атеросклеротична; гемодинамічна, спричинена недостатністю аортального клапана або відкритою артеріальною протокою), показанням до антигіпертензивної терапії є його рівень ≥150 мм рт.ст.

АТ 80–90 мм рт.ст.
У вагітних з гіпертензією, яка

характеризується переважним підвищенням систолічного АТ метою лікування є стабілізація останнього на рівні 120–140 мм рт.ст. (не нижче 110!)

є β-метилдофа через доведену безпечність для плода, у т.ч.

і у І триместрі.
Лабеталол має істотні переваги перед іншими β-блокаторами завдяки наявності β-блокуючих властивостей (судинорозширювальний ефект), незначному проникненню крізь плаценту.
У жодного новонародженого від матерів, що почали лікування лабеталолом між 6 і 13 тижнем, не зафіксовано вроджених вад розвитку. Найчастіші побічні реакції – біль голови і тремор.

що вони здатні пригнічуват екскреторну функцію нирок плода, викликати

маловоддя, а згодом безводдя.
Якщо хвора постійно приймала інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту і продовжила їх прийом на початку вагітності, це у жодному разі не є показанням до переривання вагітності, оскільки вищеописані побічні ефекти притаманні за умови застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Проте хвору обов’язково “переводять” на інші антигіпертензивні засоби відразу ж після встановлення діагнозу вагітності (краще на етапі її планування).
Така сама тактика прийнята щодо блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ.

засобом, але знижує АТ завдяки загальноседативній дії.

Застосовують при нашаруванні тяжкої прееклампсії або розвитку еклампсії для запобігання лікування судомниим нападам та їх лікування.

вагітність продовжують

до фізіологічного терміну пологів
У разі приєднання прееклампсії обирають тактику відповідно до її тяжкості
У переважній більшості випадків розродження проводять через при­родні пологові шляхи.
Під час пологів забезпечують суворий контроль АТ та серцевої діяльності роділлі, моніторинг стану плода.
Медикаментозну антигіпертензивну терапію починають, якщо АТ≥160/110 мм рт.ст. , причому бажано не знижувати АТ менше 130/90 мм рт.ст.
Для лікування гіпертензії під час пологів використовують засоби, безпечні для плода і новонародженого
Доцільним є знеболення пологової діяльності у І та ІІ періодах пологів (ефективна профілактика прогресування гіпертензії).
Метод вибору знеболення – епідуральна анестезія. Уразі неможливості проведення епідуральної анестезії застосовують ненаркотичні аналгетики, седативні засоби, фентаніл.

щоденний контроль АТ, огляд очного дна, визначення протеїнурії, дослідження

крові на креатинін. Продовжують попереднє антигіпертензивне лікування.
Лактацію не виключають.
Протипоказаннями до лактації та грудного вигодовування:
злоякісна гіпертензія
тяжкі ураження органів-мішеней
Тимчасове протипоказання - неконтрольована гіпертензія.
Медикаментозна антигіпертензивна терапія матері
не перешкоджає грудному вигодовуванню.
Варто пам’ятати, що сечогінні засоби зменшують кількість грудного молока.